20 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5694/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Григорова А.М.
суддів: Рєзнікової С.С. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2018, суддя Бідонько А.В., повний текст складено 09.08.18 по справі № 2040/5694/18
за позовом ОСОБА_1
до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:
- визнати дії Київського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року, виходячи із суддівської винагороди судді Харківського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, в розмірах, вказаних у довідках Харківського апеляційного господарського суду, та щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2017 року, протиправними;
- зобов'язати Київське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року у розмірі 84% суддівської винагороди судді Харківського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, в розмірах, вказаних у довідках Харківського апеляційного господарського суду без будь яких обмежень щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, та продовжити виплати відповідних грошових сум у новому розмірі протягом 2018 року, забезпечивши повний розрахунок з суддею у відставці ОСОБА_1 по сплаті усіх сум довічного грошового утримання за 2017-2018 роки, яке належить до виплати йому відповідно до розміру, встановленого чинним законодавством, з врахуванням раніше виплачених грошових сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.04.2018 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру призначеного довічного грошового утримання судді у відставці, однак відповідач надав відповідь у формі листа, що для розгляду такої заяви необхідно надати відповідні документи та звернутися особисто з вказаними документами, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.05 за № 1566 11846 пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії подається заява встановленої форми. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та інтереси.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2018р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що під час розгляду справи, суд першої інстанції належним чином не забезпечив у повному обсязі виконання завдань суду та дотримання норм матеріального і процесуального права. Посилається на те, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом позову є оскарження дій відповідача, вчинених ним у вигляді надіслання необґрунтованих відповідей, не заснованих на відповідних законодавчих актах і які свідчать про його неправомірне ухилення від виконання покладених на нього Законом України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язків по виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його розміру з виплатою належних грошових сум у повному обсязі. Стосовно доводів, викладених у рішенні про відмову у задоволенні позовних заяв суду першої інстанції про те, що позивачем було надано відповідачу заяву довільної форми, а не таку, що передбачена додатком 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1, від 25 січня 2008 року зазначає, що суд не врахував що : відповідач жодного разу ані в одній своїх письмових відповідях, ані у відзиві на позов не посилався на те, що нібито відсутність персональних даних, про які вказав суд в оскаржуваному рішенні, заважають відповідачу вчинити дії по здійсненню перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також вказує, що заява форми, передбаченої у Додатку 1 до Порядку подання документів не призначена для перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України. Форми з усіма моїми персональними даними надавалась відповідачу при передачі адміністрацією Харківського апеляційного господарського суду за моєю участю усіх документів, необхідних для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і відповідач володіє ними протягом більше ніж шість років та використовує їх при виплаті мені щомісячного довічного грошового утримання суддям у попередні періоди. На підставі вищевикладеного, вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини у їх сукупності, що мають значення для справи обмежився лише доводами відповідача та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норми матеріального права, які регламентують та стосуються спірних питань. На підставі викладеного просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював на посаді судді та відповідно до постанови Верховної Ради України від 23.12.2010 року позивача звільнено з посаді судді Харківського апеляційного господарського суду у відставку.
Позивач 26.04.2018 року звернувся до Київського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові із заявою про перерахунок призначеного довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці та забезпечити виплату відповідних грошових коштів у повному обсязі (а.с. 40).
На вказану заяву Київським об'єднаним Управлінням Пенсійного Фонду України в місті Харкові надано відповідь у формі листа № 9176-47/01-02 від 07.05.2018 року, у якій зазначено, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії подається заява встановленої форми (Форма-10 підсистеми ІКІС ПФУ „Звернення"). До заяви встановленої форми необхідно надати паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків. Також запропоновано позивачу для визначення права на перерахунок пенсії звернутися особисто з вищевказаними документами (а.с. 41).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач у спірних правовідносинах звертався до відповідача з заявою довільної форми та змісту, а не відповідної форми, затвердженої Порядком № 3-1 від 25.01.2008 року, то таке звернення не тягне наслідків у вигляді вирішення позовних вимог про визнання дій Київського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня по 31 грудня 2017 року по та з 1 січня 2018 року, виходячи із суддівської винагороди судді Харківського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, в розмірах, вказаних у довідках Харківського апеляційного господарського суду, та щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2017 року, протиправними та зобов'язання Київського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року по та з 1 січня 2018 року у розмірі 84% суддівської винагороди судді Харківського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, в розмірах, вказаних у довідках Харківського апеляційного господарського суду без будь яких обмежень щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, та продовжити виплати відповідних грошових сум у новому розмірі протягом 2018 року, забезпечивши повний розрахунок з суддею у відставці ОСОБА_1 по сплаті усіх сум довічного грошового утримання за 2017-2018 роки, яке належить до виплати йому відповідно до розміру, встановленого чинним законодавством, з врахуванням раніше виплачених грошових сум.
Колегія суддів з рішенням суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти, чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Предметом спору, переданого на вирішення суду, є правомірність рішення відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу пенсії з урахуванням інших виплат, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність судців як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03 червня 2013 року №3рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).
Відповідно до п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/20П вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
В абз. 2 п. 7 рішення від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності судців, суперечить вимогам ч. 1 ст. 126 Конституції України.
Конституційний Суд України в Рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Згідно з п. 3 рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку судців і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).
Додаткові до конституційних гарантій незалежності суддів визначені також у п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якої незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї (ч. 5).
При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 6).
Статтею 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до статті 133 вказаного Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Аналогічні правові норми закріплені у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 2 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Так, пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI.
Відповідно до пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Тобто, у питаннях визначення розмірів суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання норми Закону №2453-VI зберігають чинність, а позивач має право на перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у тому числі у зв'язку зі збільшенням посадового окладу.
Між тим, після набрання 01.01.2017 року чинності Законом України "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІ від 06.12.2016 року мінімальна заробітна плата вже не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, що передбачено пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Згідно з абзацом 2 абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до де яких законодавчих актів України" №1774-VIII до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
У зв'язку з цим, з 01.01.2017 року посадовий оклад судді визначається не з розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а з "розрахункової величини", запровадженої пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1774-VІІ "Про внесення змін до яких законодавчих актів України".
В подальшому, Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" №2415-VIII від 15.05.2018 року, який набрав чинності 22.07.2018 року, було внесені зміни до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зокрема слово та цифри "1600 грн." замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".
Даною нормою Закону введено застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, в тому числі і суддям, нової "розрахункової величини" - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року. Крім того встановлено початок застосування цієї нової "розрахункової величини" для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат - 1 січня 2017 року.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 грн., що фактично відповідає розміру розрахункової величини, з якої визначалась суддівська винагорода працюючим суддям у 2017 році і відповідно нараховувалося і виплачувалося щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 грн.
З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні, а тому саме з цієї дати зміна суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Підтвердженням застосування для визначення суддівської винагороди працюючим суддям нової розрахункової величини з 1 січня 2017 року та 1 січня 2018 року слугує довідки Харківського апеляційного господарського суду № 100 та № 101 від 16.04.2018р. (а.с.11-12).
Відповідно до цих змін з 1 січня 2017 року посадовий оклад судді Харківського апеляційного господарського суду складає 29 626,67 грн.
У довідках суду № 100 та № 101 від 16.04.2018р., поданих позивачем до пенсійного органу разом із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, зазначено, що у 2017-2018 роках розмір мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та грошова винагорода суддів змінилися у зв'язку зі зміною Закону України "Продержавний бюджет України".
Зазначені вище обставини свідчать, що порядок визначення посадового окладу та інших виплат працюючого судді змінився з 01.01.2017 року, а сам розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на відмінність прожиткового мінімуму для працездатних осіб у порівнянні із попередньою розрахунковою величиною (1600 грн.), змінився з 01.01.2018 року.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року, виходячи із суддівської винагороди судді Харківського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, в розмірах, вказаних у довідках Харківського апеляційного господарського суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 09.11.2018р. по справі 554/3215/17.
При цьому колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що позивач у спірних правовідносинах звертався до відповідача з заявою довільної форми та змісту, а не відповідної форми, затвердженої Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року, враховуючи наступне.
Відносини які виникли в даному випадку регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) та Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання.
Згідно матеріалів справи позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, до якої надав необхідний пакет документів.
Жодних вимог до форми заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ні Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI ні Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII не містить.
На думку суду апеляційної інстанції, норми Порядку № 3-1 від 25.01.2008 року суперечить положенням Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який в даному випадку має вищу юридичну сили та підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Фактично Порядок № 3-1 від 25.01.2008 року, на який в своєму рішенні послався суд першої інстанції покладає на позивача додаткові обов'язки не встановлені законом.
Теж саме стосується і посилань відповідача в листах відповідях на заяви позивача, про те, що позивачу необхідно звернулися до Управління особисто.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та у листі № 9176-47/01-02 від 07.05.2018 року на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 № 22-1 оскільки вказаний порядок регулює відносини щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, а не щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача, щодо відмови проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року, через не відповідність поданої позивачем заяви Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 № 22-1.
Щодо вимоги позовної заяви позивача щодо перерахунку та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року у розмірі 84% суддівської винагороди судді Харківського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, в розмірах, вказаних у довідках Харківського апеляційного господарського суду з урахуванням допомоги на оздоровлення до відпустки, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
- вислугу років,
- перебування на адміністративній посаді в суді,
- науковий ступінь,
- роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення до відпустки.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 736/964/17 , у справі № 749/951/17 .
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та зобов'язання Київського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року у розмірі 84% суддівської винагороди судді Харківського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, в розмірах, вказаних у довідках Харківського апеляційного господарського суду з урахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років 60% без будь яких обмежень щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, та здійснити виплату відповідних грошових сум у новому розмірі.
Щодо позовної вимоги позивача в частині зобов'язання Київського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові після проведення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці продовжити виплати відповідних грошових сум у новому розмірі протягом 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
Встановлюючи виплату з 01.01.2018р. колегія суддів не обмежує ці виплати будь якою даною та зазначає, що суд не може вирішувати питання щодо розміру грошового забезпечення на майбутнє, оскільки діючим законодавством у майбутньому розміри виплат можуть бути змінені.
Так колегія суддів зазначає, що Рішенням Конституційного суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018р. деякі положення щодо оплати суддівської винагороди суддям були визнані неконституційними, що може вплинути на збільшення розміру суддівської винагороди та відповідно пенсії (безпосереднє застосування наведеного збільшення в даному випадку не є предметом розгляду справи та судом при винесенні даного рішення судом не вирішується).
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст.317 КАС України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позов.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно квитанції № 32 від 13.07.2018р, яка міститься в матеріалах справи (а.с.4), сплатив судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно заяви на переказ готівки № ПН1418697 від 20.09.2018р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.71), судовий збір в сумі 1057 грн. 20 коп., що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. Всього, з урахуванням того, що права позивача рішенням суду захищені, позовні вимоги фактично задоволені, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1762,00 грн.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, положення ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1762,00 грн.
Керуючись ст. 139, 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 по справі № 2040/5694/18 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково .
Визнати дії Київського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року, виходячи із суддівської винагороди судді Харківського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, в розмірах, вказаних у довідках Харківського апеляційного господарського суду з урахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років 60% протиправними.
Зобов'язати Київське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року у розмірі 84% суддівської винагороди судді Харківського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, в розмірах, вказаних у довідках Харківського апеляційного господарського суду № 100, № 101 від 16.04.2018р. з урахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років 60% без будь яких обмежень щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, та здійснити виплату відповідних грошових сум у новому розмірі.
В іншій частині позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Київського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в місті Харкові на користь ОСОБА_1 1762 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) С.С. Резнікова З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 22.11.2018.