10 грудня 2018 року Справа № 915/1088/18
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1 - дов.№27 від 31.01.2017
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
присутня: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Комунального підприємства “Миколаївкомунтранс”, 54034, м.Миколаїв, вул.Кузнецька, 199
до відповідача: Житлово - комунального підприємства Миколаївської міської ради “Південь”, 54018, м.Миколаїв, вул.Олійника, 9-а
про: стягнення заборгованості у розмірі 283 149,73 грн. з якої: 280 467,04 грн. - основний борг, 2 096,35 грн. - неустойка (пеня), 586,34 грн. - 10% річних.
04.10.2018 Комунальне підприємство “Миколаївкомунтранс” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №389 від 04.10.2018 в якій просить суд стягнути з Житлово - комунального підприємства Миколаївської міської ради “Південь” заборгованості у розмірі 283 149,73 грн. з якої: 280 467,04 грн. - основний борг, 2 096,35 грн. - неустойка (пеня), 586,34 грн. - 10% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про реструктуризацію заборгованості за Договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №3/2016/И від 01.07.2016, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 06 листопада 2018 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №915/1088/18 до судового розгляду по суті на 29 листопада 2018 року.
Судове засідання призначене на 29.11.2018 було відкладено на 10 грудня 2018 року.
10.12.2018 відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату. В обґрунтування зазначає, що наразі виник спір, щодо визнання частини Договору про реструктуризацію заборгованості за Договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №3/206/И від 01.07.2016 недійсним. Для вирішення вказаного господарського спору, представником ЖКП ММР «Південь» 10 грудня 2018 року було подано позовну заяву до господарського суду Миколаївської області. Зважаючи на той факт, що предметом судового розгляду справи №915/1088/18 є саме стягнення заборгованості за оспорюваним договором, виникла необхідність для відкладення розгляду справи на період вирішення вказаного спору та прийняття судом рішення щодо оспорюваної частини Договору. Ухвала про прийняття до розгляду позовної заяви про визнання оспорюваної частини Договору недійсною станом на 10.12.2018 відсутня.
Представник позивача в судовому засіданні проти заяви відповідача про відкладення розгляду справи заперечує, оскільки вона підписана не уповноваженим представником.
Дослідивши клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача, суд визнав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
30 липня 2018 року між Комунальним підприємством “Миколаївкомунтранс” (далі - кредитор) та Житлово - комунальним підприємством Миколаївської міської ради “Південь” (далі - боржник) було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості за Договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №3/2016/И від 01.07.2016 (далі - Договір), відповідно до умов якого кредитор надає боржникові розстрочку у погашенні заборгованості із сплати послуг з вивезення твердих побутових відходів за Договором №3/2016/И від 01.07.2016, що утворилася станом на 30.07.2018 на суму 564 429, 87 грн. на термін 2 календарних місяців з 31 липня 2018 року до 30 вересня 2018 року (п.1.1 Договору).
Згідно п.1.2 Договору, основний борг боржника станом на 30.07.2018, з урахуванням оплат основного боргу, проведених боржником станом на 30.07.2018 включно, складається з наступних сум:
- 207 962,83 грн. (в т.ч. ПДВ) за Актом №7982 від 31.05.2018 за послуги
надані КП «Миколаївкомунтранс» у травні 2018 року на суму 367 962,83 грн.;
- 356 467,04 грн. (в т.ч. ПДВ) за Актом №9720 від 30.06.2018 за послуги
надані КП «Миколаївкомунтранс» у червні 2018 року.
У відповідності до п. 1.3 Договору, боржник не пізніше останнього числа кожного місяця, починаючи з 31.07.2018 сплачує основний борг частинами у наступних розмірах та строки:
- липень 2018 року - 13 126,11 грн. - 31.07.2018;
- серпень 2018 року - 288 778,16 грн. - до 31.08.2018;
- вересень 2018 року - 262 525,60 грн. - до 30.09.2018
У разі якщо останній день місяця, в якому боржником повинен здійснюватися
платіж за графіком, припадає на вихідний або святковий/неробочий день, боржник сплачує платіж в робочий день напередодні святкового/неробочого або вихідного дня.
Пунктом 2.2.2 Договору визначено, що кредитор має право прийняти рішення про пред'явлення до боржника вимоги про сплату всієї невнесеної суми заборгованості, якщо боржник, зокрема, не сплачує в повному обсязі розстрочені суми заборгованості у строки, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору, договір набирає чинності з моменту укладення, і діє до 30 вересня 2018 року.
Позивач у позовній заяві вказує, що на виконання умов Договору відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 283 962,83 грн., що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями (а.с.44-61). Таким чином, несплачена сума заборгованості за Договором складає 280 467,04 грн. (564429,87 грн. - 283 962,83 грн.), яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно матеріалів справи, відповідач борг в сумі 280 467,04 грн. у строки визначені Договором не сплатив.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 280 467,04 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Договору та Закону і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до п.3.1 Договору, за порушення строків оплати боргу, визначених п.1.3 цього Договору, боржник сплачує кредитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми що підлягає сплаті, яка нараховується за кожен день прострочення у здійснені оплати.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.13,14) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 2096,35 грн. нараховану:
- на суму заборгованості 97 941,44 грн. за період з 01.09.2018 по 04.09.2018 в
сумі 375,67 грн.;
- на суму заборгованості 67 941,44 грн. за період з 05.09.2018 по 06.09.2018 в
сумі 130,30 грн.;
- на суму заборгованості 37 941,44 грн. за період з 07.09.2018 по 09.09.2018 в
сумі 112,27 грн.;
- на суму заборгованості 17 941,44 грн. за період з 10.09.2018 по 04.10.2018 в
сумі 442,39 грн.;
- на суму заборгованості 262 525,60 грн. за період з 01.10.2018 по 04.10.2018
в сумі 1035,72 грн.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені відповідно до умов договору.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2096,35 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.15,16) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 10% річних у загальній сумі 586,34 грн. нарахованих:
- на суму заборгованості 97 941,44 грн. за період з 01.09.2018 по 04.09.2018 в
сумі 107, 33 грн.;
- на суму заборгованості 67 941,44 грн. за період з 05.09.2018 по 06.09.2018 в
сумі 37,23 грн.;
- на суму заборгованості 37 941,44 грн. за період з 07.09.2018 по 09.09.2018 в
31,19 грн.;
- на суму заборгованості 17 941,44 грн. за період з 10.09.2018 по 04.10.2018 в
сумі 122,89 грн.;
- на суму заборгованості 262 525,60 грн. за період з 01.10.2018 по 04.10.2018
в сумі 287,70 грн.
Перевіривши розрахунок розміру 10% річних, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 10% річних відповідно до умов договору.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення з відповідача 10 % річних в розмірі 2096,35 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання згідно умов та в строки визначені Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Житлово - комунального підприємства Миколаївської міської ради “Південь” (54018, м.Миколаїв, вул.Олійника, 9-а, код ЄДРПОУ 32884814) на користь Комунального підприємства “Миколаївкомунтранс” (54034, м.Миколаїв, вул.Кузнецька, 199, код ЄДРПОУ 32459822, р/р 26007053229835 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 326610) заборгованості у розмірі 280 467,04 грн., пені у розмірі 2 096,35 грн., 10% річних у розмірі 586,34 грн. та 4 247,25 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 10.12.218, повний текст рішення складено та підписано 21.12.2018.
Суддя Н.О. Семенчук