ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.12.2018Справа № 906/1764/15
За заявоюDrobiarstwo-Dzialy specjalne Malec Lidia (Польське підприємство птахівництва "Лідія Малець")
До Фермерського господарства "Бекас" (ідентифікаційний код 33191416)
Пробанкрутство
Суддя Омельченко Л.В.
За участю секретаря судового засідання Терещенко Л.С.
Особи, які беруть участь у справі:
Від ліквідатора банкрута: Пилипчук І.Ю., за довіреністю № 713 від 29.05.2018;
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал": не з'явилися.
У грудні 2015 року Drobiarstwo-Dzialy specjalne Malec Lidia (Польське підприємство птахівництва "Лідія Малець") звернулася до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Фермерського господарства "Бекас".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.12.2015 № 906/1764/15 вказану заяву було прийнято до розгляду.
24.02.2016 Господарським судом Житомирської області винесено ухвалу про передачу за територіальною підсудністю матеріалів справи № 906/1764/15 за заявою Drobiarstwo-Dzialy specjalne Malec Lidia (Польське підприємство птахівництва "Лідія Малець") про порушення справи про банкрутство Фермерського господарства "Бекас".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Фермерського підприємства "Бекас", визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 3 414 916,40 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Михайловського С.В., визначено дату проведення попереднього судового засідання та ін.
Оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Фермерського підприємства "Бекас" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за № 30447 відбулося 14.04.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 задоволено клопотання розпорядника майна Фермерського господарства "Бекас" арбітражного керуючого Михайловського С.В. та продовжено процедуру розпорядження майном боржника на два місяці.
Постановою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 Фермерське господарство "Бекас" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В.
22.11.2017 Господарським судом міста Києва винесено ухвалу про надіслання матеріалів справи № 906/1764/15 за підсудністю до Господарського суду Полтавської області, оскільки місцезнаходженням боржника станом на 22.08.2017 за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було: 36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Островського, 55.
На виконання цієї ухвали матеріали справи було скеровано до Господарського суду Полтавської області.
03.01.2018 Господарським судом Полтавської області постановлено ухвалу про передачу матеріалів справи № 906/1764/15 за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
У зв'язку з надходженням матеріалів справи № 906/1764/15 до Господарського суду міста Києва відповідним структурним підрозділом суду було проведено автоматизований розподіл судових справ, за наслідками якого справу № 906/1764/15 передано на розгляд судді Омельченку Л.В.
Згідно з ухвалою від 22.01.2018 справу № 906/1764/15 було прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В. та призначено до розгляду на 12.02.2018.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою учасників справи у судове засідання на 19.03.2018; дозволено участь ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Михайловському С.В. у судовому засіданні 19.03.2018 у режимі відеоконференції, зобов'язано ліквідатора банкрута письмово прозвітувати перед судом про хід ліквідаційної процедури та продовжено строк для подачі ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців, починаючи з 30.01.2018, а також зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута з усіма необхідними документами для його затвердження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 встановлено ліквідатору Фермерського господарства "Бекас" арбітражному керуючому Михайловському С.В. строк до 02.11.2018 для подачі до суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, судове засідання з розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута призначено на 12.11.2018.
05.10.2018 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" надійшла скарга від 02.10.2018 на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Михайловського С.В. про визнання дій неправомірними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 судове засідання у справі № 906/1764/15 призначено на 03.12.2018, встановлено учасникам справи та ліквідатору банкрута строк для вчинення процесуальних дій.
17.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівівал" подало до суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 2 875 562,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 встановлено наявність у ній недоліків, які кредитор зобов'язаний був усунути у десятиденний строк з дня вручення ухвали.
06.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівівал" подало заяву з доказами усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 2 875 562,00 грн. до розгляду судовому засіданні суду 03.12.2018
Судове засідання 12.11.2018 у справі № 906/1764/15 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Омельченка Л.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 судове засідання з розгляду звіту ліквідатора банкрута та ліквідаційного балансу банкрута призначено на 03.12.2018.
29.11.2018 до суду від ліквідатора банкрута надійшла заява про участь у судовому засіданні 03.12.2018 у режимі відеоконференції, мотивована знаходженням офісу ліквідатора банкрута у м. Луцьк та відсутністю на рахунку банкрута коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Михайловському С.В. відмовлено у задоволені клопотання про участь у судовому засіданні 03.12.2018 у режимі відеоконференції.
30.11.2018 до суду від ліквідатору банкрута надійшли письмові заперечення по скарзі на дії ліквідатора банкрута та щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівівал" грошових вимог, а також заяви про забезпечення позову (скарги), а від заявника - відзив на скаргу на дії ліквідатора банкрута.
03.12.2018 від ліквідатора банкрута через відділ діловодства суду надійшло клопотання про зобов'язання вчинити дії.
У судовому засіданні 03.12.2018 судом протокольно відхилено клопотання ліквідатора банкрута про зобов'язання вчинити дії, про продовження строку ліквідаційної процедури та постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.12.2018.
11.12.2018 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" надійшли відповідь на заперечення ліквідатора банкрута на скаргу на дії ліквідатора та відповідь на заперечення ліквідатора банкрута щодо заявлених кредиторських вимог.
Також, 11.12.2018 через відділ діловодства суду від арбітражного керуючого Реверука П.К. надійшла заява про участь у справі.
У судове засідання 12.12.2018 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" не з'явився про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник ліквідатора банкрута доповів суду про проведену ліквідатором банкрута роботу, повідомив про необхідність додаткового часу для завершення ліквідаційної процедури, висловив заперечення проти скарги на дії ліквідатора банкрута та проти кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал", просив відмовити у їх задоволенні.
У судовому засіданні 12.12.2018 за результатами розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" та скарги на дії ліквідатора банкрута суд оголосив вступні та резолютивні частини ухвал, відмовив у визнанні кредитором та відхилив скаргу на дії ліквідатора банкрута.
Дослідивши фактичні обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши доводи учасників справи, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" про визнання кредиторських вимог до банкрута на суму 2 875 562,00 грн., виходячи з наступного.
Так, обґрунтовуючи свою заяву про визнання кредиторських вимог до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівівал" посилається на те, що Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 на підставі ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяву Drobiarstwo-Dzialy specjalne Malec Lidia (Польське підприємство птахівництва "Лідія Малець") про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника від 25.03.2016 задоволено, визнано недійсними договори купівлі-продажу від 27.03.2015 (будівель, розташованих за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Фабрична, 19, а саме: складу ядохімікатів - загальною площею 90,4 кв. м., санпропускника комплексу № 3 - загальною площею 285,4 кв. м., комплексу № 3 моноблоку № 25 - загальною площею 6380,7 кв. м., пташника № 1 цеху № 4 - загальною площею 1350,4 кв. м., бригадного будинку цеху № 4 - загальною площею 73,5 кв. м., центральна прохідна - загальною площею 105,4 кв. м., пташника № 7 цеху № 4 - загальною площею 1756,7 кв. м., пташника № 3 цеху № 4 - загальною площею 2123,9 кв. м., пташника № 4 цеху № 4 - загальною площею 1350,4 кв. м., пташника № 5 цеху № 4 - загальною площею 1756,7 кв. м., пташника № 6 цеху № 4 - загальною площею 1756,7 кв. м., дизельної підстанції - загальною площею 85,2 кв. м.,) вчинені між Фермерським господарством "Бекас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівівал", посвідчені приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. та зареєстровані за №№ 414, 408, 402, 396, 348, 354, 384, 378, 372, 390, 366, 360 (далі по тексту - Договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості, у зв'язку з тим, що загальна ринкова вартість згаданого вище нерухомого майна Фермерського господарства "Бекас" становила 4 908 000,00 грн. в свою чергу, об'єкти продажу були відчужені усього за 1 296 842,11 грн., тобто за - 26% ринкової вартості, а під час процедури розпорядження майном боржника наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, не знайдено.
Крім того, правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" (далі по тексту - заявник), викладена у заяві про визнання кредиторських вимог, полягає у тому, що, оскільки Договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості визнанні судом недійсними та за заявами ліквідатора банкрута, як указує заявник, скасовано реєстраційні дії щодо речового права Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" за визнаними недійсними договорами, він дійшов висновку, що указане майно перейшло до ліквідаційної маси банкрута, а тому звернувся до суду про визнання його кредиторських вимог у порядку ч. 3 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закону про банкрутство) та просив визнати його кредитором банкрута на суму 2 875 562,00 грн. з погашенням заборгованості кредитора у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 20 Закону про банкрутство, а саме: після закриття провадження у справі № 906/1764/15 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вівівал" об'єкти нерухомості, які були продані йому відповідно до визнаних недійсними договорів, та які не будуть відчужені у ліквідаційній процедурі банкрута. При цьому, суму грошових вимог до банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівівал" визначило на підставі ч. 2 ст. 20 Закону про банкрутство, тобто ринкову, яка на момент вчинення правочинів, згідно з висновками про вартість майна від 18.03.2015 та станом на 02.02.2015 загалом складала 4 908 000,00 грн. Однак, заявником у прохальній частині заяви визначено суму грошових вимог до банкрута у розмірі 2 875 562,00 грн.
Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Михайловський С.В. заперечив проти кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал", посилаючись на відсутність доказів оплати заявником грошових коштів за Договорами купівлі-продажу об'єктів нерухомості. Крім того, у своїх запереченнях ліквідатор банкрута зазначив, що копії договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості та інформація з державного реєстру речових прав не є документами, які підтверджують здійснення господарської операції між сторонами, тому указані докази не можуть бути допустимими та належними доказами, які підтверджують зобов'язання банкрута. Також ліквідатор банкрута порушив питання щодо пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівівал" строку для подання заяви з вимогами до банкрута, а також заперечив щодо грошового розміру майнових вимог, оскільки у договорах купівлі продажу не міститься посилання на звіт про вартість об'єкту нерухомості, проведений незалежним суб'єктом оціночної діяльності.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (ст. 1 Закону про банкрутство).
Відтак судом встановлено, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" відповідно до викладеного вище, слід віднести до поточних, оскільки указані вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство).
Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки у межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі (ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство).
Отже, поточні вимоги до банкрута повинні бути заявлені протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, однак суд уважає неправомірним застосовувати указану норму у цьому випадку, з огляду на те, що Закон про банкрутство не встановлює строк для заявлення вимог до банкрута особам, вимоги яких виникли після визнання недійсними або спростуванням господарським судом договорів у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав. Оскільки такі договори (правочини) можуть бути визнанні судом недійсними або спростовані після закінчення установленого строку для заявлення поточних вимог до банкрута, то суд доходить висновку, що такі вимоги можуть бути заявлені не пізніше закриття провадження у справі, а строк для заявлення поточних вимог до банкрута у цьому випадку не застосовується. Отже, доводи ліквідатора банкрута щодо пропуску строку для подання заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівівал" з вимогами до банкрута судом відхиляються.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 20 Закону про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії (ч. 2 ст. 20 Закону про банкрутство).
Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство (ч. 3 ст. 20 Закону про банкрутство).
З аналізу ст. 20 Закону про банкрутство, суд дійшов висновку, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Вівівал" при звернені до суду із заявою про визнання кредиторських вимог у порядку ч. 3 ст. 20 Закону про банкрутство необхідно було б підтвердити виконання частини 2 указаної статті, тобто надати докази повернення у ліквідаційну масу майна, отриманого від боржника, у натурі, або ж докази неможливості повернення майна у натурі та відшкодування його вартості у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Таких доказів заявником надано суду не було. Більше того, як слідує із поточного звіту ліквідатора банкрута, наразі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівівал" нерухомого майна банкрута до ліквідаційної маси не передавало, продовжує ним користуватись та перешкоджає у його огляді ліквідатору банкрута.
Також суд на спростування доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" відзначає, що скасування реєстраційних дій за Договорами купівлі-продажу об'єктів нерухомості не є належним доказом фактичного повернення майна банкрута до ліквідаційної маси. Дійсно право власності на об'єкт нерухомості виникає у момент його реєстрації, однак право вимоги у заявника виникло на підставі визнаних недійсними правочинів, тому належним доказом у цьому випадку може бути, наприклад, акт-прийому передачі об'єктів нерухомості.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено вище, 27.03.2015 між банкрутом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівівал" укладено 12-ть договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Слід зазначити, що під час розгляду заяви ліквідатора банкрута про визнання недійсними Договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості, суд не встановлював фактичних обставин щодо оплати коштів за указаними договорами, а виходив з умов п. 3 зазначених договорів, що вбачається із змісту ухвали суду від 07.06.2017. Так, у п. 3 зазначених договорів зазначено, що продаж майна вчинено за певну (у кожному договорі різну) суму, яку продавець отримав до підписання договорів. Отже, при розгляді кредиторських вимог до банкрута за Договорами купівлі-продажу об'єктів нерухомості, які визнанні недійсними, суд дослідив та встановив обставини укладення указаних правочинів та їх реальне виконання, однак незважаючи на заперечення ліквідатора банкрута щодо оплати коштів за визнаними недійсними правочинами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівівал" указаних доказів не надало, обґрунтовуючи суму вимог ринковою вартістю нерухомого майна.
З огляду на викладене вище, суд установив, що право вимоги до банкрута до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" переходить у зв'язку з визнанням недійсними Договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості, а тому, враховуючи той факт, що обставини оплати коштів за указаними договорами не були предметом розгляду під час визнання цих правочинів недійсними, указані обставини підлягають доказуванню та розгляду у разі розгляду кредиторських вимог.
Отже, за відсутності доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівівал" коштів за Договорами купівлі-продажу об'єктів нерухомості та неповернення майна до ліквідаційної маси банкрута, суд уважає неправомірним визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал".
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1 та 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
У справі, "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Отже, судом у ході розгляду справи досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, однак ті обставини та докази на їх підтвердження, які не впливають на прийняте судом рішення про відмову визнані кредиторських вимог, судом досліджено, їм надано правову оцінку, однак суд виходить з того, що інші аргументи учасників справи не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
Керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 74, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівівал" про визнання кредиторських вимог до Фермерського господарства "Бекас" на суму 2 875 562,00 грн. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 12.12.2018, підлягає оскарженню протягом десяти днів у встановленому законодавством порядку.
Повний текст складено: 17.12.2018.
Суддя Л.В. Омельченко