Головуючий І інстанції: Попов О.Г.
17 грудня 2018 р. Справа № 629/3815/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Курило Л.В.,
суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.10.2018р. по справі № 629/3815/17
за позовом ОСОБА_1
до Лозівського міського голови Зеленського Сергія Володимировича
про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 вересня 2018 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1. Зобов'язано Лозівського міського голову Зеленського Сергія Володимировича забезпечити у повному обсязі виконання вимог статей 2, 15, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", забезпечити надання житлово-комунальних послуг за Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
09.10.2018р. ОСОБА_1 подав до Лозівського міськрайонного суду Харківської області заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив визнати протиправною бездіяльність міського голови м. Лозова Харківської області Зеленського С.В. щодо забезпечення здійснення на відповідній території додержання Конституції України та її законів.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.10.2018р. у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановляючи це рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою заяву позивача про прийняття додаткового судового рішення задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Позивач у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким вимоги його заяви задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи із змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись у жовтні 2017 року з позовом, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача - міського голови м. Лозова Харківської області Зеленського С.В. щодо забезпечення здійснення на відповідній території додержання Конституції України та її Законів, зобов'язати відповідача забезпечити у повному обсязі вимоги статей 2, 15, 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відновити права громадян при розгляді скарг згідно із статтею 18 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян", забезпечити надання житлово-комунальних послуг за Законом України 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги".
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 жовтня 2017 року позовна заява ОСОБА_1 до Лозівського міського голови Зеленського С.В. в частині зобов'язання відповідача у повному обсязі виконання вимог статей 2, 15, 22 Закону № 3551-XII, забезпечити надання житлово-комунальних послуг за Законом № 1875-IV залишена без розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р. постанову Лозівського міськрайнного суду Харківської області від 30 жовтня 2017 року скасовано з прийняттям нового судового рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Лозівського міського голови Зеленського Сергія Володимировича про зобов'язання відповідача у повному обсязі виконати вимоги статей 2, 15, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", забезпечити надання житлово-комунальних послуг за Законом України "Про житлово-комунальні послуги" направити до Лозівського міськрайонного суду Харківської області для продовження розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міського голови м. Лозова Харківської області Зеленського Сергія Володимировича, що виразилася в неповідомленні ОСОБА_1 про час і дату можливого особистого прийому.
Зобов'язано Міського голову м. Лозова Харківської області Зеленського Сергія Володимировича повідомити ОСОБА_1 про час і дату можливого особистого прийому.
Визнано протиправною бездіяльність Міського голови м. Лозова Харківської області Зеленського Сергія Володимировича, що виразилася в неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 11 вересня 2017 року.
Зобов'язано Міського голову м. Лозова Харківської області Зеленського Сергія Володимировича повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 11 вересня 2017 року.
В абз.3 на сторінці 1 рішення Лозівського районного суду Харківської області від 26.09.2018р. суд першої інстанції послався на те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Лозівського міського голови Зеленського С. В. про зобов'язання відповідача у повному обсязі виконати вимоги статей 2, 15, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", забезпечити надання житлово-комунальних послуг за Законом України "Про житлово-комунальні послуги" направлено до Лозівського міськрайонного суду Харківської області для продовження розгляду.
Таким чином, судом першої інстанції під час розгляду справи по суті вирішувались позовні вимоги лише в частині зобов'язання відповідача у повному обсязі виконати вимоги ст. 2, 15, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", забезпечити надання житлово - комунальних послуг за Законом України "Про житлово - комунальні послуги" та за цими позовними вимогами прийнято рішення.
Із заяви від 09.10.2018р. та змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач, посилаючись на те, що факти порушення відповідачем вимог ст. 2, 15, 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підтверджено у судовому засіданні, а тому, задовольняючи позов та зобов'язуючи відповідача вчинити певні дії, суд не визнав протиправною бездіяльність відповідача, у зв'язку з чим наполягав на ухваленні додаткового рішення в цій частині.
Твердження позивача про те, що судом першої інстанції не вирішено позов в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо забезпечення здійснення на відповідній території додержання Конституції України та її Законів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р. до Лозівського міськрайонного суду Харківської області для продовження розгляду направлено позовну заяву ОСОБА_1 лише в частині зобов'язання відповідача у повному обсязі виконати вимоги статей 2, 15, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", забезпечити надання житлово-комунальних послуг за Законом України "Про житлово-комунальні послуги" , а інші позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд наголошує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (Справа "Пономарьов проти України", Заява № 3236/03).
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 252, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.10.2018 по справі № 629/3815/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк
Постанова складена в повному обсязі 22.12.18р.