Іменем України
20 грудня 2018 року
Київ
справа №826/16421/14
адміністративне провадження №К/9901/2645/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року (суддя Бояринцева М.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року (судді Шурко О.І., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 826/16421/14 за її позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни (далі - Уповноважена особа Фонду, Банк відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Фонду та Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд та Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Вимоги обґрунтувала тим, що законних підстав для не включення її до реєстру вкладників немає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 10 червня 2014 року уклала договір банківського вкладу № 8577 з Банком, відповідно до якого внесла грошові кошти в розмірі 5668 євро.
Внесення грошових коштів підтверджується квитанціями № 66830 від 10 червня 2014 року на суму 933 євро, № 66936 від 11 червня 2014 року на суму 951 євро; № 67057 від 12 червня 2014 року на суму 951 євро; № 67232 від 16 червня 2014 року на суму 945 євро; № 67462 від 17 червня 2014 року на суму 943 євро.
Правління Національного Банку України (далі - НБУ) постановою від 12 травня 2014 року № 276/БТ віднесло Банк до категорії проблемних.
17 червня 2014 року Правління НБУ постановою віднесло Банк до категорії неплатоспроможних.
На підставі цієї постанови Правління НБУ виконавча дирекція Фонду 17 червня 2014 року прийняла рішення № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк» було призначено Пантіну Л.О.
Цим рішенням Фонд запровадив тимчасову адміністрацію в Банку строком на три місяця з 18 червня по 18 вересня 2014 року.
Позивачка, вважаючи, що її протиправно не включили до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, звернулася до суду з цим позовом.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 04 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 березня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суди, коли ухвалювали свої рішення, виходили з того, що позивачка обрала не той спосіб захисту свого порушеного права. Ключовими аргументами для відмови у задоволенні позову суди використали те, що вимоги визнати протиправною відмову Фонду та Уповноваженої особи включили позивачку до Загального реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Банку, та зобов'язати Фонд і Уповноважену особу внести її до цього реєстру, незаконні і не можуть бути задоволена без існування переліку вкладників, який формує і надає Фонду Уповноважена особа. Формування переліку вкладників є виключною прерогативою Уповноваженої особи; без цього переліку не може бути затверджений Загальний реєстр вкладників. Вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи із відмови у формуванні (складанні) переліку вкладників позивачка фактично не заявила і їх не оскаржує. Це, як випливає з мотивації оскаржених судових рішень, обмежує можливість визнати незаконною відмову Фонду включити позивачку до Загального реєстру вкладників протиправною. Інакше кажучи, суди встановили, що без переліку вкладників, який Уповноважена особа не надала Фонду, не можливо затвердити Загальний реєстр вкладників, а звідси - якщо немає фактичних підстав для затвердження такого реєстру, не повинно бути й підстав для визнання протиправними дій Фонду, який його не затвердив.
ОСОБА_1 не погодилася із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі, зокрема, йдеться про те, що поза увагою судів залишилися її численні заяви до Уповноваженої особи Фонду та Фонду про захист її прав як вкладника Банку. Суди не дослідили довідки за підписом Уповноваженої особи Фонду про наявність заборгованості Банку перед позивачкою в сумі 98 586 грн 14 коп. Відповідачі не вказали підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ), за яких договір банківського рахунку № 8577 від 10 червня 2014 року є нікчемним.
У відзиві на касаційну скаргу Фонд просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом № 4452-VІ.
Частиною першою статті 3 цього Закону України встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (частина перша статті 11 Закону № 4452-VІ).
Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статтею 12 Закону передбачають, що виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до статті 26 Закону № 4452-VІ, фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.
Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку( стаття 27 Закону № 4452-VІ).
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.
Відповідно до частини першої статті 111 КАС попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку. Частиною четвертою цієї статті передбачено, зокрема, що на цій стадії суд уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову; визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до двох відповідачів - Уповноваженої особи та Фонду. Зі змісту заяви та додаткових пояснень позивачки убачається, що вона просила захистити її право як вкладника неплатоспроможного Банку. На цій підставі вважала, що має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, виокремила, які дії кожного із відповідачів і чому вважає протиправними. Приміром, стверджувала, що відповідачі неправильно оцінили її правочин із Банком як нікчемний.
В аспекті сказаного суди не повинні були обмежувати обсяг та зміст спірних правовідносин тільки рамками вимог, які позивачка сформулювала в резолютивній частині позовної заяви, і залишати поза увагою змістовні вимоги її позову. Такий підхід до з'ясування позовних вимог не можна не визнати формальним, оскільки зі змісту (наповнення, контенту) заявлених вимог, суб'єктного складу відповідачів і наведеного обґрунтування суди, якщо вимоги певним чином не ясно сформульовані мали би уточнити їх, вияснити, які насправді дії, якого відповідача, яким чином, чому тощо призвели до порушення прав та законних інтересів особи-позивача.
Треба зазначити, що попри посилання у позовній заяві на незаконність віднесення договору банківського вкладу № 8577 та банківських операцій про зарахування грошових коштів на її рахунок у Банку, здійснених упродовж 10 - 17 червня 2014 року, до нікчемних правочинів, суди фактично не дослідили ці вимоги і не дали їм судової правової оцінки по суті.
Згідно з наведеними процесуальними положеннями закону, суди не навели жодних обґрунтувань щодо незаконності дій Фонду, хоча в позовній заяві позивачка висловилася з цього приводу, не зазначили, чи мали місце такі обставини (факти), чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У судових рішеннях мовиться, що ОСОБА_1 у встановлений строк не звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявою про відшкодування коштів за вкладом в Банку, й у такий спосіб не визначила про намір себе захистити. Воднораз, попри таке мотивування, залишилися без дослідження та оцінки заяви
ОСОБА_1 від 10 вересня 2014 року до Уповноваженої особи щодо можливості отримання коштів з її рахунку на підставі договору банківського вкладу та аналогічного змісту її представника ОСОБА_4
Отже, висновки судів про те, що позивачка не вчиняла жодних дій щодо досудового захисту свого права зроблені поспішно та не ґрунтуються на матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, оскаржені судові рішення про відмову в задоволені позову без встановлення фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, є передчасними.
Разом з тим, з'ясування зазначених обставин має істотне значення при вирішенні спору для встановлення обґрунтованості позовних вимог.
При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 353 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними і зробленими без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи місцевому адміністративному суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази, надати належну правову оцінку аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року скасувати.
Справу № 826/16421/14 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді : Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко