Справа № 522/7387/18
Провадження № 2/522/6251/18
19 грудня 2018 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря - Полегенького В.С.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, третя особа Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту,-
Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1, третя особа Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2018 року відкрито провадження по справі.
Позивач у позовній заяві посилається на те, державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 30063992, яку було зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 21.08.2012 року за номером запису про обтяження 12896797, якою було накладено арешт на однокімнатну ізольовану квартиру під № 1 (один), в будинку під № 80 (вісімдесят) по вулиці Катерининській в м. Одесі. Відповідно даний арешт розповсюджується на майно, що станом на сьогодні вже є приватною власністю ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ.
Оскільки номер запису про обтяження 12896797 від 21.08.2012 року щодо накладеного арешту на вище вказане нерухоме майно, 26.03.2018 року було перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, даному запису, було присвоєно новий номером запису про обтяження, а саме № 25419613.
Крім того, вказує, що 30 травня 2007 року Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу (суддя Шенцева О.П.), яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11.06.2007 року за номером запису про обтяження 5111434, якою було накладено арешт на квартиру, підсобні приміщення другого поверху площею 62,0 кв.м., першого поверху площею 72, 3 кв.м., та підвалу площею 44,0 кв.м., загальна площа кв. № 1 - 18,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1.
На підставі вищевикладеного, вказує, що арешт накладений на підставі постанови Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.06.2012 року, серія та номер: ВП № 30063992, та арешт накладений на підставі ухвали Приморського районного суду від 30 травня 2007 порушує майнові інтереси позивача, як власника, однокімнатної квартири під № 1 (один), в будинку під № 80 (вісімдесят) по вулиці Катерининській в м. Одесі в частині реалізації позивачем в повній мірі права власності на вказане вище нерухоме майно.
В судове засідання сторони не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягали.
Від представника відповідача подана заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з від'їздом. Неявка відповідача та його представника визнана судом без поважних причин.
Станом на 19 грудня 2018 року від відповідача письмового відзиву на позов до суду не надходило, тому з урахуванням ч.8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Суд, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 травня 2007 року між ОСОБА_1 (надалі - Боржник) та ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» було укладено Кредитний договір № 014/0077/74/74674 (надалі - Кредитний договір), на підставі якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 375 417,00 (триста сімдесят п'ять тисяч чотириста сімнадцять) доларів СІЛА.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 15 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» було укладено Іпотечний договір б/н, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № У-163, на підставі якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну ізольовану квартиру під № 1 (один), в будинку під № 80 (вісімдесят) по вул. Катерининській в м. Одесі. У відповідності до умов Іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації вищевказаного нерухомого майна в будь-який спосіб передбачений Законом України «Про іпотеку».
20 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний ОСОБА_5» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/52, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/0077/74/74674 від 15 травня 2007 року, укладеним між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ПАТ «КІБ».
Судом встановлено, що згідно Витягу реєстру боржників, який є Додатком № 2 до Договору відступлення права вимоги № 114/52 від 20 грудня 2017 року, загальна сума залишку заборгованості (без урахування пені) ОСОБА_1 становила 23 737 329,34 грн. Згідно Переліку договорів іпотеки, який є Додатком № 1 до Договору відступлення права за договорами іпотеки від 20 грудня 2017 року вартість предмета іпотеки, зазначена ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» складала 2617849,00 грн.
20 грудня 2017 року між ПАТ «КІБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (далі - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/52-ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/0077/74/74674 від 15 травня 2007 року перейшло до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
Крім того, 20 грудня 2017 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ПАТ «КІБ» укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки що посвідчено ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за № 918, відповідно до якого право Іпотекодержателя за Іпотечним договором б/н (надалі - Договір іпотеки), який було укладено 15 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_1, посвідченим ОСОБА_4 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за № У-163, перейшло до ПАТ «КІБ».
20 грудня 2017 року між ПАТ «КІБ» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, що посвідчено ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за № 920, відповідно до якого право Іпотекодержателя за Договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
Таким чином, суд приходить до висновку, що починаючи з 20 грудня 2017 року право вимоги заборгованості за Кредитним договором № 014/0077/74/74674 від 15 травня 2007 року та Іпотечним договором б/н, який посвідчений 15.05.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № У-163, належить ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
26 березня 2018 року ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у відповідності до положень/умов Кредитного договору та Іпотечного договору, враховуючи норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку», задовольнило свої кредиторські вимоги за рахунок Предмету іпотеки та набуло право власності на нерухоме майно, а саме: однокімнатну ізольовану квартиру під № 1 (один), в будинку під № 80 (вісімдесят) по вулиці Катерининській в м. Одесі.
Державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 30063992, яку було зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 21.08.2012 року за номером запису про обтяження 12896797, якою було накладено арешт на однокімнатну ізольовану квартиру під № 1 (один), в будинку під № 80 (вісімдесят) по вулиці Катерининській в м. Одесі. Відповідно даний арешт розповсюджується на майно, що станом на сьогодні вже є приватною власністю ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ.
Оскільки номер запису про обтяження 12896797 від 21.08.2012 року щодо накладеного арешту на вище вказане нерухоме майно, 26.03.2018 року було перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, даному запису, було присвоєно новий номером запису про обтяження, а саме № 25419613.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на нерухоме майно, що є предметами іпотеки накладено арешт: Постановою про арешт майна боржника ВП 30063992, винесеною державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку було зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 21.08.2012 року за номером запису про обтяження 12896797, якою було накладено арешт на однокімнатну ізольовану квартиру під № 1 (один), в будинку під № 80 (вісімдесят) по вулиці Катерининській в м. Одесі. Згідно інформації з реєстрі сума боргу перед стягувачем ООД ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» складала - 1887343,16 грн, тобто цей арешт накладений виконавцем за вимогою кредитодавця по зазначеному кредитному договору.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать прав володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження»). При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
За змістом ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
Наявність арештів накладених Постановою про арешт майна боржника на іпотечне майно перешкоджає позивачу реалізувати своє право, оскільки обтяжене майно не підлягає відчуженню.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом-у черговості їх державної реєстрації.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за змістом Закону про виконавче провадження у разі накладання державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувача, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставного майна.
Суд прийшов до висновку, що оскільки арешт, накладений на підставі постанови Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.06.2012 року, серія та номер: ВП № 30063992, порушує майнові інтереси позивача, як власника, однокімнатної квартири під № 1 (один), в будинку під № 80 (вісімдесят) по вулиці Катерининській в м. Одесі в частині реалізації позивачем в повній мірі права власності на вказане вище нерухоме майно, то позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо скасування арешту накладеного відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2007 року суд відмовляє у цій частині позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів та відомості про результат розгляду тієї справи та виконання рішення суду, в якості забезпечення позову якого було постановлено ухвалу від 30 травня 2007 року, а також відсутність можливості скасування заходів забезпечення в межах тієї справи.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, третя особа Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту - задовольнити частково.
Скасувати арешти накладені 21.08.2012 року державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 30063992 від 01.06.2012 р., яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 21.08.2012 року за номером запису про обтяження 25419613 (12896797).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду виготовлено 22 грудня 2018 року.
Суддя: Науменко А.В.
19.12.18