"13" грудня 2018 р.
Справа № 642/1591/18
Провадження № 2/642/955/18
13 грудня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Буряковської К.Є.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Акціонерний комерційний банк «Райффайзенбак», АТ «ОТП Банк» про поділ майна подружжя, -
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила та остаточно просила в порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку № 14 житловою площею 40,3 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований у м. Харкові по вулиці Іллінська, а також на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,0427 га, що знаходиться в м. Харкові, вул. Іллінська, 14 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 понесені судові витрати.
На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 01.11.2003 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.
Під час шлюбу за кредитні кошти нею та ОСОБА_2 було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2006 року житловий будинок № 14 житловою площею 40,3 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований у м. Харкові по вулиці Іллінська. Земельна ділянка розміром 0,0427 га, що знаходиться в м. Харкові, вул. Іллінська, 14 та на якій розташований вказаний будинок також була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2006 року. Покупцем та власником зазначеного майна вказаний відповідач ОСОБА_2 Іпотекодержателем нерухомого майна на підставі договору іпотеки № РМL-700/575/2006 є акціонерний комерційний банк “Райфайзенбанк Україна”, який залучений до участі у справі у якості третьої особи.
Посилаючись на те, що дійти згоди про добровільний поділ зазначеного майна вони не можуть, просила позов задовольнити.
У червні 2018 року відповідач подав відзив на позовну заяву, яка була первісно подана позивачем. У відзиві позовні вимоги визнавав частково, а саме не заперечував проти поділу спільного майна подружжя, але частина вимог у позові стосувалася самовільно побудованих будівль на території спірного домоволодіння, які не введено в експлуатацію та не проведено державної реєстрації, що виключає можливість визнання на них права власності у судовому порядку. Тому в цій частині заперечував проти задоволення позовних вимог. Крім того заперечував проти стягнення з нього понесених судових витрат позивачем. Також було надано відомості щодо погашення кредитних зобов”язань перед ОТП Банк, при цьому відповідач вказав,що останні роки він самостійно сплачував кошти на погашення кредиту.
Зменшені позовні вимоги, якими позивачем виключено нерухоме майно яке є самочинним як об»єкт поділу спільного майна, відповідач та його представник у судовому засіданні визнали у повному обсязі. Відповідач при цьому зазначив, що він не оспорює частки спільного майна із врахуванням сплачених ним коштів на погашення кредиту, оскільки їх спільна дитина проживає із матір”ю, та він враховує, що утримання дитини в більшій мірі покладено на позивача. Однак заперечував проти стягнення з нього понесених судових витрат позивачем на правову допомогу, оскільки на їх підтвердження не надано жодного доказу.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.09.2018 року до участі у справі залучено третю особу АТ “ОТП банк”.
Представник третьої особи АТ “ОТП Банк”, у судове засідання не з”явився, про слухання справи повідомлялися належним чином. Письмові пояснення на адресу суду не надходили.
Представник третьої особи АКБ “Райфайзенбанк Україна”у судове засідання не з”явився, про слухання справи повідомлялися належним чином. Письмові пояснення на адресу суду не надходили.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.11.2003 року, який на час подання позову не був розірваний.
20.07.2006 року на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер № 6450, за умовами якого придбано житловий будинок № 14, житловою площею 40,3 кв.м., з надвірними будівлями, що розташований у м. Харкові по вулиці Іллінська. Право власності на жиловий будинок зареєстровано на ім'я ОСОБА_2.
Також 20.07.2006 року на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер № 6456, придбано земельну ділянку розміром 0,0427 га, що знаходиться в м. Харкові, вул. Іллінська, 14 для обслуговування жилого будинку, господарських будівль і споруд. Кадастровий номер земельної ділянки № 6310137200:04:005:0001. Право власності на земельну ділянку зареєстровано на ім'я ОСОБА_2.
20.07.2006 року укладено між ОСОБА_2 та АКБ “Райфайзенбанк Україна” укладено договір іпотеки № РМL-700/575/2006 в забезпечення договору кредиту № МL-700/575/2006 укладеного між ОСОБА_2 та АКБ “Райфайзенбанк Україна” 20.07.2006 року. Предмет іпотеки - нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Іллінська, 14.
Враховуючи те, що кредитний договір одним із подружжя укладено в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Кредит погашається своєчасно та сплачуються відсотки. Заборгованість по кредиту є строковою.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Відповідно до вимог статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Стаття 63 СК України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
За змістом частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки спірне нерухоме майно набуте сторонами за час шлюбу, воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому позов підлягає задоволенню, а спірне нерухоме майно поділу між сторонами, виходячи з рівності часток подружжя в спільному майні.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд виходить із вимог ч. 2 ст. 141 та ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
При цьому, враховуючи те, що сторона позивача до закінчення судових дебатів зробила заяву про надання доказів витрат на правничу допомогу у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд в цій частині не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 81,141,142, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Акціонерний комерційний банк «Райффайзенбак», АТ «ОТП Банк» про поділ майна подружжя- задовольнити.
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку з прибудовами літ. «А-1», цегла, житловою площею 40,3 кв.м., з надвірними будівлями, що розташований за адресою м. Харків, вулиця Іллінська, будинок 14.
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0427 га, що знаходиться за адресою м. Харків, вулиця Іллінська, 14.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,(і.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.н.2962114665) 50% сплаченого судового збору у розмірі 919,04 грн, та понесені судові витрати у розмірі 1400 грн.
Зобов"язати Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.н.2962114665) 50% судового збору, а саме у розмірі 919,04 грн., сплаченого 04.04.2018 року згідно квитанції № 3696449.
На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 текст рішення складено 22.12.2018 року.
Суддя О.В. Бородіна