Іменем України
22 грудня 2018 року
м.Київ
справа №825/536/16
адміністративне провадження №К/9901/11567/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. (суддя - Клопот С.Л.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016р. (судді: Літвіна Н.М., Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Пронікова Андрія Олександровича, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Насіння Чернігівщини", про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію за Приватним акціонерним товариством "Насіння Чернігівщини" прав на нерухоме майно в частині реєстрації прав на щитову, літера "В-1" загальної площі 42,3 кв.м, що знаходиться на території виробничого корпусу за адресою: м. Чернігів, вул. Любченка, 3.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідачем протиправно зареєстровано право власності за ПАТ ''Насіння Чернігівщини'' на приміщення "щитова" за адресою м. Чернігів, вул. Любченка, 3, оскільки це приміщення є трансформаторною підстанцією і належить позивачу.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016р. у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявником для реєстрації було подано Технічний паспорт, в якому відсутні дані, передбачені чинним законодавством. В жодному з поданих державному реєстратору документів такий об'єкт як ТП-352 взагалі не зазначена.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем 28.06.2014р. здійснено державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень на об'єкт нерухомості за адресою: м. Чернігів, вул. Любченка 3 за ПрАТ "Насіння Чернігівщини".
У тому числі за ПАТ "Насіння Чернігівщини" відповідачем зареєстроване право власності на приміщення "щитова", В-1 загальною площею 50.8 кв. м.
Відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на підставі доданих до заяви документів, які підтвереджують право власності ПрАТ "Насіння Чернігівщини" на приміщення "щитова", В-1 загальною площею 50.8 кв. м. згідно свідоцтва про право власності (а.с. 137).
Вважаючи протиправними дії відповідача стосовно реєстрації права власності на спірний об'єкт за ПрАТ "Насіння Чернігівщини", позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що третьою особою були надані відповідачу всі необхідні документи, що підтвердили його право власності на об'єкт нерухомості за адресою м. Чернігів, вул. Любченка 3 в тому числі і на приміщення "щитова", В-1 загальною площею 50.8 кв.м.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача не було визначених у ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для відмови у здійсненні реєстраційної дії.
Судом першої інстанції встановлено, що реєстраційна дія здійснена відповідачем у відповідності до положень ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що у справі № 927/1440/15 за позовом ПАТ "Чернігівобленерго" до ПрАТ "Насінні Чернігівщини" про усунення перешкод в користуванні майном та припинення перешкод у доступі до трансформаторної підстанції № 352 рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.02.2016р., яке набрало законної сили, встановлено відсутність будь-яких доказів того, що за позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно - трансформаторну підстанцію ТП 352 та що таке майно знаходиться на території позивача.
Крім того, апеляційним судом на підставі копій документів реєстраційної справи № 371221174101 встановлено, що для реєстрації відповідачу було надано технічний паспорт, який містив інформацію про спірний об'єкт реєстрації (а.с. 131-181).
Суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) дійшов до висновку про те, що позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача при здійсненні реєстраційних дій.
Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.
Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно частини першої статті 6 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України (в зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 4 цього Кодексу (в зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до статей 12, 16 ГПК України (в редакції, станом на час звернення позивача до суду) господарським судам, серед іншого, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, в т.ч. справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Аналогічні правила підвідомчості закріплені у пункті 6 частини першої статті 20 ГПК України (в редакції після 15.12.2017р.).
Крім того, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на таке майно. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного (господарського) судочинства.
Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі 823/2042/16, згідно якої сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами господарського судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв'язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 238, 343, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016р. скасувати і провадження у даній справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук