Іменем України
21 грудня 2018 року
Київ
справа №826/5621/15
адміністративне провадження №К/9901/4777/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - Уповноважена особа, Фонд, Банк відповідно) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2015 року (суддя Добрівська Н.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року (судді Мацедонська В.Е., Грищенко Т.М., Лічевецький І.О.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду, Уповноваженої особи, третя особа - Банк, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року № 44913, укладеного між ОСОБА_3 та Банком, оформлене наказом від 18 листопада 2014 року № 6 (згідно з переліком);
- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду;
- зобов'язати Фонд включити ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує про протиправність і безпідставність рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним правочину, який уклали позивач і Банк, у зв'язку з чим позивача не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що позбавило його можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована законодавством.
Суди у цій справі встановили, що між ОСОБА_3 (вкладник) та Банком укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 04 липня 2014 року № 44913, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190 000 грн у тимчасове строкове користування на строк до 06 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору, банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк.
Як підтверджує квитанція від 04 липня 2014 року № TR.59209.1477.355, на вкладний рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 190 000 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року № 491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 14 серпня 2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС». Згідно з цим рішенням з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати Банк.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року № 119 розпочато процедуру ліквідації Банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. Уповноваженою особою строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам Банку; для отримання коштів вкладники Банку з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Дізнавшись про відсутність її в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_3 звернулась до Уповноваженої особи із заявою, у якій просила включити її до переліку (реєстру) вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом.
За результатами розгляду звернення позивача Уповноважена особа у листі від 19 грудня 2014 року № 001/2619 повідомила, що правочини були вчинені позивачем виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів, - такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, а відповідно порушують публічний порядок, відтак, в силу положень статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ) та статті 228 Цивільного кодексу України, дані правочини є нікчемними.
Позивач вважає протиправним рішення Уповноваженої особи щодо визнання договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року № 44913 і просить його скасувати, та з метою відновлення її порушеного права на отримання гарантованої суми вкладу, - включити її до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 05 травня 2015 року позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою 16 червня 2015 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій, коли ухвалювали таке рішення, виходили з того, що відповідачі не навели, а суд не встановив підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу. Не надано також доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Покликається на суперечність висновків суду першої інстанції щодо заявлених вимог до Фонду та у зв'язку з цим на порушення цим судом норм процесуального права.
Уповноважена особа не погодилася із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулася із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Вважає, що суди не дослідили повно, всебічно та об'єктивно докази у справі і хибно оцінили фактичні обставини справи. Наголошує, що кошти позивачу були передані від іншого великого вкладника банку. Таким чином останній мав на меті отримати всі вкладені кошти за рахунок Фонду, чим отримав перевагу перед іншими кредиторами банку.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивачки будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
До того ж у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 819/353/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу уповноваженої особи Фонду у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (у тому числі в господарських судах). За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункт 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до 15 грудня 2017 року (пункт 1 частини першої статті 238 цього Кодексу у редакції після 15 грудня 2017 року (далі - КАС).
Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду, Фонду щодо відмови включити позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності наказу уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність відмови Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, проте суд помилково розглянув справу в частині визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним Договору банківського вкладу.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, дослідивши всі докази, надав їм належну оцінку і дійшов висновку, що обставини щодо наявності визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VІ підстав нікчемності правочину, не знайшли свого підтвердження, а відповідачі належних та допустимих доказів щодо цього не надали.
Слід зазначити, що за змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження скаржника про суперечність висновків суду першої інстанції щодо заявлених вимог до Фонду не підтвердилося.
За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду від 18 листопада 2014 року № 6 «Про визнання нікчемними трансакцій та правочинів» у частині визнання нікчемним Договору банківського вкладу підлягає скасуванню, а справа в цій частині - закриттю; у решті - залишенню без змін.
Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича від 18 листопада 2014 року № 6 «Про визнання нікчемними трансакцій та правочинів» у частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року № 44913, укладеного між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ», скасувати, справу в цій частині - закрити.
У решті судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді : Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко