Іменем України
21 грудня 2018 року
Київ
справа №820/6927/16
адміністративне провадження №К/9901/33214/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (головуючий суддя Чалий І.С., судді П'янова Я.В., Зеленський В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03 січня 2017 року) до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування 68 податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2016 року №960/1303 - №1027/1303, якими їй визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості.
Обґрунтовуючи позовну заяву (з врахуванням письмових пояснень від 12 травня 2017 року), зазначала, що справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік на підставі положень статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суперечить основним засадам податкового законодавства, зокрема, принципу стабільності, який зумовлює неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а тому нарахування суми грошового зобов'язання зі сплати такого податку вважає незаконним.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №960/1303 від 29 червня 2016 року на загальну суму 827,02 грн.; в іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що належні ОСОБА_2 на праві власності квартири є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак, зважаючи на прийняття Харківською міською радою 21 січня 2015 року відповідного рішення про встановлення розмірів такого податку, останній підлягає до сплати позивачем.
Що ж до податкового повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №960/1303 від 29 червня 2016 року на загальну суму 827,02 грн., то суд прийшов до висновку, що стосовно визначеного ним грошового зобов'язання за належний позивачеві об'єкт нерухомості (квартиру №60 в м.Харкові по вул.Переяславській, 23, корпус 1) контролюючим органом за той же період вже було прийнято податкове повідомлення-рішення №990/1303 від 29 червня 2016 року, а відтак воно підлягає скасуванню.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.
Приймаючи таке рішення, суд зазначив про те, що застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому обов'язок його сплати в 2015 році у позивача відсутній.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі вказував на законність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та зазначав, що станом на момент їх прийняття стаття 266 ПК України була чинною й на виконання цієї норми рішенням Харківської міської ради від 21 січня 2015 року встановлено ставку податку на об'єкти житлової нерухомості, а тому позивач - фізична особа, яка є власником такої нерухомості, зобов'язана сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду для її розгляду у складі: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у власності позивача в 2015 році знаходились квартири за адресами:
- АДРЕСА_1, 44, 46, 52, 60, 77, 78, 79, 81, 82, 88, 89, 91, 105, 108, 125, 144, 145, 157, 158, 173, 174, 176, 183, 187, 200, 201, 202, 203,204;
- АДРЕСА_2, 5, 7, 9, 16, 17;
- АДРЕСА_3, 21, 24, 25, 30;
- АДРЕСА_4, 10, 11, 12, 17, 23, 29;
- АДРЕСА_5;
- АДРЕСА_6, 256, 257;
- АДРЕСА_7;
- АДРЕСА_8, 155;
- АДРЕСА_9, 5, 17, 46;
- АДРЕСА_10, 11, 18, 20;
- АДРЕСА_11, 18, 22,32.
29 червня 2016 року Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведено нарахування ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сформовано та направлено податкові повідомлення-рішення №960/1303 на суму 827,02 грн.; №961/1303 на суму 2375,10 грн.; №962/1303 на суму 2231,38 грн.; №963/1303 на суму 2175,35 грн.; №964/1303 на суму 2333,69 грн.; №965/1303 на суму 1690,58 грн.; №966/1303 на суму 138,85 грн.; №967/1303 на суму 344,09 грн.; №968/1303 на суму 378,39 грн.; №969/1303 на суму 1278,90 грн.; №970/1303 на суму 765,31 грн.; №971/1303 на суму 131,34 грн.; №972/1303 на суму 1113,25 грн.; №973/1303 на суму 404,38 грн.; №974/1303 на суму 947,6 грн.; №975/1303 на суму 864,78 грн.; №976/1303 на суму 222,89 грн.; №977/1303 на суму 1277,07 грн.; №978/1303 на суму 617,53 грн.; №979/1303 на суму 868,84 грн.; №980/1303 на суму 878,99 грн.; №981/1303 на суму 1589,49 грн.; №982/1303 на суму 107,39 грн.; №983/1303 на суму 1934,18 грн.; №984/1303 на суму 323,38 грн.; №985/1303 на суму 69,22 грн.; №986/1303 на суму 331,91 грн.; №987/1303 на суму 69,83 грн.; №988/1303 на суму 928,93 грн.; №989/1303 на суму 208,68 грн.; №990/1303 на суму 827,02 грн.; №991/1303 на суму 299,43 грн.; №992/1303 на суму 325,68 грн.; №993/1303 на суму 1108,38 грн.; №994/1303 на суму 751,1 грн.; №995/1303 на суму 2331,25 грн.; №996/1303 на суму 2299,58 грн.; №997/1303 на суму 2280,10 грн.; №998/1303 на суму 899,49 грн.; №999/1303 на суму 836,97 грн.; №1000/1303 на суму 1234,85 грн.; №1001/1303 на суму 1356,85 грн.; №1002/1303 на суму 131,54 грн.; №1003/1303 на суму 262,28 грн.; №1004/1303 на суму 633,36 грн.; №1005/1303 на суму 502,43 грн.; №1006/1303 на суму 108,81 грн.; №1007/1303 на суму 1123,2 грн.; №1008/1303 на суму 463,85 грн.; №1009/1303 на суму 1169,28 грн.; №1010/1303 на суму 1303,26 грн.; №1011/1303 на суму 806,12 грн.; №1012/1303 на суму 1053,57 грн.; №1013/1303 на суму 100,49 грн.; №1014/1303 на суму 97,03 грн.; №1015/1303 на суму 1227,74 грн.; №1016/1303 на суму 997,54 грн.; №1017/1303 на суму 2272,79 грн.; №1018/1303 на суму 1644,30 грн.; №1019/1303 на суму 1461,60 грн.; №1020/1303 на суму 2214,32 грн.; №1021/1303 на суму 353,16 грн.; №1022/1303 на суму 259,03 грн.; №1023/1303 на суму 64,55 грн.; №1024/1303 на суму 352,61 грн.; №1025/1303 на суму 808,75 грн.; №1026/1303 на суму 1410,44 грн.; №1027/1303 на суму 1021,09 грн.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.
Згідно з пунктом 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Жодних змін до вищезазначених положень ПК України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов'язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
Отже, зміст наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку встановлення цього податку.
Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Наведені положення кодексу необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Враховуючи ухвалення Закону України №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено податок на майно (до складу якого включено й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність доказів прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня 2014 року, касаційний суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 29 червня 2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи ж касаційної скарги податкового органу (в межах яких відповідно до приписів статті 341 КАС України Верховний Суд переглядав рішення суду апеляційної інстанції) за наведеного та обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду