вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1248/18
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні
позовну заяву Приватного підприємства «Гелиос-транс», м.Сєвєродонецьк Луганської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт Згурівка Згурівського району Київської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», смт Велика Димерка Броварського району Київської області
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус Україна», м.Київ
про відшкодування збитків
Учасники справи у судове засідання не з'явились
1. Стислий виклад позицій учасників справи
08.06.2018 Приватне підприємство «Гелиос-транс» (далі - позивач, ПП «Гелиос-транс») звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення з останнього збитків у розмірі 14 359,68грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 762,00грн.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням ФОП ОСОБА_1 умов договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування ГТ-0000003 від 27.01.2017 в частині перевезення та доставки вантажу до місця вивантаження, внаслідок чого у позивача виникли збитки у розмірі 14 359,68грн.
25.06.2018, скориставшись правом передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що між сторонами у справі не існувало письмових юридичних договірних відносин згідно яких відповідач виконував перевезення вантажів позивача. Заявки на перевезення проводились в усній формі, у телефонному режимі від контактної особи ПП «Гелиос-транс», після здійснення перевезення ФОП ОСОБА_1 направляв ТТН новою поштою представнику позивача. Крім цього, ФОП ОСОБА_1 вважає, що позивачем не обґрунтовано свої позовні вимоги та не доведено підстав, які давали б йому право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості. Разом із цим, відповідач не визнає підписи, які містяться на договорі перевезення від 27.01.2017 та у заявці на перевезення вантажу від 19.04.2018 (протокол судового засідання від 02.07.2018); сумніву у достовірності акту розвантаження у ФОП ОСОБА_1 не виникає (протокол судового засідання від 06.08.2018).
07.08.2018 від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких останній зазначає, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити із приписів ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка регламентує, що поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін. Так, на виконання умов договору заявки на перевезення вантажу №Р11-02133 від 19.04.2018 відповідач здійснив перевезення товару, наданого вантажовідправником Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (далі - ІП «Кока-Кола»). Крім цього, позивач зазначає, що вантажовідправником складено ТТН на переміщення алкогольних напоїв №345187815 від 19.04.2018, в якій є посилання на видаткову накладну №2204887866 від 19.04.2018. У вказаній ТТН наявні підписи комірника який здав товар, представника ІП «Кока-Кола», водія який прийняв та здав товар - ОСОБА_1 та підпис і печатка представника вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (далі ТОВ «Новус Україна»), який , у свою чергу, склав акт прийому товарів від 19.04.2018 по накладній №2204887866. Ураховуючи зазначене, позивач вважає вказані документи доказами того, що водій ОСОБА_1 прийняв до перевезення вантаж у визначеній кількості та допустив при вивантажені його недостачу.
08.10.2018 о 15:20, після проведення підготовчого засідання, призначеного на 08.10.2018 о 15:00, від ІП «Кока-Кола» надійшли пояснення №17663/18 від 27.09.2018, у яких останній зазначає про відсутність технічної можливості надати витребувані судом відеозаписи, зокрема, у зв'язку з тим, що дані, які містяться на пристроях відеоспостереження понад 3 місяці, автоматично видаляються з пристрою по мірі надходження на пристрій нової інформації. Ураховуючи зазначене, оскільки з моменту завантаження товару ФОП ОСОБА_1 на ІП «Кока-Кола» згідно видаткової накладної 2204887866 від 19.04.2018 і станом на дату складання пояснень минуло понад 3 місяці, зазначений відеозапис відсутній.
01.11.2018 від ІП «Кока-Кола», на виконання ухвали п. 5 ухвали суду від 08.10.2018, надійшло повідомлення №1781/18 від 30.10.2018, аналогічне поясненням, поданих до суду 08.10.2018.
2. Заяви та клопотання учасників справи, результати їх вирішення
16.07.2018 від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.07.2018 (вх. 13629/18) у якому останній, зокрема, просив здійснювати подальший розгляд справи без його участі, яке суд з урахуванням положень ст. 42 ГПК України визнав за можливе задовольнити. Крім того, ФОП ОСОБА_1 у вказаному клопотанні просить суд витребувати від ПП «Гелиос-транс» відповідні докази; провести почеркознавчу експертизу підписів, які містяться на договорі та заявці та погасити дебіторську заборгованості у сумі 10 500,00грн. Ухвалою суду від 06.08.2018 у задоволенні вказаного клопотання, з підстав, зазначених в ухвалі було відмовлено.
Щодо дебіторської заборгованості, яку просить відповідач стягнути з позивача, то суд зазначене до уваги не приймає, оскільки зазначена вимога оформлюється та подається до суду окремо у порядку, визначеному ст. 180 ГПК України.
02.08.2018 від представника позивача надійшло клопотання у порядку ст. 81 ГПК України про витребування від ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (оригінали: видаткової накладної №2204887864 від 19.04.2018, акту розвантаження транспортування №5007343423, видаткової накладної №2204901692 та зупинення провадження у справі до надання до суду вказаних документів, у задоволенні якого, з підстав, визначених в ухвалі суду від 06.08.2018, відмовлено.
27.08.2018 від ТОВ «Новус Україна» надійшло клопотання у якому останній, зокрема, просить здійснювати подальший розгляд справи без участі ТОВ «Новус Україна», яке суд з урахуванням положень ст. 42 ГПК України визнав за можливе задовольнити (ухвала суду від 27.08.2018).
27.08.2018 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача б/н від 25.08.2018 (вх.№15053/18) про: витребування доказів у порядку ст. 81 ГПК України, виклику у судове засідання для дачі показань приймальника-кладовщика від ТОВ «Новус-Україна», призначення почеркознавчої експертизи підписів, які містяться на договорі, заявці та товарно-транспортних накладних, у задоволенні якого було відмовлено, з підстав, визначених в ухвалі суду від 27.08.2018.
10.12.2018 на електронну пошту суду надійшло клопотання ФОП ОСОБА_1 (вх.№34119/18), якому останній просить витребувати документи, відеозйомку завантаження та розвантаження продукції та погашення дебіторської заборгованості. Разом із цим, відповідач просить подальший розгляд справи здійснювати без його участі.
Розглянувши вищевказане клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Ухвалою суду від 29.10.2018 за результатами підготовчого засідання судом постановлено закрити підготовчого провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ураховуючи вищевикладене, та те, що відповідачем не зазначено причини неможливості подання вказаного клопотання під час підготовчого засідання, клопотання останнього в частині витребування документів, відеозйомки та погашення дебіторської заборгованості судом залишено без розгляду.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 11.06.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 02.07.2018; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.07.2018 та судове засідання відкладалось до 06.08.2018.
Ухвалою суду від 06.08.2018, зокрема, постановлено подальший розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, на стадії підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 27.08.2018. Крім того, зазначеною ухвалою суд, на підставі ст. 50 ГПК України, залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ІП «Кока-Кола» та ТОВ «Новус Україна».
Ухвалою суду від 27.08.2018, зокрема, зобов'язано ІП «Кока-Кола» надати суду відеозапис завантаження товару (на флеш-носії або CD-диску), яке відбувалось 19.04.2018 згідно видаткової накладної №2204887866 (або письмові пояснення та докази в їх обґрунтування щодо неможливості його надання - до 04.10.2018, підготовче засідання відкладено на 08.10.2018.
Ухвалою суду від 08.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, повторно зобов'язано ІП «Кока-Кола» надати суду відеозапис завантаження товару (на флеш-носії або CD-диску), яке відбувалось 19.04.2018 згідно видаткової накладної №2204887866 (або письмові пояснення та докази в їх обґрунтування щодо неможливості його надання - до 04.10.2018, підготовче засідання відкладено до 29.10.2018
Ухвалою суду від 08.10.2018 повторно зобов'язано ІП «Кока-Кола» надати суду відеозапис завантаження товару (на флеш-носії або CD-диску), яке відбувалось 19.04.2018 згідно видаткової накладної №2204887866 (або письмові пояснення та докази в їх обґрунтування щодо неможливості його надання) - до 25.10.2018, підготовче засідання відкладено до 29.10.2018.
29.10.2018, результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.11.2018.
Ухвалою суду від 26.11.2018 зобов'язано ПП «Гелиос-транс» надати суду на огляд та дослідження оригінали договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 27.01.2017 №ГТ-0000003 та договір заявку на перевозку груза №Р11-02133 від 19.04.2018, оголошено перерву у судового засіданні до 10.12.2018.
У судове засідання відповідач не з'явився, проте, 10.12.2018 на електронну пошту суду надійшло клопотання останнього (вх.№34119/18), в якому, зокрема, просить подальший розгляд справи здійснювати без його участі, яке суд з урахуванням положень ст. 42 ГПК визнав за можливе задовольнити.
Разом із цим, у судове засідання 10.12.2018 не з'явився представник ТОВ «Новус Україна», проте, подав до суду клопотання (вх.№17474/18 від 27.08.2018) у якому просив здійснювати розгляд справи без його участі, яке суд з урахуванням положень ст. 42 ГПК України визнав за можливе задовольнити (ухвала суду від 27.08.2018).
Водночас, у судове засідання також не з'явились представники позивача та ІП «Кока-Кола», про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. За таких обставин, ураховуючи те, що явка учасників справи це право, а не обов'язок, суд визнав за можливе провести дане засідання без участі учасників справи, що не з'явились.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази
17.01.2018 між ІП «Кока-Кола» (далі - замовник) та ПП «Гелиос-транс» (далі - експедитор) було укладено договір LH-06-18 (далі - договір) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 16 - 37).
Відповідно до п.1.1. договору, експедитор зобов'язується надавати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України (далі - послуги), а замовник зобов'язується сплачувати послуги експедитора на умовах, визначених цим договором.
Пунктами 2.1.1. та 2.1.2. договору передбачено, що інформація щодо характеристик вантажу, пункту відправлення, пункту призначення, часу та дати подачі автомобіля під завантаження, вартість послуг та інші істотні умови перевезення вказуються у конкретній заявці. Сторони погоджуються, що заявка може бути узгоджена сторонами за допомогою електронної системи узгодження заявок.
Експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків за цим договором третіх осіб (укладати договори з третіми особами від свого імені) в такому разі він несе відповідальність за їх дії (бездіяльність) перед замовником як за свої власні (п. 3.1.14. договору)
В разі виявлення недостачі, ушкодження, зіпсування або завдання шкоди вантажу під час його перевезення, сторони складають акт у встановленій формі (п. 2.4.2. договору).
Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (п.2.5.1. договору).
Згідно пункту 5.4. договору, експедитор несе повну матеріальну відповідальність за вантаж перед замовником незалежно від вини залучених ним до перевезення третіх осіб.
У випадку втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення, вантажоодержувачем складається акт із зазначенням виду та кількості втраченого, зіпсованого або пошкодженого вантажу, що підписується експедитором (водієм експедитора) та вантажоодержувачем. У разі незгоди зі змістом акта, особа, що не погоджується з його змістом, має право викласти в ньому свою думку в рядку «Особливі відмітки» і засвідчити її підписом (п. 5.11. договору).
18.04.2018, на виконання зазначеного договору, між ІП «Кока-Кола» та ПП «Гелиос-Транс» за допомогою системи електронних заявок було узгоджено заявку на транспортування товару №5007343423 (а.с. 42). У вказаній заявці зазначено, зокрема, інформацію про водія - АІ8677ХК ОСОБА_1
Прийняття відповідачем до виконання зобов'язання з перевезення товару за заявкою на транспортування товару №5007343423 підтверджується товарно-транспортними накладними №№345188745, 345185044, 345190393, 345179515, 345187815 від 19.04.2018; товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв №№345188745, 345190393, 345187815 від 19.04.2018; видатковими накладними №№2204887867, 2204887865, 2204887868, 2204887864, 2204887863, 2204887866 від 19.04.2018 (а.с. 43-56).
Прийняття продукції до перевезення відповідачем також підтверджується листом завантаження від 19.04.2018, у якому ОСОБА_1 зазначив «Прийняв 22 палет продукції, 8 палет алкоголю та 1 палет пустий».
Під час розвантаження товару представником ТОВ «Новус Україна» було складено акт прийому товару по накладній №2204887866 від 19.04.2018, у якому зазначено нестачу товару у кількості 54 одиниці алкогольних напоїв, а саме: код товару - 5099873001967, назва товару - Горілка Finlandia Журавлина біла 37,5%, нестача - 24; код товару - 5099873045855, назва товару - Набір Віскі Jack Daniel's 0,7 + 2 бокали, нестача - 6; код товару - 6412709021776, назва товару - Горілка Finlandia 40% 0,7 л, нестача - 24. Указаний акт підписаний відповідачем, у якому останній зазначив «Продукція знаходилась в опечатаному стані без пошкоджень. Зроблено фото продукції на піддонах».
Оригінал зазначеного акту було надано суду ТОВ «Новус Україна» 27.08.2018 (клопотання (вх.№17474/18) на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2018)
27.04.2018 ІП «Кока-Кола» направило ПП «Гелиос-Транс» претензією №2204901692 з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 14 359,68грн (а.с. 60), внаслідок чого позивачу було виставлено рахунок №2204901692 від 27.04.2018 про відшкодування штрафних санкцій згідно п.5.8. Договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у розмірі 14 359,68грн (а.с. 62). Відповідно до «Бухгалтерской справки» від ІП «Кока-Кола» (а.с. 61) розмір недопоставленого товару становить 14 359,68грн.
ПП «Гелиос-Транс» відшкодувало ІП «Кока-Кола» кошти у розмірі 14 359,68грн, що підтверджується платіжним дорученням №5082 від 14.05.2018 (а.с. 63).
Належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини, учасниками справи суду надано не було.
Разом з цим, у матеріалах справи наявний договір № ГТ-0000003 від 27.01.2017 (а.с. 38-40, далі - договір з обслуговування), відповідно до п.1.1. якого ПП «Гелиос-Транс» (експедитор) доручає, а ФОП ОСОБА_1 (перевізник) приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України (транспортно-експедиційні послуги) та міжнародні перевезення, згідно заявок експедитора. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в заявках-замовленнях, товарно-транспортних накладних та додатках, що є невід'ємною частиною даного договору.
Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час перевезення до моменту передачі уповноваженому отримувачу, а також за своєчасну доставку вантажу (п. 2.1.5. договору з обслуговування).
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 р. У випадку, якщо жодна з сторін за 30 календарних днів до припинення дійсного договору не повідомить іншу сторону про намір його припинити, дійсний договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Дійсний договір може бути припинений лише після повного виконання сторонами договірних зобов'язань (п. 8.1. договору з обслуговування).
Так, 03.12.2018 ПП «Гелиос-транс» засобами поштового зв'язку надіслало на огляд та дослідження суду оригінал, зокрема, договору з обслуговування, який, у свою чергу був досліджений судом.
Доказів, які, у свою чергу, свідчили б про намір сторін припинити дію договору учасниками справи надано не було.
Разом з цим, як зазначалось вище, відповідач не визнає факту підписання даного договору обслуговування.
5. Докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення
У матеріалах справи наявний «договор заявка на перевозку груза №Р11-02133» від 19.04.2018 (а.с. 41, далі - «договор заявка»), оригінал якої було надано суду ПП «Гелиос-транс» для огляду, та який не може бути належним доказом, що підтверджує виникнення у відповідача зобов'язання по перевезенню саме за заявкою на транспортування товару №5007343423, оскільки: зі змісту зазначеного «договору заявки» не можливо встановити який саме товар необхідно перевезти; відсутні відомості щодо адреси, на яку має бути поставлений товар; у зазначеному «договоре заявке» вказано «дата выгрузки: 20.04.2018», проте, згідно з актом прийому товару, вищевказаними товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, фактичною датою вивантаження товару є 19.04.2018.
Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву надано суду фотокопії продукції (а.с. 86-88). Проте, оскільки зі змісту зазначених фотокопій неможливо встановити яка саме продукція зображена на них, дату створення фотокопій, місце, де зроблено фотокопії, а відтак суд не приймає зазначені документи до уваги.
Разом із цим, до відзиву відповідач додає роздруківки повідомлень з мобільного додатку «Вайбер» (а.с. 89-92). Проте, зі змісту зазначених документів неможливо встановити осіб, між якими проводився обмін повідомленнями, а відтак останні не є неналежним доказом у розумінні ст.78 ГПК України, а тому, судом до уваги не приймається.
6. Щодо порушеного права
Вважаючи, що неналежне виконання зобов'язання відповідачем призвело до понесення позивачем збитків у розмірі 14 359,68грн, останній звернувся із відповідним позовом до суду.
7. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з договорів та інших правочинів (угод).
Положеннями ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Статтею 228 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регрессу (аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 1191 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Частиною 1 ст. 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Приписами ст. 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 934 ЦК України встановлено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
На підставі ч. 2 ст.308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Приписами ч. 2 ст. 307 ГК України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-ІV встановлено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8. Висновки суду
Як встановлено судом, відповідач прийняв вантаж для його перевезення, що підтверджується відповідними товарно-транспортними та видатковими накладними. Крім того, прийняття товару до перевезення також підтверджує відповідач у відзиві та під час судового засідання. Тобто, ФОП ОСОБА_1, прийнявши до виконання замовлення позивача, виступає безпосереднім перевізником у розумінні вищевказаних приписів Закону.
Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України та не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі №6-2086цс15).
Жодних належних та допустимих доказів, які б у свою чергу звільнили перевізника від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання по перевезенню товару ФОП ОСОБА_1 суду надано не було.
Щодо наявності або відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем, а саме, укладення договору з обслуговування, то суд вважає, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що відповідачем було прийнято відповідний товар до перевезення, а відтак останній відповідає за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення, відповідно до положень ч. 2 ст.308 ГК України.
Водночас, на особу, яка порушила зобов'язання покладається обов'язок доведення відсутності своєї вини (ст. 614 ЦК України), а розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором (ст. 623 ЦК України).
Як встановлено судом, розмір недопоставноленого відповідачем товару становить 14 359,68грн, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними; товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв; видатковими накладними. У зв'язку із чим, 27.04.2018 ІП «Кока-Кола» направило ПП «Гелиос-Транс» претензією №2204901692 з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 14 359,68грн, які у свою чергу, були відшкодовані позивачем ІП «Кока-Кола», що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
За таких обставин, у ПП «Гелиос-Транс» наявне право на стягнення збитків у розмірі 14 359,68грн із ФОП ОСОБА_1 у порядку регресу, згідно положень ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Підсумовуючи викладене та у зв'язку з тим, що відповідач свого обов'язку стосовно відшкодування позивачу збитків у розмірі 14 359,68грн не виконав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПП «Гелиос-Транс» є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Додатково, суд звертає увагу на те, що відповідно до відзиву та пояснень відповідача, ПП «Гелиос-Транс» не здійснено оплату послуг перевезення за період з 14.04.2018 по 23.04.2018 у розмірі 10 500,00грн.
Як встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов'язання із перевезення, а відтак у позивача наявне зобов'язання із оплати наданих ФОП ОСОБА_1 послуг. Указана обставина не позбавляє відповідача права на звернення до суду з відповідним позовом та вимогою із додатковим нарахуванням фінансових санкцій визначених ст. 625 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 7, 20, 42,73-74, 76-79, 86, 129, ст.ст.232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_6) на користь Приватного підприємства «Гелиос - Транс» (93402, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд.35, каб.16, ідентифікаційний код 38269701) 14 359,68грн (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн.68коп) - збитків та 1 762,00грн (тисяча сімсот шістдесят дві грн.00коп) - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня оголошення даної вступної та резолютивної частин рішення.
Позивач: Приватне підприємство «Гелиос - Транс» (93402, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд.35, каб.16, ідентифікаційний код 38269701)
Відповідач: Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_6)
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.12.2018