22 грудня 2018 року
Київ
справа №821/450/18
адміністративне провадження №К/9901/66136/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №821/450/18 за адміністративним фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 03.01.2018 року №530343/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.12.2017 №14 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15.12.2017 №14, подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.05.2018, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018, позовні вимоги - задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна фіскальна служба України 15.11.2018, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2018 касаційну скаргу відповідача залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі меншому ніж визначено законом, та надано заявнику строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків, яке мотивовано неможливістю сплати такого у відведений судом строк, у зв'язку відсутністю коштів цільового призначення.
Разом з тим, на підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, заявником не надано жодних доків на їх підтвердження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача необхідно відмовити, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Посилання Державної фіскальної служби України на відсутність коштів призначених для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі не може бути поважною причиною невиконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги буз руху у відведене ний судом строк, оскільки податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу є проблемою внутрішньої організації роботи податкового органу.
Також, відповідачем не зазначено в який розумний строк недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що наведені податковим органом у вказаному клопотанні обставини, не можуть бути підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, Державною фіскальною службою України не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №821/450/18.
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №821/450/18 за адміністративним фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
В.В. Хохуляк
Суддя Верховного Суду