21 грудня 2018 року
Київ
справа №523/3871/18
адміністративне провадження №К/9901/68047/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів - Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - Єфтенія Сергія В'ячеславовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №523/3871/18 за позовом ОСОБА_2 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просив скасувати постанову головного державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Семко Б.О. про відкриття виконавчого провадження за №55570336 від 18.01.2018р., щодо примусового виконання постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 27.04.2017р. по справі за №523/188/17 та зупинення стягнення за виконавчим провадженням №55570336 до набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2018, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 відмовлено у задоволені позову.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження діяв в межах своїх повноважень та на підставі діючого законодавства України.
У поданій 12.12.2018 касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
У свою чергу, стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 - Єфтенія Сергія В'ячеславовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №523/3871/18.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Л. Желтобрюх
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець