13 грудня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/188/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Мале підприємство "Явір" (вул Карпенка, 36/41, м Тернопіль, 46018)
до відповідача ОСОБА_1 селищної ради (провулок Героїв Майдану, 1, смт Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48201)
про визнання недійсним рішення
За участю від:
позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
Суть справи.
Приватне підприємство "Мале підприємство "Явір" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 селищної ради про визнання недійсним рішення двадцять четвертої сесії шостого скликання ОСОБА_1 селищної ради від 05.08.2015 №1710 "Про розірвати договір оренди земельної ділянки по вул Пушкіна селища Гусятин МП "Явір".
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірне рішення прийняте на підставі заяви колишнього директора ПП "Мале підприємство "Явір" - ОСОБА_4, яка не містила звернення про розірвання орендних правовідносин між сторонами, а лише прохання про звільнення позивача від орендної плати з 01.07.2015, щоб не закривати автостоянку. А відтак, рішення ОСОБА_1 селищної ради від 05.08.2015 №1710 не відповідає приписам ст 141 ЗК України та ст ст 31, 32 Закону України "Про оренду землі". Про існування оскаржуваного рішення позивач дізнався з матеріалів господарської справи №921/716/17-г/17.
Ухвалою суду від 30.05.2018 позовну заяву Приватного підприємства "Мале підприємство "Явір" було залишено без руху, на підставі ст 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням ним вимог ст 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч 2 ст 174 ГПК України строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В подальшому, Приватним підприємством "Мале підприємство "Явір" подано до матеріалів справи заяву б/н від 08.06.2018 (вх №12268 від 08.06.2018) про усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 30.05.2018. За результатами її розгляду, ухвалою суду від 12.06.2018 відкрито провадження у справі №921/188/18, за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у даній справі (з врахуванням ухвали від 25.06.2018 про виправлення описки) призначено на 12.07.2018, яке неодноразово відкладалось, востаннє на 13.09.2018.
В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжувався строк підготовчого провадження, про що постановлено ухвалу від 27.07.2018.
В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено: вже згадувану заяву б/н від 08.06.2018 (вх № 12268 від 08.06.2018), з додатком; клопотання б/н від 11.10.2018 (вх № 18772 від 11.10.2018) про відкладення судового засідання; клопотання б/н, б/д (вх №20620 від 08.11.2018) про долучення документів до справи, з додатком.
В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано: відзив на позов від 10.07.2018 за №372 (вх № 13825 від 12.07.2018), з додатком.
У поданому відзиві ОСОБА_1 селищною радою зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. З цього приводу відповідачем зазначено, що між сторонами існували орендні правовідносини, які тривали до 2015 року. З початку 2015 року позивачем не сплачувався ні земельний податок, ні орендна плата. Рішенням ОСОБА_1 селищної ради №1710 від 05.08.2015 розірвано укладений між сторонами тимчасовий договір оренди землі та припинено ПП "Мале підприємство "Явір" право користування земельною ділянкою, площею 0,2100 га по вул Пушкіна селища Гусятин, враховуючи письмову заяву директора ПП "Мале підприємство "Явір" ОСОБА_4 про відмову сплачувати орендну плату, мотивуючи її складним фінансовим становищем підприємства. ОСОБА_1 селищна рада прийняттям спірного рішення не здійснювала волевиявлення в односторонньому порядку, а навпаки, виходила з домовленості сторін на припинення права користування у вигляді подання заяви. 05.08.2015 договірні правовідносини щодо користування позивачем земельною ділянкою були припинені шляхом розірвання договору оренди землі за взаємною згодою, що відповідає приписам ст 141 ЗК України та ст 31 ЗУ "Про оренду землі" та в межах повноважень наданих відповідачу ст ст 25, 26, 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".
Ухвалою суду від 13.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/188/18 до розгляду по суті на 11.10.2018. Судове засідання під час розгляду справи по суті відкладалось, в ньому неодноразово оголошувались перерви, востаннє до 13.12.2018.
Представником позивача в судовому засіданні 13.12.2018 підтримано позовні вимоги.
Представником відповідача в судовому засіданні 13.12.2018 проти позову заперечено.
В судовому засіданні 13.12.2018 представниками сторін зазначено, що на виконання рішення №210 від 09.04.2003 договір оренди не укладався.
Щодо рішення №246 від 06.12.2006 представником позивача зазначено, що на його виконання був укладений договір оренди, однак не проводилась його реєстрація, яка включала присвоєння кадастрового номера земельної ділянки. Дану обставину підтверджено і представником відповідача.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ 18 VF 23 D 8144538 B 1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:
Відповідно до рішення від 04.06.1991 №109 Виконавчого комітету ОСОБА_1 районної ради народних депутатів зареєстровано Виробничо - комерційне підприємство "Явір", з наданням йому права юридичної особи.
На підставі розпорядження Представника Президента України №123 від 25.03.1993, у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" ОСОБА_1 райдержадміністрацією проведено перереєстрацію Малого підприємства "Явір" та зареєстровано 25.03.1993 Статут підприємства, котрий затверджено засновником ОСОБА_4
За даними довідки від 08.09.2017 №04-11/318 Головного управління статистики у Тернопільській області, у базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Тернопільської області відсутні дані про Виробничо-комерційне підприємство "Явір", зареєстроване виконавчим комітетом ОСОБА_1 районної ради 04.06.1991.
В той час, як довідка від 30.12.2016 №04-08/412 Головного управління статистики у Тернопільській області, вказує на те, що у базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Тернопільської області з 25.03.1993 міститься інформація про Приватне підприємство "Мале підприємство "Явір".
28.04.1993 Тернопільським обласним управлінням статистики видано Малому підприємству "Явір" свідоцтво з присвоєнням підприємству ідентифікаційного коду 14050705.
За інформацією ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1004102472 станом на 15.06.2018, державна реєстрація Приватного підприємства "Мале підприємство "Явір" була здійснена 14.02.1995, а після набранням чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" - 20.01.2012 до Реєстру внесено відповідний запис за №16481200000000856.
07.10.1994 ОСОБА_1 селищною радою народних депутатів Виробничо - комерційному підприємству "Явір" видано Державний акт на право постійного користування землею серії ТР №008, згідно з яким Виробничо - комерційному підприємству "Явір" передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,21 га в селищі Гусятин по вул Пушкіна (ОСОБА_5) для розміщення платної автостоянки машин.
Рішенням ОСОБА_1 селищної ради від 09.04.2003 №210 вирішено надати в оренду ОСОБА_1 ВКП "Явір" земельну ділянку площею 0,21 га терміном на 10 років для обслуговування розміщеної на цій ділянці автостоянки.
В подальшому, у зв'язку з невиконанням МП "Явір" обов'язку щодо укладення договору оренди на підставі вказаного рішення селищної ради, за заявою МП "Явір" рішенням четвертої сесії п'ятого скликання ОСОБА_1 селищної ради №246 від 06.12.2006 відмінено рішення №210 від 09.04.2003 "Про надання в оренду земельної ділянки по вул Пушкіна, 3, на якій розміщена автостоянка ВКП "Явір" та надано МП "Явір" в тимчасову оренду терміном на один рік земельну ділянку, площею 2100 кв м по вул Пушкіна, 3А в селищі Гусятин для розміщення платної автостоянки; зобов'язано МП "Явір" в місячний термін укласти договір оренди землі, а також попереджено підприємство про можливе вилучення земельної ділянки для суспільних потреб у випадку необхідності, тому рекомендовано провести погодження щодо вибору іншої земельної ділянки, придатної для використання під платну автостоянку.
Матеріали справи містять копію рішення ОСОБА_1 селищної ради від 23.12.2014 №1442 відповідно до якого позивачу було продовжено строк дії договору оренди спірної земельної ділянки терміном на 1 рік (п 1 рішення).
За твердженням позивача, дане рішення є одним із численних рішень, на підставі яких продовжувались орендні правовідносини між сторонами у справі з 2006 по 2015 роки.
У червні 2015 року директор МП "Явір" - ОСОБА_4 адресував сесії ОСОБА_1 селищної ради (вх №219/01-10 від 23.06.2015) заяву з проханням звільнити від орендної плати за землю автостоянку "Явір" з липня 2015 року, щоб не закривати автостоянку.
05.08.2015 на шостому засіданні двадцять четвертої сесії шостого скликання ОСОБА_1 селищною радою розглянуто заяву директора МП "Явір" ОСОБА_4 з проханням звільнення від орендної плати (розірвання договору оренди на земельну ділянку по вул Пушкіна селища Гусятин) з 01.07.2015 в зв'язку з неможливістю оплати оренди (для надання можливості функціонувати автостоянці, що розміщена на даній ділянці) та прийнято рішення №1710 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул Пушкіна селища Гусятин МП "Явір", згідно якого останньому припинено право користування земельною ділянкою, площею 0,2100 га по вул Пушкіна селища Гусятин та розірвано договір оренди землі.
За Інформацією, наданою Чортківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області (ОСОБА_1 відділення) щодо сплати ПП "МП "Явір" земельного податку з юридичних осіб з 01.01.2012 по 31.12.2017 відсутня інформація, а щодо орендної плати за земельну ділянку зазначено, що позивачем у 2012 році сплачено орендну плату в розмірі 5390 грн, у 2013 році - 5024 грн, у 2014 році - 10270 грн, у 2015 році - 7353,12 грн, а у 2016 та 2017 роках підприємство орендної плати не сплачувало (лист №54 від 18.01.2018).
Вказані обставини підтверджуються поданими сторонами доказами та встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2018 у справі №921/716/17-г/17.
З'ясовано також, що 11.10.2017 ПП "МП "Явір" звернулося до ОСОБА_1 селищної ради із заявою про надання дозволу на відновлення меж спірної земельної ділянки в натурі. Рішенням першого засідання дев'ятої сесії сьомого скликання ОСОБА_1 селищної ради №885 від 03.11.2017 "Про розгляд клопотання приватного підприємства "Мале Підприємство "Явір", позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул ОСОБА_5 в смт Гусятин (територія автостоянки на колишній вул Пушкіна), у зв'язку з тим, що заявник не є землекористувачем (орендарем).
Сторони у справі не заперечили, що земельна ділянка надавалася одній і тій же юридичній особі, незважаючи на зміну організаційно-правової форми підприємства (з Виробничо-комерційного підприємства "Явір" на мале підприємство "Явір", пізніше - Приватне підприємство "Мале Підприємство "Явір").
За твердженням позивача рішення №1710 від 05.08.2015 не відповідає приписам ст 141 ЗК України та ст ст 31, 32 Закону України "Про оренду землі", наслідком чого стало його звернення з даним позовом до суду з вимогою про визнання вказаного рішення недійсним.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).
Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до змісту ст ст 46, 162 ГПК України право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Однак, поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованості заявленої ним вимоги з визначених ним же підстав.
Відповідно до змісту ч 2 ст 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як вже зазначалось, предметом позовних вимог у даній справі позивачем визначено визнання недійсним рішення двадцять четвертої сесії шостого скликання ОСОБА_1 селищної ради від 05.08.2015 №1710 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул Пушкіна селища Гусятин МП "Явір", внаслідок прийняття якого ним втрачено право користування вказаною земельною ділянкою. При цьому, позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не дотримано приписів ст 141 ЗК України та ст ст 31, 32 ЗУ "Про оренду землі", які відповідно передбачають підстави для припинення права користування земельною ділянкою та припинення договору оренди землі.
Статтею 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до ч 1 ст 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
За приписами ст 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч 2 ст 16 ЦК України.
Відповідно до ст 116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено перелік способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки (визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів).
Відповідно до ст 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Згідно з ст 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ст 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно п п "а", "в" ст 12, ст 123 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч 3 ст 24, ст 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Згідно з положеннями ч 1 ст 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/716/17-г/17 за позовом Приватного підприємства "Мале підприємство "Явір" до відповідача ОСОБА_1 селищної ради Тернопільської області про: визнання права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,2100 га та про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради від 03.11.2017 №885 "Про розгляд клопотання приватного підприємства "Мале підприємство "Явір".
Позовні вимоги у справі №921/716/17-г/17 обґрунтовувались тим, що у ПП "Мале Підприємство "Явір" є чинний Державний акт на право постійного користування землею серії ТР №008, виданий 07.10.1994 ОСОБА_1 селищною радою народних депутатів на підставі рішення №91 від 28.06.1991, а оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не відповідає вимогам чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2018 у справі №921/716/17-г/17 у позові відмовлено.
Дане судове рішення мотивоване тим, що оскільки згідно Державного акту від 07.10.1994 серії ТР№008 позивачу надано земельну ділянку у постійне користування, однак строком на 10 років, таке користування фактично є тимчасовим, а зазначення у державному акті про "постійне користування" є помилкою, що підтверджується подальшими договірними відносинами між сторонами. По закінченню 10 років і аж до 2015 року (до прийняття радою рішення №1710 від 05.08.2015) між сторонами існували орендні відносини щодо вказаної ділянки. В частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення ради №885, то судом зазначено, що на момент його прийняття органом місцевого самоврядування (тобто на 03.11.2017) підприємство не є користувачем земельної ділянки, площею 0,21 га по вул ОСОБА_5 (колишня вул Пушкіна), ні на підставі Державного акту, ні на підставі договору оренди. А тому у селищної ради відсутні законні підстави для надання підприємству дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 залишено без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2018 у справі № 921/716/17-г/17, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мале підприємство "Явір" - без задоволення.
В подальшому, Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 залишено без задоволення касаційну скаргу Приватного підприємства "Мале підприємство "Явір" та залишено без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі № 921/716/17-г/17.
Із змісту постанови Верховного Суду від 21.11.2018 №921/716/17-г/17 вбачається, що вирішуючи спір по суті, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на наступні встановлені у цій справі обставини:
- Акт постійного користування від 07.10.1994:
- виданий на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради народних депутатів №91, строком користування на 10 років;
- після спливу вищезазначеного терміну МП "Явір" зверталося до ОСОБА_1 селищної ради із заявою про продовження користування спірною земельною ділянкою;
- на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради №210 від 09.04.2003 позивачу надано в оренду, терміном на 10 років земельну ділянку, проте у зв'язку з невиконанням МП "Явір" обов'язку щодо укладення договору оренди вищезазначене рішення відмінено та надано вказану земельну ділянку в оренду на один рік;
- впродовж 2006-2015 років на підставі письмових клопотань МП "Явір" відповідачем у справі приймалися рішення №580 від 14.12.2007, №1133 від 02.10.2009, №253 від 18.10.2011, №580 від 29.11.2012, №803 від 17.10.2013, №1442 від 23.12.2014, відповідно до яких позивачу було продовжено строк дії договору оренди спірної земельної ділянки з покладенням обов'язку на останнього з його переукладення;
- МП "Явір" у своїй письмовій заяві про звільнення від орендної плати за землю фактично просило розірвати договір оренди;
- ОСОБА_1 селищною радою розглянуто та задоволено заяву позивача про відмову сплачувати орендну плату за землю з 01.07.2015 за спірну земельну ділянку, припинено право позивача користування земельною ділянкою та розірвано договір оренди землі.
Приналежно до оскаржуваного у справі, що розглядається рішення ОСОБА_1 селищної ради від 05.08.2015 №1710 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул Пушкіна селища Гусятин МП "Явір", судовими рішеннями в провадженні №921/716/17-г/17, серед іншого, встановлено, що:
- прийняттям рішення №1710 від 05.08.2015 про розірвання договору оренди на підставі заяви ПП "Мале підприємство "Явір" та про припинення відповідного права землекористування рада не здійснювала волевиявлення в односторонньому порядку, а навпаки, виходила з домовленості сторін та припинення права користування на підставі поданої самим позивачем заяви;
- 05.08.2018 (тобто в день прийняття оспорюваного рішення №1710) договірні правовідносини щодо користування ПП "Мале підприємство "Явір" спірною земельною ділянкою були припинені шляхом розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін, що відповідає приписам ст 141 ЗК України та ст 31 Закону України "Про оренду землі";
- підставою прийняття ОСОБА_1 селищною радою рішення №1710 від 05.08.2018 була саме заява ПП "Мале підприємство "Явір" про відмову сплачувати оренду плату, мотивована складним фінансовим становищем підприємства. Вказані обставини свідчать про припинення правовідносин між сторонами щодо користування земельною ділянкою та усвідомлення позивачем своїх дій щодо відмови від користування земельною ділянкою.
У постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №921/716/17-г/17 та ч 3 ст 317 ГПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
А, згідно з приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Підсумовуючи головне, можна відзначити, що судовими рішеннями у справі №921/716/17-г/17 встановлено, що між сторонами у справі з 2006 по 2015 роки тривали орендні правовідносини, на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування (відповідача). Рішенням ОСОБА_1 селищної ради №1710 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул Пушкіна селища Гусятин МП "Явір" припинено право користування вказаною земельною ділянкою та розірвано договір оренди землі на підставі заяви ПП "Мале підприємство "Явір". Вказана заява ПП "Мале підприємство "Явір" про звільнення від орендної плати за землю оцінена судами у справі №921/716/17-г/17 саме як відмова від продовження оренди землі та усвідомлення позивачем своїх дій щодо відмови від користування земельною ділянкою, а прийняте рішення №1710 від 05.08.2018 свідчить про згоду ради на припинення правовідносин між сторонами щодо користування земельною ділянкою на умовах оренди.
З огляду на вищенаведене, приписи ч 4 ст 75 ГПК України обставини, які стосуються підстав прийняття ОСОБА_1 селищною радою спірного рішення №1710 від 05.08.2015, а також щодо дотримання відповідачем при цьому приписів ст 141 ЗК України та ст 31 Закону України "Про оренду землі" не потребують повторного доказування під час розгляду справи №921/188/18, в якій приймають участь ті самі сторони.
Про намір припинити орендні правовідносини після подання в червні 2015 року на адресу ОСОБА_1 селищної ради названої заяви свідчить і наступне припинення ПП "Мале підприємство "Явір" в 2016-2018 роках сплати орендних платежів за землю.
Оскільки, за ст ст 1, 21 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Тому, безоплатне користування землею свідчить про відсутність відносин оренди.
А відтак, позов Приватного підприємства "Мале підприємство "Явір" до ОСОБА_1 селищної ради про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради від 05.08.2015 №1710 "Про розірвати договір оренди земельної ділянки по вул Пушкіна селища Гусятин МП "Явір", з зазначених позивачем підстав не підлягає до задоволення.
Слід зазначити, що обов'язок судів обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на це, а також, що предметом розгляду даної справи є законність рішення відповідача №1710 від 05.08.2015, для вирішення спору не має значення наступне після рішення вчинення дій сторін по оформленню припинення землекористування (тобто укладення чи не укладення про це додаткових угод, виключення/невиключення запису про речове право відповідача на землю із відповідних реєстрів, тощо).
В порядку ст ст 123,129 ГПК України, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 №1-р "Про перенесення робочих днів у 2018 році" субота 22 грудня 2018 року є робочим днем.
На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1.В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22 грудня 2018 року.
Суддя І.П. Шумський