19 грудня 2018 року
Київ
справа №800/162/14
адміністративне провадження №А/9901/87/18
№ А/9901/89/18
судді Верховного Суду Гриціва М.І. стосовно постанови Верховного Суду в адміністративній справі № 800/162/14 (№ А/9901/87/18, № А/9901/89/18) за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 у березні 2014 року подала до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) як суду першої інстанції позовну заяву з вимогами визнати постанову Верховної Ради України (далі - ВРУ) «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24 лютого 2014 року № 775-VII (далі - Спірне рішення) незаконною (протиправною) і скасувати в частині рішення про дострокове припинення повноважень і звільнення судді Маркуш М.А. з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги. Просить поновити її на посаді судді цього Суду з 24 лютого 2014 року та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд) 19 грудня 2018 року виніс постанову про скасування постанови суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд до того самого суду.
Вважаю, що рішення про скасування постанови суду і направлення справи на новий розгляд не є тим судовим рішенням, яке належало ухвалити за наслідками перегляду судового рішення суду першої інстанції, тому висловлюю окрему думку.
Предметом оскарження у справі, розпочатій за позовом ОСОБА_1, є індивідуальний ненормативний акт ВРУ, для контролю за законністю якого Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції до 15 грудня 2017 року (діяла на час подання позовної заяви і ухвалення рішення судом першої інстанції), передбачав окремий, особливий порядок судового провадження. Однією із особливостей цього провадження було те, що законність постанови ВРУ, її дії чи бездіяльність оскаржувалися до касаційного адміністративного суду - ВАСУ - як суду першої інстанції. Зокрема, за частиною четвертою статті 18 цього Кодексу в редакції до 15 грудня 2017 року саме ВАСУ як суду першої інстанції були підсудні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ. Порядок розгляду справ цієї категорії встановлювався статтею1711 цього Кодексу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Відповідно до частини першої статті 241 КАС у ВСУ справи про перегляд рішення з підстави порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення ВАСУ незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу (ця підстава передбачена пунктом 4 частини першої статті 237 цього ж Кодексу), розглядалися за правилами встановленими главами 2 (касаційний перегляд) і 3 (перегляд судових рішень Верховним Судом України) розділу IV цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 223 КАС касаційний суд може скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду;
За частиною другою статті 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У цій справі переглядається рішення суду першої інстанції з мотивів відповідності його нормам матеріального чи процесуального права, зокрема, чи не були порушені ці норми, що призвело до ухвалення ВАСУ незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.
У постанові від 19 грудня 2018 року Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий судовий розгляд через, треба розуміти, порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ухваленню цього рішення передували судовий розгляд позовних вимог ОСОБА_1 по суті, під час якого суд першої інстанції встановив фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивачки і базується незгода відповідача з позицією протилежної сторони. Верховний Суд переглянув це рішення у межах поданих заяв про перегляд, з'ясовував повноту фактичних обставин, встановлених судом, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права.
Вважаю, що фактичні обставини (передумови) винесення Спірного рішення, те, чи було/не було стверджувальне порушення прав позивачки, встановлені в об'єктивно можливому обсязі і значенні. Характер спірних правовідносин, правові позиції кожної зі сторін з'ясовані достатньо повно і всебічно, ставлення сторін до предмету спору зрозумілі, чітко виражені, обґрунтовані, є незмінним. Суд першої інстанції обґрунтував правові висновки свого рішення. Судове рішення не містить настільки істотних порушень процесуального закону, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і натепер вимагають втручання в це рішення.
На мою думку, у цій справі у Суду були підстави ухвалити одно із кінцевих судових рішень по суті заявлених вимог, але не передавати справу на новий судовий розгляд.
Суддя Гриців М.І.