22 грудня 2018 року
Київ
справа №804/675/18
адміністративне провадження №К/9901/66240/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі №804/675/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020271305 від 20.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування у розмірі 408398,40грн.,
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020311305 від 20.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у розмірі 34033,20грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020281305 від 20.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 26475,00грн.,
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020291305 від 20.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 340,00грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0020261305 від 20.12.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4518,13грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0020251305 від 20.12.2017 зі сплати єдиного внеску у розмірі 45181,29грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 позовні вимоги - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0020281305 від 20.12.2017 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням в розмірі 21180,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5295,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято нове, яким позов - задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, яку згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції зареєстровано 22.11.2018.
Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2018 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зв'язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та встановлено заявнику строк на усунення недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом та надати документ про сплату судового збору.
Вказану ухвалу Верховного Суду вручено заявнику 10.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102924110969.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.
Водночас, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі до винесення Верховним Судом рішення по суті. Вказане клопотання мотивовано неможливістю проведення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю на рахунку Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області грошових коштів на фінансування даної статті витрат.
Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Проте, на підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області перешкоджає сплаті ним судового збору за подання касаційної скарги у даній справі у встановленому законодавством порядку та розмірі .
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Разом з тим, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для звільнення (відстрочення/розстрочення) від такої сплати. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №804/675/18.
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі №804/675/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
В.В. Хохуляк
Суддя Верховного Суду