79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.12.2018 Справа №914/1519/18
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,
до відповідача: Комунального підприємства “Бродитеплоенерго”, м. Броди, Львівська область,
предмет позову: стягнення 7 030 448,50 грн.,
підстава позову: порушення виконання зобов'язань по договору № 2020/15-БО-2 від 24.11.2014 року,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
14.08.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» про стягнення 7 030 448,50 грн.
Ухвалою суду від 16.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.09.2018 р.
Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем 23.08.2018 року та відповідачем 21.08.2018 року, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
04.09.2018 року відповідачем надіслано засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву.
12.09.2018 року підготовче засідання відкладено на 26.09.2018 року. У судовому засіданні 26.09.2018 року оголошено перерву до 10.10.2018 року.
У судовому засіданні 10.10.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
14.11.2018 року закінчено підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті у судовому засіданні. У розгляді справи по суті неодноразово оголошувалась перерва.
У судове засідання 17.12.2018 року сторони явки представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, про дату та час судового засідання повідомлені належим чином під розписку в попередньому судовому засіданні.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи завчасне та належне повідомлення сторін про дату та час судового засідання, неповідомлення причин неявки у судове засідання, неподання інших заяв, клопотань, а також враховуючи строки розгляду справи, суд не вважає неявку представників в судове засідання такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 17.12.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач стверджує, що спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору № 2020/15-БО-2 від 24.11.2014 року, оскільки оплату за переданий газ споживач здійснював несвоєчасно, розрахувався за поставлений газ лише в сумі 7 789 081,68, у зв'язку з чим сума основного боргу становить 1 814 271,77 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував 2 182 999,17 грн. пені, 488 074,43 грн. 3% річних, 2 545 103,13 грн. інфляційних втрат.
Відповідач заперечив позовні вимоги, зазначив, що оплата за поставлений природний газ здійснювалась не в повному в обсязі, а саме в сумі 8 332 581,58 коп., у зв'язку з чим несплаченою залишилась сума заборгованості 1 267 771, 87 коп. Однак, на підставі наказу Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.09.2017 року №237 Комунальне підприємство “Бродитеплоенерго” включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». 27 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго» укладено договір №158/4/1730-Р3 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, яка складає 1 267 771 гри. 87 коп. згідно з актом звіряння розрахунків. Згідно з договором вказана заборгованість повинна сплачуватись відповідачем щомісячно, починаючи з червня 2018 року по травень 2023 року, в сумі 21 129,53 грн. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
24.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі по тесту рішення - позивач, згідно з договором - продавець) та Комунальним підприємством “Бродитеплоенерго” (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2020/15-БО-21, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. До договору неодноразово вносились зміни, про що сторони підписували додаткові угоди, зокрема, стосовно ціни газу, стосовно черговості зарахування оплати за наявності заборгованості, стосовно порядку та умов передачі газу.
Договором (п.6.1) сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками обох сторін і представником газорозподільчої організації, за січень-квітень, жовтень-грудень 2015 року, позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 9 600 353,45 грн.
Відповідно до інформації, що міститься у витязі з рахунку за договором №2020/15-БО-21 за період 01.01.2015-31.03.2018 років, отриманий газ періодично оплачувався відповідачем, а саме 22.12.2017 року здійснено оплату з призначенням платежу «оплата за природний газ згідно з догов. №202020/15-БО-21 від 24.11.2014 згідно графіку погашення заборгованості, у тому числі ПДВ» в сумі 1 500 000,00 грн., 23.02.2018 року в сумі 200 000,00 грн., 27.02.2018 року в сумі 300 000,00 грн., 02.03.2018 року в сумі 175 000,00 грн., 07.03.2018 року в сумі 300 000,00 грн., 21.03.2018 року в сумі 100 000,00 грн., 23.03.2018 року в сумі 130 000,00 грн., 27.03.2018 року в сумі 650 000,00 грн., 28.03.2018 року в сумі 345 000,00 грн., 30.03.2018 року в сумі 460 000,00 грн., тобто на загальну суму 4 160 000,00 грн.
Відповідачем подано акт звіряння розрахунків заборгованості за природний газ станом на 01.06.2016 року, який складно відповідно до п.8 ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», згідно з яким основний борг становив 1 267 771, 87 грн.
08.09.2017 року на підставі наказу Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №237 Комунальне підприємство “Бродитеплоенерго” включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
27.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (кредитор) та Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго» (боржник) укладено договір №158/4/1730-Р3 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ. Відповідно до п.1 вказаного договору у порядку та на умовах, визначених договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 1 липня 2016 р. та не погашена до 31 грудня 2016 р. згідно з договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 24 листопада 2014р. №2020/15-БО-21 (далі - заборгованість), шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.
27.06.2018 року Бродівська міська рада (гарант), Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (бенефіціар) та Комунальне підприємство “Бродитеплоенерго” (принципал) уклали договір про надання місцевої гарантії №158/4/1730-МТ, відповідно до якого гарант гарантує (надає гарантію) перед бенефіціаром належне виконання принципалом умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №158/4/1730-Р3 від 27.06.2018 року між принципалом і бенефіціаром. Гарантія надається на суму реструктуризованої заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу природного газу №12/527-БО-21 від 28.08.2012 року.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, за січень-квітень, жовтень-грудень 2015 року, позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 9 600 353,45 грн. Відповідачем здійснено оплату невчасно та у неповному обсязі. При визначенні суми заборгованості та встановлення порушення зобов'язань відповідачем суд враховує наступне.
30.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016 року, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство “Бродитеплоенерго” основним видом економічної діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Як встановлено вище, згідно з наказом Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №237 від 08.09.2017 року Комунальне підприємство “Бродитеплоенерго” включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно Закону, - 19 032 617,97 грн.; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року - 22 087 413,40 грн.).
Згідно зі ст.5 Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року. Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону. Виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).
Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго» укладено договір №158/4/1730-Р3 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ. Відповідно до п.2 договору до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 0 гривень, 00 копійок, нарахованих на заборгованість, в тому числі 0 гривень, 00 копійок, підтверджені судовим рішенням.
Згідно з п.3 договору сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до п.1 і п.2 договору, становить 1 267 771,87 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов'язковому порядку додається до договору та є його невід'ємною частиною.
Боржник зобов'язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 3 договору, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами починаючи з першого числа місяця, в якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід'ємною частиною, не пізніше останнього числа відповідного місяця (4 договору). Сторони погодили, що укладений договір про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ не припиняє зобов'язання боржника (не є новацією) за Договором від 24 листопада 2014 р. № 2020/15-БО-21 (п.8 договору).
Реструктуризація заборгованості боржника здійснюється за погодженням з Бродівською міською радою, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення про виконання зобов'язань боржника від 07.06.2018 року №648 Бродівської міської ради XXVIII сесії VIІ демократичного скликання.
Згідно з графіком погашення заборгованості (додаток до договору) боржник повинен вносити щомісячні платежі в сумі 21 129,53 грн. протягом червня 2018 року-травня 2023 року. За повне або часткове нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, кредитор має право розірвати достроково договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму заборгованості неустойку (штраф, пеню), проценти річних, інфляційні нарахування. Розірвання договору здійснюється шляхом надіслання письмового повідомлення боржнику цінним листом з описом вкладення засобами поштового звязку на адресу боржника, зазначену в договорі (п.12, п.12.1 договору).
Суд звертає увагу, що предметом стягнення у даній справі є заборгованість за поставлений на 9 600 353,45 грн. у січні-квітні, жовтні-грудні 2015 року природний газ. Факт отримання природного газу на вказану суму сторони не заперечують та не оспорюють. Із матеріалів справи та заяв сторін вбачається розбіжність щодо суми, сплаченої відповідачем за спожитий газ, та залишку заборгованості. Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що первинних доказів (квитанцій, платіжних доручень чи банківських виписок) на підтвердження суми здійснених оплат жодною зі сторін не подано. Натомість у матеріалах справи наявні витяг операцій по рахунку за договором, сформований заступником головного бухгалтера позивача, та акт звіряння розрахунків - додаток до договору від 27.06.2018 року, підписаний представниками обох сторін, як і сам договір від 27.06.2018 року. Договором від 27.06.2018 року та актом звіряння розрахунків сторонами погоджено та підтверджено заборгованість по договору купівлі-продажу природного газу № 2020/15-БО-21 - 1 267 771,87 грн., яка не була погашена споживачем до 31.12.2016 року та підлягає реструктуризації. Враховуючи погодження сторонами суми боргу у розмірі 1 267 771,87 грн. в укладеному 27.06.2018 року договорі, враховуючи визначення боргу станом на 01.07.2016 року у розмірі 1 267 771,87 грн., беручи до уваги, що природний газ поставлявся у 2015 році, суд вважає, що залишок заборгованості станом на 2018 рік по здійсненій поставці не може перевищувати розмір боргу, що існував на 2016 рік, відтак, необгрунтованими є твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 1 814 271,77 грн.
Суд також зазначає, що докази розірвання договору №158/4/1730-Р3 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ у матеріалах справи відсутні, позивач на обставину розірвання договору не посилається та не доводить її. Відтак, діючим та обов'язковим до виконання є договір про реструктуризацію заборгованості від 27.06.2018 року, у зв'язку з чим заборгованість у розмірі 1 267 771,87 грн. підлягає сплаті відповідачем відповідно до узгодженого графіку протягом червня 2018 року-травня 2023 року.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо заперечень позивача, то суд вважає безпідставним посилання позивача на ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», оскільки, положення ст.7 «Списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення» та положення ст.5 «Реструктуризація заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ» мають різний порядок і підстави застосування. На правовідносини, що виникли в даній справі, за обставин існування у відповідача заборгованості на час набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та укладення договору про реструктуризацію заборгованості, поширюється порядок, визначений ст.5, а не ст.7 відповідного Закону.
Зокрема, Верховний суд у постанові від 22.02.2018 року (справа N 922/4355/14) вказав, що для правильного застосування положень Закону від 03.10.2016 N 1730-VIII, судами повинно бути встановлено, відбулося чи не відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом від 03.10.2016 N 1730-VIII, а саме до 30.11.2016. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону від 03.10.2016 N 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 N 1730-VIII. Якщо у теплопостачальних та теплорегулюючих організацій залишилася заборгованість перед постачальником природного газу за спожитий природний газ після набрання чинності Законом від 03.10.2016 N 1730-VIII, до таких підприємств застосовується положення статей 1, 2, 3, 5 Закону від 03.10.2016 N 1730-VIII, де статтею 3 цього Закону встановлено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відтак, оскільки ч.3 ст.5 Закону передбачено, що на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, суд вважає помилковим твердження позивача про обгрунтованість нарахування штрафних санкцій на реструктуризовану суму заборгованості.
На підтвердження та обґрунтування наведених висновків, суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловлену у постанові від 11.09.2018 року (справа № 914/51/18), якою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що «суди попередніх інстанцій у розгляді справи не врахували того, що, підписавши в силу вимог Закону № 1730-VIII Договір про реструктуризацію, сторони фактично тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків між ними. Також судами залишено поза увагою безпосередньо й приписи частини третьої статті 5 Закону № 1730-VIII, яка є нормою прямої дії та відповідно до якої умова щодо ненарахування неустойки, інфляційних втрат, річних на реструктуризовану заборгованість не ставиться у залежність від будь-яких інших умов. Виключенням є повне або часткове нездійснення платежів саме за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону № 1730-VIII. Суди помилково залишили поза увагою й те, що станом на час ухвалення рішення у справі № 914/51/18 Договір про реструктуризацію був підписаний сторонами спору, тобто з моменту його укладення є таким, що породжує правові наслідки. Таким чином, для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Договором про реструктуризацію.».
Суд також звертає увагу, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості на підставі договору № 2020/15-БО-21 від 24.11.2014 року, а не на підставі договору №158/4/1730-Р3 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ. Суд не вправі виходити за межі визначених позивачем матеріальних підстав позову.
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи сторін, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Судовий збір, сплачений за подання відповідної позовної заяви залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 22.12.2018 року.
Суддя Матвіїв Р.І.