21 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/1046/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ"
на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджибей"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" не прийнято до розгляду та повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
06.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" повторно звернулось із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що після отримання ухвали про повернення касаційної скарги заявника було в найкоротші строки усунено обставини, які слугували підставами для повернення такої скарги.
Відповідно до частини третьої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, 288 Господарського процесуального кодексу України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовуються у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок про поновлення строку по суті заявленого клопотання.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 26.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" отримано ухвалу Верховного Суду від 16.10.2018 про повернення касаційної скарги.
Ухвалу Верховного Суду про повернення касаційної скарги заявник отримав 26.10.2018, а із касаційною скаргою повторно звернувся до Касаційного господарського суду 06.12.2018, тобто більше ніж через місяць з дати отримання зазначеної ухвали.
Отже, незважаючи на встановлений законом двадцятиденний строк на оскарження судового рішення недоліки вперше поданої касаційної скарги усувалися у строк, що перевищує строк касаційного оскарження, незважаючи на те що усунення таких недоліків потребує менше часу ніж на підготовку подачі касаційної скарги.
При цьому у клопотанні не зазначено, із-за яких саме причин заявник звернувся із касаційною скаргою 06.12.2018 враховуючи, що ухвалу Верховного Суду від 16.10.2018 отримано 26.10.2018.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху у випадку, зокрема, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, доводи заявника, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, суд визнає неповажними.
У клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги заявник зазначає, що у зв'язку із важким фінансовим становищем товариства, відсутністю грошових коштів на рахунках у банківських установах, наявності необхідності здійснення розрахунків перед постачальниками товариство не має можливості здійснити оплату судового збору.
Приписами частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено чіткі умови за яких враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
На заявника касаційної скарги не поширюються приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір", а тому клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Варто зазначити, що відмова у клопотанні про відстрочення сплати судового збору у даній справі не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно із підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент звернення із касаційною скаргою) за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн.
Таким чином, при зверненні із касаційною скаргою заявник мав сплатити судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Для усунення недоліків касаційної скарги заявник може навести суду касаційної інстанції інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, з обґрунтуванням таких підстав та наданням доказів на їх підтвердження, та надати докази сплати судового збору у розмірі 1 762,00 грн.
Усунувши недоліки, заявнику касаційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення заявником недоліків касаційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Керуючись статтями 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" залишити без руху до 21.01.2019.
3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
4. Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
5. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов