12 грудня 2018 року Справа № 915/1007/18
Господарським судом Миколаївської області
у складі головуючого судді Коваля С.М. ,
за участю секретаря судового засідання Сьянової О.С.,
представники сторін не явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд.23/14)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансСпецАвто» (54020, м. Миколаїв, Громадянський узвіз, 1/1)
про стягнення заборгованості в розмірі 34705 грн. 50 коп.
14 вересня 2018 року Державне підприємство “ Миколаївський морський торговельний порт ” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансСпецАвто» в якому,посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між ними договором оренди індивідуально визначеного майна № 1А від 10.02.2015, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ТрансСпецАвто» грошові кошти в сумі 34705 грн. 50 коп., а також судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 10.02.2015 р. було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна №1А, відповідно до умов якого ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - позивач, орендодавець) передало, а ТОВ «ТрансСпецАвто» (далі - відповідач,орендар) прийняло в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно - ковшовий автонавантажувач КOMATSU WA 200-5, реєстраційний № 141. В період часу з липня 2017 року по грудень 2017 року в порушення умов укладеного договору орендар допустив несвоєчасну сплату виставлених орендодавцем рахунків по орендній платі. Також позивач стверджує, що з січня 2018 року по квітень 2018 року відповідач не сплатив позивачу орендні платежі за договором, у зв'язку з чим з відповідача мають бути стягнуті заборгованість за орендними платежами, а також 3% річних, пеня, інфляційні втрати, штраф за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Позивачем на адресу відповідача 21 березня 2018 року було направлено претензію №06/422 із вимогою сплатити на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” заборгованість з орендної плати по Договору оренди індивідуально визначеного майна № 1А від 10.02.2015 р. на суму 25328 грн 45 коп.
У відповіді на претензію від 02 квітня 2018 року №2018-04-02/212 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТрансСпецАвто» частково визнало наявність заборгованості по сплаті орендної плати та частково погодилось із нарахованими штрафними санкціями.
В подальшому між позивачем та відповідачем 06.06.2018 року було укладено додаткову угоду №1 до договору №1-А від 10.02.2015, відповідно до умов якої сторони домовилися про припинення дії договору з 18.05.2018, зазначивши, що в частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Проте, станом на час подачі позовної заяви до суду відповідачем заборгованість за орендними платежами, а також 3% річних, пеня, інфляційні втрати, штраф за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором №1-А від 10.02.2015 на користь позивача не сплачені, що й стало причиною звернення позивача до суду. У позовній заяві викладено також вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито провадження в даній справі та призначено підготовче судове засідання на 18.10.2018.
Поштове відправлення із зазначеною вище ухвалою суду від 17.09.2018 було направлене на адресу відповідача, за якою його зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказане відправлення вручено відповідачу 25.09.2018, проте відзив на позовну заяву від відповідача у встановлений процесуальний законом строк до суду не надійшов.
Підготовче судове засідання, призначене на 18.10.2018, було відкладено на 13.11.2018 у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою суду від 13.11.2018 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання був належним чином сповіщений.
У судовому засіданні 12.12.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
10.02.2015 між Державним підприємством “ Миколаївський морський торговельний порт ” та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансСпецАвто» було укладено договір оренди індивідуально визначеного державного майна № 1А, відповідно до умов якого ДП «Миколаївський морський торговельний порт” передало, а ТОВ «ТрансСпецАвто» прийняло в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно - ковшовий автонавантажувач КOMATSU WA 200-5, реєстраційний № 141 (а.с. 13-18).
Договором передбачено, що він набув чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє протягом десяти років, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.11).
Згідно п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі „Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу”, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786 із змінами та доповненнями (надалі - Методика) і становить згідно з розрахунком (додаток №1, який є невід'ємною частиною договору) без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2014р.) 3624,33 грн. (три тисячі шістсот двадцять чотири грн. 33 коп.).
При цьому пунктом 3.3. передбачено, що розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.
Пунктом 3.6 вказаного договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендаря до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць.
Згідно з п. 9.3. договору відповідач несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати (п. 3.6.. 3.9. та 5.3. договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Також, відповідно до п. 9.4. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар має сплатити штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
На виконання умов даного договору позивачем згідно акту прийому-передачі індивідуально визначеного державного рухомого майна від 10.02.2015 було передано орендарю в робочому стані ковшовий автонавантажувач КOMATSU WA 200-5, реєстраційний № 141 (а.с. 20).
Згідно актів наданих послуг (виконаних робіт) вказане майно використовувалося відповідачем період з 10.02.2015 року по 30.04.2018 (а.с. 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 62, 64). Проте, починаючи з липня 2017 року відповідач почав допускати прострочення сплати орендних платежів, про що свідчать акти виконаних робіт, підписані уповноваженими особами сторін, виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату та виписки по рахунку позивача.
Відповідачем було допущено несвоєчасну сплату наступних рахунків.
№ 15072666 від 31.07.2017 на суму 6741.79 грн. сплачений 19.09.2017:
№ 17352666 віл 31.08.2017 на суму 6735,05 грн. сплачений 02.10.2017;
№ 19832666 від 30.09.2017 на суму 6869.75 грн. сплачений 07.12.2017;
№ 22092666 від 31.10.2017 на суму 6952.19 грн. сплачений 20.12.2017.
№ 25012666 від 30.11.2017 на суму 7014.76 грн. сплачений 02.03.2018:
№ 27642666 від 31.12.2017 на суму 7084.91 грн. сплачений 02.04.2018;
Починаючи з січня 2018 року по квітень 2018 року відповідач не виконував обов'язки по сплаті орендних платежів за договором оренди індивідуально визначеного державного майна № 1А від 10.02.2015, у зв'язку з чим наступні виставлені рахунки залишаються несплаченими:
№ 01832666 віл 31.01.2018на суму 7191.18 гри., несплачений залишок по якому становить 2786.31 грн.;
№ 03682666 від 28.02.2018 па суму 7255.90 грн.,
№ 06532666 від 31.03.2018 на суму 7335.71 грн.,
№ 08922666 віл 30.04.2018 на суму 7394.39 грн.
В подальшому - 06.06.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди індивідуально визначеного державного майна № 1А від 10.02.2015, відповідно до п. 1 якої сторони домовились вказаний Договір вважити таким, що припинив дію з 18.05.2018, а в частині розрахунків передбачили, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач вживав заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами шляхом направлення на адресу орендаря претензії (а.с. 22-24).
Відповідач надав позивачу відповідь на претензію (а.с. 25), зі змісту якої вбачається, що він визнав наявність заборгованості по сплаті орендної плати за грудень 2017 - січень 2018 року, за лютий заперечував проти наявності заборгованості через відсутність виставленого позивачем рахунку для сплати.
Щодо штрафних санкцій відповідач також визнав вимогу позивача частково, не визнав за лютий 2018 року з наведених вище підстав.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 599 ЦКУ зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГКУ Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. З ст. 343 ГКУ платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням викладених норм чинного законодавства, виходячи із погоджених в укладеному між сторонами договорі розмірів та строків орендних платежів, здійснених відповідачем оплат, що підтверджується виписками АБ "Південний" із рахунку відповідача за період 19.09.2017-02.04.2018, копіями рахунків за період з 01.07.2017 по 30.04.2018, копіями актів наданих послуг (виконаних робіт) за період з 01.07.2017 по 30.04.2018, суд вважає поданий позивачем розрахунок основного боргу в сумі 24772 грн. 31 коп. правильним.
Також суд враховує, що у разі порушення стороною зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України). У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (до яких відноситься пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони в договорі передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості (пп. 3.7 договору).
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги ДП «Миколаївський морський торговельний порт” про стягнення з ТОВ «ТрансСпецАвто» пені та 3 % річних за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо сплати орендних платежів, а також штрафних санкцій у вигляді 10% від суми основного боргу. Суд визнає, що подані позивачем розрахунки нарахувань на суму заборгованості з орендної плати (основний борг) за період прострочення, а саме: пені в сумі 5598 грн. 74 коп. та 3 % річних у сумі 528 грн. 00 коп., нарахованих за період 16.08.2017-30.04.2018; індексу інфляції у період з серпня 2017 року по квітень 2018 року, у зв'язку з чим сума основного боргу збільшилася на 1329 грн. 22 коп., 2477 грн. 23 коп. штрафних санкцій у вигляді 10% від суми основного простроченого боргу (нарахованого за період з січня 2018 по квітень 2018), - є правильними, і зазначені суми нарахувань підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд, -
1. Позов Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансСпецАвто», (Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 38395822) на користь Державного підприємства “ Миколаївський морський торговельний порт ”, (вул. Заводська. 23/14. м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 01125608) 24772 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 31 коп. - основний борг, 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп. - 3% річних, 5598 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 74 коп. - пеня, 1329 (одна тисяча триста двадцять дев'ять) грн. 22 коп. - інфляційне збільшення боргу, 2477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн.. 23 коп. - штраф.
3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансСпецАвто» Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 38395822, на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська. 23/14. м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 01125608, грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 22.12.2018.
Суддя С.М.Коваль