20 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 924/12/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національного природного парку "Подільські товтри",
на рішення Господарського суду Хмельницької області
(суддя - Муха М.Є.)
від 12.04.2018,
та постанову Рівненського апеляційного господарського суду
(головуючий - Саврій В.А., судді - Огороднік К.М., Дужич С.П.)
від 04.07.2018,
за позовом Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області,
до Національного природного парку "Подільські товтри",
про відшкодування шкоди в розмірі 147 072,50 грн,
Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області звернулася з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення з Національного природного парку "Подільські товтри" (надалі - НПП "Подільські товтри") 147 072,50 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу шляхом незаконної рубки 26 дерев породи дуб. Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на ст. 20-2, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2018 у справі №924/12/18, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2018, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, НПП "Подільські товтри" подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позовну заяву залишити без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Скарга мотивована тим, що позивач не мав права звертатися з цим позовом, оскільки його права не були порушені незаконною вирубкою дерев, а тому суди попередніх інстанцій, керуючись нормами чинного Господарського процесуального кодексу України, повинні були залишити позов без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.10.2016 по 11.11.2016 працівниками Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області було проведено планову перевірку дотримання НПП "Подільські Товтри" вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за результатами якої складено акт перевірки № 104/03 від 11.11.2016.
Перевіркою встановлено порушення вимог законодавства, а саме: квартал 12, виділ 2, площа 19,3 га санітарно - вибіркова рубка 2016 року, лісорубний квиток серія 02ЛКБ №465208 від 22.01.2016 на проведення санітарно - вибіркової рубки 2016 року Чемеровецьке ПОНДВ. Проведено контрольний попеньковий перелік дерев дуба, в результаті якого виявлено 86 пнів зрізаних дерев дуба. За даними відводу в рубку відведено 60 дерев дуба. В результаті контрольного попенькового переліку виявлено незаконну рубку 26 дерев дуба, пні незаконно зрізаних дерев клеймовані.
Заступник директора з рекреації та екологічної освіти НПП "Подільські Товтри" Якубаш Р.А. підписав акт перевірки від 11.11.2016 та зазначив, що зауваження будуть подані після ознайомлення.
18.11.2016 Державною екологічною інспекцією винесено директору НПП "Подільські товтри" припис про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки проведеної з 24 жовтня по 11 листопада 2016 року.
23.01.2018 відповідачем направлено до Кам'янець - Подільського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області листа у якому останній просив визнати парк потерпілою особою у кримінальному провадженні №42016241070000054, відкритому за ознаками ч.2 ст.364 КК України щодо самовільної вирубки 26 дерев породи дуба у кварталі 12, виділу 2 лісового масиву Чемеровецького ПОНДВ "Подільські Товтри".
У відповідь на вказаний лист (вих. №1454/108-2018 від 06.02.18) Кам'янець - Подільський відділ поліції ГУНП в Хмельницькій області повідомив відповідача, що під час проведення досудового розслідування стороною слідства не було отримано документів, які б підтверджували право власності юридичної особи НПП "Подільські Товтри" у кварталі 12, виділу 2 лісового масиву Чемеровецького ПОНДВ "Подільські Товтри" в с. Залуччя, а тому визнати потерпілим у кримінальному провадженні №42016241070000054 НПП "Подільські Товтри" неможливо.
Листом Кам'янець - Подільського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області від 20.03.18р. (вих. №3513/108-2018) повідомлено суд, що кримінальне провадження №42016241070000054 перебуває на стадії досудового розслідування, у якому проводяться відповідні слідчі дії.
На підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно - заповідного фонду України, затверджених постановою КМУ від 24.07.2013р. № 541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області здійснено розрахунок розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев.
Згідно розрахунку шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев в кварталі 12 вид 2 на території Чемеровецького ПОНДВ НПП "Подільські Товтри" сума шкоди складає 147072,50 грн.
Листом № 1783/06 від 21.04.2017 Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області повідомила НПП "Подільські Товтри", що проведеною в період з 24.10.2016 по 11.11.2016 плановою перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду НПП "Подільські Товтри" встановлено факт незаконної рубки 26 дерев породи дубу у кварталі 12 виділ 2 площа 19,3 га. Розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, склав 147072,50 грн Повідомлено про необхідність відшкодування шкоди у десятиденний термін.
Проте, відповідач у добровільному порядку шкоду невідшкодував, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що НПП "Подільські Товтри", допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода, а будь-яких дозвільних документів, які б підтверджували право на санітарну вирубку на кількість дерев, яка встановлена в акті перевірки Держекологінспекції, відповідачем надано не було.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої випливає, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, те що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що нарахований розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу шляхом незаконної рубки дерев підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що прийняті у справі рішення необхідно скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пунктами 6, 7 Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженої наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах. Тобто, звертаючись з цим позовом, позивач діяв в межах наданих йому повноважень.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття ними неправильного судового рішення у справі.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не має.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу Національного природного парку "Подільські товтри" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 у справі № 924/12/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Мамалуй
І. Ткач