Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.
20 грудня 2018 р. Справа № 820/4857/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Курило Л.В.,
суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ЕК", Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. (повний текст рішення складено 09.10.2018 р.) по справі № 820/4857/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ЕК"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ЕК" (далі - ТОВ "ОМІКРОН ЕК", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №00001121411 від 11 червня 2018 року на загальну суму 397785,00 грн., прийняте ГУ ДФС у Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ЕК" задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення-рішення №00001121411 від 11 червня 2018 року на суму податкового зобов'язання у розмірі 131753 (сто тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. та на суму штрафних санкцій у розмірі 32938 (тридцять дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 25 коп.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ЕК" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, оф. 333, код ЄДРПОУ - 36626862) сплачену суму судового збору в розмірі 2470 (дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 37 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ - 39599198).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ТОВ "ОМІКРОН ЕК" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в скасуванні податкового повідомлення - рішення від 11.06.2018р. №00001121411 на загальну суму 233 094,00 грн., за податковими зобов'язаннями та штрафними (фінансовими) санкціями по взаємовідносинам позивача з ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД" за червень - серпень 2016р., ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" за серпень - вересень 2016р., та ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ" за травень 2017р. та прийняти нове рішення, яким скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення в цій частині.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити ТОВ "ОМІКРОН ЕК" у задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі та заперечував проти апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, проти вимог апеляційної скарги позивача заперечував.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання 20.12.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ЕК", код ЄДРПОУ - 36626862, зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 62).
Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області в період з 14.05.2018р. до 18.05.2018р. проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "ОМІКРОН ЕК" (податковий номер 36626862) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД" (податковий номер 40139962) за червень - серпень 2016 р., з ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" (податковий номер 39929641) за серпень-вересень 2016 р., з ТОВ "ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ" (податковий номер 40645802) за листопад 2016 року, з ТОВ "ФІОЛЕНТ ГРУПП" (податковий номер 40788125) за січень 2017 р., з ТОВ "ГРАНДСЕРВИС" (податковий номер 40952422) за лютий, березень 2017 р., з ТОВ "БУРЕВЕСТНИК" (податковий номер 41018564) за березень 2017 року, з ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ" (податковий номер 40703298) за травень 2017 р., ТОВ "АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА" (податковий номер 40394278) за червень 2017 р., ТОВ "ТРЕЙД ПРОГРЕС" (податковий номер 41261550) за липень 2017 року, з ТОВ "ІНТЕРА АКТИВ" (податковий номер 40047175) за серпень, вересень 2017 р., з ТОВ "ФОКУС ІНФО" (податковий номер 41499897) за вересень 2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів - постачальників, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки від 25.05.2018 року №2107/20-40-14-11-11/36626862.
Відповідно до висновків акту перевірки від 25.05.2018 року №2107/20-40-14-11-11/36626862 перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит всього у сумі 318228 грн., в тому числі за червень 2016 року в сумі 51292 грн., за липень 2016 року в сумі 22913 грн., серпень 2016 року в сумі 40482 грн., за вересень 2016 року 27831 грн., за січень 2017 року в сумі 5768 грн., за лютий 2017 року в сумі 26837 грн., за березень 2017 року в сумі 29507 грн., за травень 2017 року в сумі 43956 грн., за червень 2017 року в сумі 21144 грн, за серпень 2017 року в сумі 23113 грн., за вересень 2017 року в сумі 25385 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується в бюджет на суму 318228 грн., в тому числі за червень 2016 року в сумі 51292 грн., за липень 2016 року в сумі 22913 грн., серпень 2016 року в сумі 40482 грн., вересень 2016 року 27831 грн., за січень 2017 року в сумі 5768 грн., за лютий 2017 року в сумі 26837 грн., за березень 2017 року в сумі 29507 грн., за травень 2017 року в сумі 43956 грн., за червень 2017 року в сумі 21144 грн., за серпень 2017 року в сумі 23113 грн., за вересень 2017 року в сумі 25385 грн. (т.1 а.с. 16-33)
На підставі висновків акту перевірки від 25.05.2018 року №2107/20-40-14-11-11/36626862 контролюючим органом прийнято податкове-повідомлення рішення №00001121411 від 11.06.2018 року на загальну суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 397785,00 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями у сумі 318228,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 79557,00 грн. (т.1 а.с. 14).
Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №00001121411 від 11.06.2018 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ "ФІОЛЕНТ ГРУПП" (код 40788125), ТОВ "ГРАНДСЕРВИС" (код 40952422), ТОВ "АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА", ТОВ "ІНТЕРА АКТИВ" (код 40047175) оформлені відповідно до вимог ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для часткового скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00001121411 від 11 червня 2018 року на суму податкового зобов'язання - у розмірі 131753 (сто тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. та на суму штрафних санкцій - у розмірі 32938 (тридцять дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 25 коп.
Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №00001121411 від 11 червня 2018 року в частині нарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ "Апекстрейд ЛТД", ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ" та ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" прийнято відповідно до норм діючого законодавства, а відтак скасуванню не підлягає.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки про те, що відповідно до податкової інформації стосовно контрагентів позивача по господарським взаємовідносинам з ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД" (код 40139962) за червень-серпень 2016 р., ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" (код 39929641) за серпень-вересень 2016 р., ТОВ "ФІОЛЕНТ ГРУПП" (код 40788125) за січень 2017 р., ТОВ "ГРАНДСЕРВИС" (код 40952422) за лютий - березень 2017 р., ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ" (код 40703298) за травень 2017 р., ТОВ "АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА" (код 40394278) за червень 2017 р., ТОВ "ІНТЕРА АКТИВ" (код 40047175) за серпень - вересень 2017 р. встановлено відсутність трудових ресурсів, основних фондів, необхідних для ведення діяльності, невідповідність придбаного та реалізованого товару, встановлено нереальність здійснення фінансово господарських взаємовідносин підприємств з постачальниками та покупцями за відповідний період та було зроблено висновок, що підприємства не мали можливості здійснювати господарські операції або ж здійснювали лише документальне оформлення проведених операцій без реального їх здійснення. Також під час здійснення перевірки податковим органом було зроблено висновок, що укладені між позивачем та вказаними вище контрагентами договори неопосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет, тобто фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів/послуг, джерело походження яких не встановлено.
Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами підпункту 14.1.181 статті 4 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Згідно з підпунктом 14.1.156 статті ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 ПК України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).
Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Отже, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Із матеріалів справи вбачається, що в періоді, за який проводилась перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ "АПЕКСТРЕИД ЛТД" (код 40139962), ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" (код 39929641), ТОВ "ФІОЛЕНТ ГРУПИ" (код 40788125), ТОВ "ГРАНДСЕРВИС" (код 40952422), ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ" (код 40703298), ТОВ "АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА" (код 40394278), ТОВ "ІНТЕРА АКТИВ" (код 40047175).
Судовим розглядом встановлено, між ТОВ "ОМІКРОН ЕК" (покупець), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, та ПП "ІНТЕРА АКТИВ" (продавець), в особі генерального директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, укладено договір купівлі-продажу № 0731-17 від 31.07.2017 року (т.2 а.с. 140-142), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти на умовах, указаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом продажу є електронні компоненти та інші ТМЦ з найменуванням, кількістю та цінами у прибутково-касових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Згідно із п.6.2 договору купівлі-продажу сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товарів, поставлених продавцем згідно з видатково-прибутковими накладними та/або актами приймання-передачі товару протягом строку дії цього договору. Як передбачено положеннями п.7.1 договору, покупець повинен розрахуватись за поставлений товар не пізніше 30 банківських днів з дати поставки товару покупцем. Відповідно до п. 10.1 договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2017.
На підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу № 0731-17 від 31.07.2017 року позивачем як до податкового органу, так і до суду надано копії первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей (т.2 а.с. 143-148; а.с. 178-173), а також на підтвердження здійснення оплати надано копії виписок по рахунку (т.2 а.с. 217).
Придбаний товар в подальшому реалізовано в межах здійснення власної господарської діяльності, на підтвердження чого надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарів (т. 2 а.с. 149-177; 184-216).
Також, між ТОВ "ОМІКРОН ЕК" (покупець), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, та ТОВ "ФІОЛЕНТ ГРУПП" (продавець), в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, укладено договір купівлі-продажу № 0110-17 від 10.01.2017 року (т.3 а.с. 110-112), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти на умовах, указаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом продажу є електронні компоненти та інші ТМЦ з найменуванням, кількістю та цінами у прибутково-касових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Згідно із п.6.2 договору купівлі-продажу сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товарів, поставлених продавцем згідно з видатково-прибутковими накладними та/або актами приймання-передачі товару на протязі строку дії цього договору. Як передбачено положеннями п.7.1 договору покупець повинен розрахуватись за поставлений товар не пізніше 30 банківських днів з дати поставки товару покупцем. Відповідно до п. 10.1 договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2017р.
На підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу № 0110-17 від 10.01.2017 року позивачем як до податкового органу, так і до суду надано копії первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей, експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" (т.3 а.с. 113-116), а також на підтвердження здійснення оплати надано копії виписок по рахунку (т.3 а.с. 143).
Придбаний товар в подальшому реалізовано в межах здійснення власної господарської діяльності, на підтвердження чого надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарів (т. 3 а.с. 117-142).
Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ОМІКРОН ЕК" (покупець), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, та ТОВ "ГРАНДСЕРВИС" (продавець), в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, укладено договір купівлі-продажу № 0206-17 від 06.02.2017 року (т.3 а.с. 144-147), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти на умовах, указаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом продажу є електронні компоненти та інші ТМЦ з найменуванням, кількістю та цінами у прибутково-касових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Згідно із п.6.2 договору купівлі-продажу сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товарів, поставлених продавцем згідно з видатково-прибутковими накладними та/або актами приймання-передачі товару на протязі строку дії цього договору. Як передбачено положеннями п.7.1 договору покупець повинен розрахуватись за поставлений товар не пізніше 30 банківських днів з дати поставки товару покупцем. Відповідно до п. 10.1 договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2017.
На підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу № 0206-17 від 06.02.2017 року позивачем як до податкового органу, так і до суду надано копії первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей (т.3 а.с. 148-151; 163-170; 216-218; 221-224), на підтвердження здійснення оплати позивачем надано копії виписок по рахунку (т.3 а.с. 250, т.4 а.с. 1-3).
Придбаний товар в подальшому реалізовано в межах здійснення власної господарської діяльності, на підтвердження чого надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарів (т. 3 а.с. 152-162; 171-215; 219-220; 225-249).
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ОМІКРОН ЕК" (покупець), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, та ТОВ "АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА" (продавець), в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту, укладено договір купівлі-продажу № 0614-17 від 14.06.2017 року (т.4 а.с. 4-6), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти на умовах, указаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом продажу є електронні компоненти та інші ТМЦ з найменуванням, кількістю та цінами у прибутково-касових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Згідно із п.6.2 договору купівлі-продажу сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товарів, поставлених продавцем згідно з видатково-прибутковими накладними та/або актами приймання-передачі товару на протязі строку дії цього договору. Як передбачено положеннями п.7.1 договору покупець повинен розрахуватись за поставлений товар не пізніше 30 банківських днів з дати поставки товару покупцем. Відповідно до п. 10.1 договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2017р.
На підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу № 0614-17 від 14.06.2017 року позивачем як до податкового органу, так і до суду надано копії первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей, експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" (т.4 а.с. 7-11), а на підтвердження здійснення оплати надано копії виписок по рахунку (т.4 а.с. 29).
Придбаний товар в подальшому реалізовано в межах здійснення власної господарської діяльності, на підтвердження чого надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарів (т. 4 а.с. 12-28).
Доводи контролюючого органу стосовно безтоварності зазначеної операції з посиланням на відсутність відомостей щодо придбання зазначеного товару контрагентом, які зароблені на підставі податкових баз даних у розрізі контрагентів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки база даних податкового органу не є беззаперечним доказом відсутності зазначеного товару у контрагента позивача. Доказів перевірки контрагента позивача з цього питання контролюючим органом не надано.
Що стосується доводів контролюючого органу про ненадання позивачем до перевірки документів, які б підтверджували походження та придбання контрагентами позивача до продажу позивачу товару, за відсутності доказів витребування цих документів до початку чи в ході проведення перевірки та відмови позивача в їх наданні не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства. Водночас реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
Наявні в матеріалах справи докази та первинні документи спростовують доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій.
Стосовно посилання відповідача на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація, а саме: податкова інформація, складена фахівцями Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ "ФІОЛЕНТ ГРУПП" (код 40788125) №133/10-13-14-04/40788125 від 16.02.2017 року за звітні періоди декларування ПДВ з питань проведення господарських операцій з контрагентами покупцями за період січень 2017 року, податкова інформація ГУ ДФС у Миколаївській області щодо ТОВ "ГРАНДСЕРВИС" (код 40952422) №27/14-29-14-07/40952422 від 11.04.2017 року за звітні періоди декларування ПДВ з питань проведення господарських операцій з контрагентами покупцями за період грудень 2016, січень-березень 2017 року, податкова інформація ГУ ДФС у Миколаївскій області щодо ТОВ "АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА" (код 40394278) №195/14-29-14-08/40394278 від 10.10.2017 року за звітні періоди декларування ПДВ з питань проведення господарських операцій з контрагентами покупцями за період жовтень 2016 - вересень 2017 року, податкова інформація ГУ ДФС у Донецькій області щодо ТОВ "ІНТЕРА АКТИВ" (код 40047175) №7823/7/05-99-12- 19/40047175 від 26.09.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.
Крім того, відповідачем не надано до суду жодного належного доказу реальної відсутності у ТОВ "ФІОЛЕНТ ГРУПП", ТОВ "ГРАНДСЕРВИС", ТОВ "АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА, ТОВ "ІНТЕРА АКТИВ" необхідних для здійснення спірних господарських операцій ресурсів, до того ж звичаями ділового обороту встановлені можливості залучення матеріально-технічних потужностей без їх реєстрації в уповноважених органах ( зокрема, на умовах оренди / або найму за цивільними договорами тощо).
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.
При цьому, вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Отже, колегія суддів відхиляє доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "ФІОЛЕНТ ГРУПП", ТОВ "ГРАНДСЕРВИС", ТОВ "АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА, ТОВ "ІНТЕРА АКТИВ" зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача.
Відповідачем, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "ОМІКРОН ЕК" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.
В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Отже, спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, що підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку, які є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача. (Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного суду у справі №826/4571/16 від 24.04.2018 року.)
На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення - рішення №00001121411 від 11.06.2018р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні торів (робіт, послуг) на загальну суму 164691,25, у тому числі: за податковими зобов'язаннями в розмірі - 131753,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі - 32938,25 грн.
Щодо висновків суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій по взаємовідносинам позивача з контрагентами: ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД", ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ", ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ "ОМІКРОН ЕК" (покупець), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, та ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД" (постачальник), в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту, укладено договір купівлі-продажу № 0523-18 від 23.05.2016 року (т.1 а.с. 170-172), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти на умовах, указаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника.
Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом продажу є електронні компоненти та інші ТМЦ з найменуванням, кількістю та цінами у прибутково-касових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника.
Згідно із п.6.2 договору купівлі-продажу сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товарів, поставлених продавцем згідно з видатково-прибутковими накладними та/або актами приймання-передачі товару на протязі строку дії цього договору.
Як передбачено положеннями п.7.1 договору покупець повинен розрахуватись за поставлений товар не пізніше 30 банківських днів з дати поставки товару покупцем.
Відповідно до п. 10.1 договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2016р.
З метою підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу № 0523-18 від 23.05.2016 року позивачем як до податкового органу, так і до суду надано копії первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" (т.1 а.с. 173-177; 187-191; 208-212; 224-227; 241-245; т.2 а.с. 14-18; 28-31; 46-51; 65-68; 82-85), а також на підтвердження здійснення оплати надано копії виписок по рахунку (т.2 а.с. 133-139).
Придбаний товар в подальшому реалізовано в межах здійснення власної господарської діяльності, на підтвердження чого надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарів (т 1 а.с. 178-187; 192-207; 213-223; 228-240; 246-250; т.2 а.с. 1-13; 19-27; 32-47; 52-64; 69-81; 86-132).
Крім того, між ТОВ "ОМІКРОН ЕК" (покупець), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, та ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ" (продавець), в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі статуту, укладено договір купівлі-продажу № 0510-17 від 10.05.2017 року (т.2 а.с. 218-220), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти на умовах, указаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника.
Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом продажу є електронні компоненти та інші ТМЦ з найменуванням, кількістю та цінами у прибутково-касових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника.
Згідно із п.6.2 договору купівлі-продажу сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товарів, поставлених продавцем згідно з видатково-прибутковими накладними та/або актами приймання-передачі товару на протязі строку дії цього договору.
Як передбачено положеннями п.7.1 договору покупець повинен розрахуватись за поставлений товар не пізніше 30 банківських днів з дати поставки товару покупцем.
Відповідно до п. 10.1 договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2017р.
З метою підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу № 0510-17 від 10.05.2017 року позивачем як до податкового органу, так і до суду надано копії первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" (т.2 а.с. 221-227), на підтвердження здійснення оплати надано копію виписки по рахунку (т.3 а.с. 7).
Придбаний товар в подальшому реалізовано в межах здійснення власної господарської діяльності, на підтвердження чого надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарів (т. 2 а.с. 228-250; т.3 а.с. 1-6).
Між ТОВ "ОМІКРОН ЕК" (покупець), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, та ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" (продавець), в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі статуту, укладено договір купівлі-продажу № 0728-16 від 28.07.2016 року (т.3 а.с. 8-10), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти на умовах, указаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника.
Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом продажу є електронні компоненти та інші ТМЦ з найменуванням, кількістю та цінами у прибутково-касових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника.
Згідно із п.6.2 договору купівлі-продажу сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товарів, поставлених продавцем згідно з видатково-прибутковими накладними та/або актами приймання-передачі товару на протязі строку дії цього договору.
Як передбачено положеннями п.7.1 договору, покупець повинен розрахуватись за поставлений товар не пізніше 30 банківських днів з дати поставки товару покупцем.
Відповідно до п. 10.1 договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2016р.
З метою підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу № 0728-16 від 28.07.2016 року позивачем як до податкового органу, так і до суду надано копії первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" (т.3 а.с. 11-14; 36-39; 51-55; 77-81), на підтвердження здійснення оплати надано копію виписки по рахунку (т.3 а.с. 106-109).
Придбаний товар в подальшому реалізовано в межах здійснення власної господарської діяльності, на підтвердження чого надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарів (т. 3 а.с. 15-35; 40-50; 56-76; 82-105).
Таким чином, позивачем доведено, що господарські операції по придбанню та продажу товару, отриманого від ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД", ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ", ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС", спричинили зміни майнового стану підприємства позивача.
Отже, надані докази підтверджують здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, руху активів у процес і здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів, понесення інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За приписами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).
При цьому, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність реальності господарських операцій та, відповідно, неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, є необґрунтованими.
Посилання контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, надану іншими контролюючими органами, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Так, зі змісту акту перевірки та апеляційної скарги відповідача вбачається, що в ході перевірки використана отримана від Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області податкова інформація від 21.09.2016р. №81/10-04-12-10 щодо ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД" (податковий номер 40139962) за звітний період декларування ПДВ червень - серпень 2016 року, в якій встановлено відсутність трудових ресурсів, основних фондів, необхідних для ведення діяльності, невідповідність придбаного та реалізованого товарів; податкова інформація, отримана від ГУ ДФС у Донецькій області від 20.06.2017 №22922/7/05-81-12 щодо ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ", код ЄДРПОУ 40703298, за звітний період декларування ПДВ травень 2017 року, в якій встановлено, що ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ" не могло здійснювати досліджувані операції, трудові ресурси відсутні (звітність не надавалась), інформація про основні фонди відсутня (звіти не надавались). Отже, неможливо встановити ланцюг постачання вищезазначених товарів та підтвердити фактичне здійснення операції та податкова інформація, отримана від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 24.10.2016 р. №584/10-13-14-04/39929641 щодо ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" (податковий номер 39929641) з за звітний період декларування ПДВ серпень 2016 року, в якій встановлено відсутність трудових ресурсів, основних фондів, необхідних для ведення діяльності, невідповідність придбаного та реалізованого товарів.
Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Таким чином, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Щодо посилання податкового органу та суду першої інстанції на вирок Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2018 року по справі №757/45601/17-к, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2018 року по справі № 755/4734/17-к, та вирок Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2018 року по справі № 753/23956/17-к, колегія суддів зауважує на таке.
Так, контролюючим органом надано вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2018 року по справі № 755/4734/17-к (т.4 а.с. 129-135), яким визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, ОСОБА_8 як засновника та директора ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" (податковий номер 39929641), та вирок Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2018 року по справі № 753/23956/17-к (т.4 а.с. 137-140), яким визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, ОСОБА_7 з приводу придбання на її ім'я за грошову винагороду, суб'єкту господарської діяльності ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ" (податковий номер 40703298), з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАСУ, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали міце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, з метою звільнення від доказування, адміністративний суд має розглядати справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи; стосовно такої особи (правові наслідки дій чи бездіяльності якої розглядаються) ухвалений вирок; такий вирок є обов'язковим виключно в питаннях, чи були здійснені дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07.02.2018р. по справі № 813/1766/17, 27.02.2018 року по справі № 802/1853/16-а, 19.09.2018р. по справі № 809/2438/15.
Щодо наявного у справі вироку Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2018 року по справі №757/45601/17-к (т.4 а.с. 122-127), яким визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 з приводу придбання на його ім'я за грошову винагороду, суб'єкту господарської діяльності ТОВ "Апекстрейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 40139962), з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, колегія суддів зауважує, що він не містить будь-яких презюмуючих обставин відносно взаємовідносин позивача з ТОВ "Апекстрейд ЛТД", в ньому відсутнє будь-яке посилання на визнання неправомірними дій ОСОБА_6 щодо складання та підписання первинних документів по взаємовідносинам між ТОВ "Апекстрейд ЛТД" з ТОВ "ОМІКРОН ЕК", вироком не було встановлено обставини нереальності або незаконності операцій з купівлі-продажу товару, що відбувалися між позивачем та його контрагентом.
Колегія суддів зауважує, що у зазначеному вироку, зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину. Жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій з позивачем, у вироку не встановлено.
Сам факт наявності вироків, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин , встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 27.02.2018р. по справі № 802/1853/16-а.
Про правові наслідки щодо дій особи, щодо якої ухвалений вирок, у межах спірних вимог ст. 77 КАС встановлювали межі обов'язковості вироку для адміністративного суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Аналіз вироку не дає підстави про стверджувальну відповідь на ці два питання.
При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.
У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.
Висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.
Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, повинна оцінюватися судами із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платників або актами перевірки його контрагентів. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом платнику податків, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків або його контрагентів, якщо ці дані обґрунтовано заперечуються платником податків та при цьому не підтверджені іншими доказами, зібраними у справі. І навпаки, вирішуючи спір, суди не можуть не враховувати доводи контролюючого органу щодо встановлених порушень, викладені в акті перевірки, оскільки висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів.
Крім того, колегія суддів зауважує, що вирок Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2018р. по справі №757/45601/17-к, на який посилається податковий орган як на аргумент фіктивності операцій позивача з ТОВ "Апекстрейд", винесений щодо ОСОБА_6, а не посадової особи позивача, був відсутнім на момент проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, що унеможливлює посилання на нього податковим органом.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 19.09.2018р. по справі №809/2438/15.
Враховуючи зазначене вище, колегія суду приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи складені відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях.
Висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження позивачем факту вчинення господарських операцій із його контрагентами -ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД", ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ", ТОВ "КАЛАБРІЯ ПЛЮС" є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 77 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом апеляційної інстанції досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.
Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.
Твердження контролюючого органу та суду першої інстанції про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
Отже, господарські операції між позивачем та контрагентами фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки викладені відповідачем в Акті перевірки є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1,2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Окрім того, слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань .
Таким чином, господарські операції між позивачем та контрагентами фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки акту перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00001121411 від 11 червня 2018 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 233 094,00 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями в розмірі - 186 475,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі - 46619,00 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову підлягає скасуванню із прийняттям постанови, якою позов ТОВ "ОМІКРОН ЕК" підлягає задоволенню.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. підлягає залишенню без змін.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 6,7 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги, що підтверджується платіжними дорученнями.
Враховуючи наведене, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 8741,02 грн.
Керуючись ст. 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ЕК" задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 по справі № 820/4857/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ЕК" задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.06.2018р. №00001121411 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 233 094,00 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями в розмірі - 186 475,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі - 46619,00 грн.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. по справі №820/4857/18 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ - 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ЕК" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, оф. 333, код ЄДРПОУ - 36626862) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та за подачу апеляційної скарги у розмірі 8741 (вісім тисяч сімсот сорок одна) грн. 02 коп.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк
Постанова складена в повному обсязі 22.12.18р.