Іменем України
21 грудня 2018 року
Київ
справа №821/1214/16
адміністративне провадження №К/9901/39874/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року (головуючий суддя Хом'якова В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (головуючий суддя Крусян А.В., судді Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Малолепетиської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В серпні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (яку ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та Верховного Суду від 17 грудня 2018 року було замінено її правонаступниками - відповідно Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Малолепетиської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2016 року №33229-21 та №33230-21, яким йому було визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками житлової та нежитлової нерухомості.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік на підставі положень статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суперечить основним засадам податкового законодавства, зокрема, принципу стабільності, який зумовлює неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а тому нарахування суми грошового зобов'язання зі сплати такого податку вважає незаконним; крім того належні позивачеві приміщення призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а відтак підпадають під дію підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та не є об'єктами оподаткування.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 13 червня 2016 року №33229-21 - в частині визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 1304,48 грн. та №33230-21 - в частині визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 5706,94 грн.; в задоволенні решти позову відмовлено.
При цьому суди виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, однак з помилковим розрахунком суми податку, оскільки податковий орган розрахував податок, виходячи з 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м бази оподаткування, тобто як для житлової нерухомості, тоді як для об'єктів нежитлової нерухомості рішенням Малолепетиської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області встановлена ставка 0,5%, а відтак скасували оскаржувані податкові повідомлення-рішення саме в частині виявленої переплати.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі вказував на законність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2016 року №33229-21 та №33230-21 та зазначав, що станом на момент їх прийняття стаття 266 ПК України була чинною й на виконання цієї норми рішеннями Малолепетиської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області від 30 січня 2015 року №404 та №405 встановлено ставки податку на об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, а тому позивач - фізична особа, яка є власником такої нерухомості, зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду для її розгляду у складі: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що у власності позивача в 2015 році знаходились: нежитлова будівля, кормоцех площею 214,2 кв.м (дата реєстрації права власності 10 лютого 2006 року) та будівля свинарника загальною площею 937,1кв.м (дата реєстрації права власності 28 квітня 2014 року), які знаходяться в селі Мала Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області.
13 червня 2016 року Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області сформувала та надіслала позивачу податкові повідомлення-рішення №33229-21 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 2608,96 грн., та №33230- 21 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 11413,88 грн.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.
Згідно з пунктом 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Жодних змін до вищезазначених положень ПК України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов'язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
Отже, зміст наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку встановлення цього податку.
Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Наведені положення кодексу необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Враховуючи ухвалення Закону України №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено податок на майно (до складу якого включено й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність доказів прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня 2014 року, касаційний суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність покладення контролюючим органом на позивача обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 13 червня 2016 року №33229-21 та №33230-21 є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі з підстав, наведених в цій постанові.
Відповідно до частин 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 13 червня 2016 року №33229-21 та №33230-21.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду