Іменем України
21 грудня 2018 року
Київ
справа №804/2684/16
адміністративні провадження №К/9901/12857; К/9901/12859/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року (головуючий суддя Сидоренко Д.В., судді - Турова О.М., Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (головуючий суддя Богданенко І.Ю, судді - Уханенка С.А., Дадим Ю.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 11 квітня 2016 року №48-р «Про звільнення ОСОБА_2»; поновити позивача на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області заробітну плати за час вимушеного прогулу по день прийняття судового рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 11 квітня 2016 року №48-р. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2017 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
ОСОБА_2 скористалася своїм правом та надіслала до суду заперечення на касаційні скарги, в яких зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.
Справу згідно з Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 1 серпня 2014 року займала посаду начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
Наказом Фонду державного майна України від 20 серпня 2015 року №881к, зі змінами внесеними наказами від 18 вересня 2015 року №1036к, від 7 жовтня 2015 року №149-р та від 21 жовтня 2015 №157-р, утворено комісію з проведення службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області ОСОБА_2В та відсторонено її від виконання службових обов'язків на час проведення розслідування - термін проведення розслідування продовжено на період тимчасової непрацездатності позивача.
Позивач знаходилася на лікуванні, що підтверджується відповідними листками непрацездатності медичних закладів, а саме: у період з 22 вересня по 2 жовтня 2015 року - серія АГС №083926; з 5 по 23 жовтня 2015 року - серія АГС №633733; з 26 жовтня по 6 листопада 2015 року серія АГС №616876; з 9 по 20 листопада 2015 року - серія АГХ №878579; з 23 листопада по 7 грудня 2015 року - серія АГФ №386084; з 8 по 25 грудня 2015 року - серія АГС №083964 (анульовано медичним закладом та видано новий серія АГС №152357); з 29 грудня 2015 року по 6 січня 2016 року - серія АГФ №376474; з 11 по 27 січня 2016 року - серія АГФ №354406; з 28 січня по 19 лютого 2016 року - серія АГР №058114; з 22 лютого по 18 березня 2016 року - серія АГЮ № 094112; з 21 березня по 18 квітня 2016 року - серія АГТ №422401.
Дніпропетровським обласним відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності листами від 17 травня 2016 року № 04-25-1867, 2 червня 2016 року №04-25-2104 повідомлено, що під час перевірки, зокрема, встановлені випадки необґрунтованої, неправомірної видачі та продовження листків непрацездатності позивачу, лікарями медичних закладів - серія АГТ №422401 (неправомірно виданий на строк з 21 березня по 18 квітня 2016 року), серія АГЮ №094112 (неправомірно продовжений з 3 по 18 березня 2016 року), серія АГФ №376474 (неправомірно продовжений на 1 день - 6 січня 2016 року), серія АГФ №386084 (неправомірно виданий на строк з 23 листопада по 7 грудня 2015 року), виявлено порушення при заповненні листка непрацездатності серія АГС №083964.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області надіслало Фонду державного майна України лист від 26 січня 2016 року, в якому повідомляло, що ОСОБА_2 28 грудня 2015 року о 09 годині 50 хвилині була присутня в кабінеті начальника Регіонального відділення, де виконуючим обов'язки начальника, в присутності працівників відділення, вручено позивачу факсограму від 25 грудня 2015 року щодо необхідності прибуття до Фонду державного майна України для ознайомлення з актом службового розслідування. В цей же день з 14 години до 16 години ОСОБА_2В була присутня на засіданні профспілкового комітету. Наказів про те, що позивач приступила до виконання обов'язків начальника не видавалось, у зв'язку з відсутністю наказу Фонду державного майна України про закінчення службового розслідування та допущення її до виконання службових обов'язків; документи відділення позивач в цей день не підписувала. Позивач не повідомила керівництво чи кадрову службу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про вихід на роботу, лист непрацездатності з відміткою дати «стати до роботи не подала», внаслідок чого, в табель обліку використання робочого часу відмітка про роботу позивача не внесена. Акт про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці більше 3 годин не складався.
Листом від 16 березня 2016 року Фонд державного майна України проінформував Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, що у нього відсутня інформація щодо причин відсутності позивача на роботі та що рішення за результатами службового розслідування щодо ОСОБА_2 не прийнято.
29 березня 2016 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області направлено до Фонду державного майна України лист №01-15-01604, в якому зазначено, що ОСОБА_2 відсутня на робочому місці, нею надано лише один листок тимчасової непрацездатності серія АГС №083926, яким підтверджено, що остання перебувала на лікуванні у період з 22 вересня по 2 жовтня 2015 року, інших підтверджуючих документів щодо поважності причин відсутності позивача на роботі не надходило.
Фондом державного майна України на підставі листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 29 березня 2016 року №01-15-01604, 11 квітня 2016 року видано наказ №48-р, яким ОСОБА_2 11 квітня 2016 року звільнено з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Не погоджуючись із зазначеним наказом, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про його скасування.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Диспозиція наведеної норми права має дві основні складові - проміжок часу, що перевищує чотири місяці, протягом якого працівник не зявлявся на роботу, та причину відсутності останнього - непрацездатність, що тривала протягом зазначеного часу (безперервно). Оскільки тимчасова непрацездатність позивача підтверджена одинадцятьома листками непрацездатності, з різними захворюваннями та з певними перервами у часі, а пункт 5 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає, що період тимчасової непрацездатності є безперервним, тобто не поділяється на робочі та вихідні дні, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами не доведено факту безперервності захворювання, і без достатніх на те підстав звільнено позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України.
Зазначена позиція підтримана Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КАС України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Керівники регіональних відділень та представництв, згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» призначаються на посаду за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільняються з посади Головою Фонду державного майна України.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
Застосування пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи.
Згідно з пунктом 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року №189, непрацездатність (утрата працездатності) - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.
Випадок тимчасової непрацездатності - тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров'я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - «стати до роботи».
У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається.
При виникненні іншого захворювання, травми, відпустки в зв'язку з вагітністю випадок тимчасової непрацездатності вважається новим.
Судами попередніх інстанцій досліджено листки непрацездатності позивача та встановлено, що позивачу встановлені різні, відмінні один від одного діагнози захворювань, при цьому перебіг захворювань не мав безперервного характеру. Крім того, вказано, що під час перевірки питань видачі листків непрацездатності, Дніпропетровським обласним відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності встановлені порушення саме з боку лікарів медичних закладів, а не внаслідок дій з боку позивача, що виключає можливість відповідальності позивача за використання цих листків непрацездатності.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Фондом державного майна України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.
Враховуючи зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення із займаної посади, поновлення на посаді.
При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що зайняття посади працівником, який не може бути звільненим відповідно до положень частини третьої статті 184 КЗпП України, не є перешкодою для поновлення на попередній роботі працівника у разі незаконно звільнення, у зв'язку з чим позивач підлягає поновленню на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, тобто на посаді з якої і був звільненим.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач О.В. Білоус
Судді І.Л. Желтобрюх
Т.Г.Стрелець