Іменем України
20 грудня 2018 року
м. Київ
справа №826/3629/15
адміністративне провадження №К/9901/4879/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2015р. (суддя - Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015р. (судді - Бєлова Л.В., Гром Л.М., Міщук М.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Міністерства юстиції України, третя особа - Факторингова компанія «Вектор плюс», про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У березні 2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним з дня його прийняття та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19077302 від 04.02.2015р., прийняте державним реєстратором Державної реєстраційної служби України щодо квартири АДРЕСА_1;
- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №8616376 від 31.01.2015р., вчиненого державним реєстратором Головного управління юстиції у м. Києві про реєстрацію речового права власності на квартиру АДРЕСА_1 (РНОНМ 566549280000) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195);
- зобов'язати Реєстраційну службу Головного територіального управління юстиції у м.Києві відновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації речового права власності на квартиру АДРЕСА_1 (РНОНМ 566549280000) за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у відповідача були відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, а тому прийняте рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є незаконним та підлягає скасуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2015р. позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19077302 від 04.02.2015р., прийняте державним реєстратором Державної реєстраційної служби України стосовно квартири квартиру АДРЕСА_1.
Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №8616376 від 31.01.2015р., вчиненого державним реєстратором Головного управління юстиції у місті Києві про реєстрацію речового права власності на квартиру квартиру АДРЕСА_1 (РНОНМ 566549280000) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З ухваленими у справі рішеннями не погодилась третя особа - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було дотримано всіх встановлених чинним законодавством процедур щодо реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі, зокрема надіслано повідомлення-вимогу про необхідність виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги, а тому висновки судів щодо відсутності доказів дотримання Товариством відповідної процедури є безпідставними, та зробленими на підставі неповного та необ'єктивного встановлення фактичних обставин справи.
Посилається на те, що стягнення на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання, яким і скористалось ТОВ «ФК «Вектор Плюс» надавши відповідачу вичерпний перелік документів необхідних для реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для відмови у вчиненні реєстраційної дії.
Крім того посилається на те, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», як обтяжувач з вищим пріорітетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на задоволення своїх вимог, а накладений державним виконавцем арешт на спірне нерухоме майно позивача, що перебуває в іпотеці, порушує та обмежує забезпечене іпотекою право Товариства на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
В додаткових поясненнях ТОВ «ФК «Вектор Плюс» посилається на порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу на праві приватної власності, на підставі посвідченого 06.09.2004р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №10575 договору купівлі-продажу квартири, належить квартира АДРЕСА_1.
Право власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано 16.09.2004р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим №948.
14.10.2004р. між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено іпотечний договір на забезпечення кредитного договору №346/л-р від 06.09.2004р. про що внесено відповідний запис у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
19.12.2011р. на підставі постанови про арешт майна боржника №1260/9 від 16.12.2011р. ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано тип обтяження - арешт всього нерухомого майна власника - ОСОБА_1
28.11.2012р. на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором та договором факторингу №15 право вимоги на квартиру АДРЕСА_1 передано ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».
31.01.2015р. державним реєстратором Сипчук К.М. вчинено реєстраційний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19077302 від 04.02.2015р.
Вважаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19077302 від 04.02.2015р. та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №8616376 від 31.01.2015р. - протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що наявність в Єдиному державному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій. Враховуючи, що на момент подання заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно обтяження з зазначеного майна знято не було, державний реєстратор неправомірно зареєстрував право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а тому рішення від 04.02.2015р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19077302 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, суди виходили з того, що всупереч вимогам ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запис у Держаному реєстрі прав було вчинено раніше ніж прийнято рішення про здійснення державної реєстрації права власності на спірну квартиру.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі п. 7 ч. 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За правилами п. 1 ч. 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
У цій справі, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на спірну квартиру АДРЕСА_1, та впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів та оскаржує в судовому порядку.
В силу таких фактичних обставин даний спір не відноситься до публічно-правових, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018р. (справи №11-96апп18 (№ 826/366/16) та №11-192апп18 (№ 815/6956/15) та від 11.09.2018р. у справі №11-354апп18 (№ 817/2398/15).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Щодо посилань заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 218 КАС України в редакції, чинній на час звернення із касаційною скаргою, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Аналогічні положення, щодо строку, протягом якого, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її, містить стаття 337 КАС України в чинній редакції.
Оскільки, доповнення до касаційної скарги у вигляді додаткових пояснень, щодо непідсудності даного спору адміністративному суду, надійшли до Вищого адміністративного суду України 29.03.2017р., тобто поза межами строку на касаційне оскарження, тому з урахуванням ст. 327 та ст. 337 КАС України такі доповнення не дають підстав для висновку про оскарження ТОВ «ФК «Вектор Плюс» рішення судів попередніх інстанцій саме у зв'язку з порушенням цими судами правил предметної юрисдикції, у зв'язку з чим справа підлягає розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
Таку позицію щодо застосування норм процесуального права висловлено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2018р. у справі №823/749/16 (провадження №11-688апп18).
Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. 343, 349, 354, 356, 359 КАС України, Суд -
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015р. у справі №826/3629/15 - скасувати.
Провадження у даній справі - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
Т.О. Анцупова