вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1641/18
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянув матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" про визнання договору недійсним в частині та стягнення 28257,40 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Фомін О.Д. - довіреність від 02.01.2018 вих. № 062/15/1/03-06;
від відповідача: Ярема Н.І. - довіреність від 07.09.2018.
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач) подало до господарського суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" (далі - відповідач), згідно з прохальної частини якого просить:
- визнати недійсним п. 3.1 договору підряду № 17/Б-В6-СХ від 31.10.2017 про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ - 28257,40 грн та загальної ціни договору з врахуванням суми ПДВ - 169544,40 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 28257,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач ввів його в оману при наданні документації для участі в публічних закупівлях, укладенні та виконанні договору підряду № 17/Б-В6-СХ від 31.10.2017 щодо обставин реєстрації товариства як платника податків на додану вартість, у зв'язку з чим позивач просить повернути йому зайво сплачені відповідачу кошти у розмірі ПДВ та визнати недійсним укладений з відповідачем договір в частині включення в ціну підрядних робіт, належних до оплати позивачем, суму нарахованого ПДВ.
Ухвалою від 07.09.2018 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 04.10.2018.
Ухвалою від 04.10.2018 Господарський суд Київської області оголосив перерву в судовому засіданні до 01.11.2018.
Ухвалою від 01.11.2018 Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 29.11.2018 та витребував у Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області докази стосовно факту сплати та подання податкових декларацій з податку на додану вартість та інформацію щодо включення до податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" суми ПДВ за договором №17/Б-В6-СХ від 31.10.2017 за період з 31.10.2017 по 01.11.2018
Ухвалою від 29.11.2018 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.12.2018.
05.12.2018 до суду від Головного управління ДФС у Київській області надійшла відповідь на запит суду від 01.11.2018.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив від 10.10.2018 вих. № 062/15/1/03-5678 та запереченнях від 01.11.2018.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.10.2018 та запереченнях на відповідь на відзив від 31.10.2018.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд,-
31.10.2017 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" (підрядник) було укладено договір підряду № 17/Б-В6-СХ (далі - договір), предметом якого є виконання капітального ремонту житлового будинку.
За умовами договору підрядник зобов'язався здійснити роботи: "0621 - Капітальний ремонт житлового фонду. Капітальний ремонт сходових клітин. вул. Вифлеємська, 6 (2,3,4 під'їзд) у Дніпровському районі м. Києва, за кодом ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація" (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013) в об'ємі, визначеному у кошторисній документації до цього договору (далі - роботи) відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2017 № 3 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2017 № 1279 (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013).
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що обсяг та конкретні види робіт по об'єкту визначаються в кошторисі, що затверджується замовником після проведення в установленому порядку і отримання висновків експертизи кошторисної документації.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору визначено, що договірна ціна на виконання робіт зазначена у кошторисній документації до даного договору. Ціна договору становить - 147466,18 грн (сто сорок сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 18 копійок), крім того ПДВ 20% - 29493,24 грн (двадцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто три гривні 24 копійки), всього - 176959,42 грн (сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 42 копійки).
Договірна ціна за даним договором визначається сторонами як динамічна, може коригуватися в процесі виконання робіт, зокрема шляхом укладення відповідних додаткових угод до даного договору, в наступних випадках: зміни обсягів та складу робіт, а також зміни номенклатури та кількості, якщо такі зміни сталися не з вини підрядника та погоджені замовником; виникнення обставин непереборної сили; внесення змін до кошторисної документації. після отримання позитивного висновку експертизи кошторисної документації.
У відповідності до п.п. 4.1 та 4.3 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою № КБ-2В з відомістю ресурсів, підписаними уповноваженими представниками сторін і акт витрат на проведення експертизи кошторисної документації.
Замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок замовника.
В якості додатків до договору 31.10.2017 сторони підписали Протокол погодження договірної ціни, Договірну ціну, кошторисну документацію та Календарний план виконання робіт.
Додатковими угодами № 1 від 26.12.2017 та № 2 від 28.12.2017 сторони зменшили договірну ціну підрядних робіт та виклали додатки до договору в нових редакціях.
Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 28.12.2017) договірна ціна на виконання робіт зазначена у кошторисній документації до даного договору. Ціна договору становить - 141287,00 грн (сто сорок одну тисячу двісті вісімдесят сім гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% - 28257,40 грн (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 40 копійок), всього 169544,40 грн (сто шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 40 копійок).
Судом встановлено, що на виконання умов договору підрядник за актом № 1/В6 від 26.12.2017 передав замовнику експертний звіт кошторисної документації об'єкта загальною вартістю наданих послуг на суму 1917,60 грн (одна тисяча дев'ятсот сімнадцять гривень 60 копійок), де 1598,00 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім гривень 00 копійок) сума без ПДВ та 319,60 (триста дев'ятнадцять гривень 60 копійок) вартість 20% ПДВ.
Також в матеріалах справи містяться документи (довідка від 26.12.2017 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року, акт № 1 від 26.12.2017 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року) з яких вбачається, що підрядник виконав передбачені договором роботи з капітального ремонту сходових клітин. вул. Вифлеємська, 6 (2,3,4 під'їзд) у Дніпровському районі м. Києва на загальну суму 167626,80 грн (169544,40 - 1917,60), та останні були прийняті і оплачені замовником без застережень, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 837 від 21.11.2017 на суму 44239,85 грн, № 2205 від 26.12.2017 на суму 123386,95 грн та № 2194 від 26.12.2017 на суму 1917,60 грн.
18.04.2018 замовник адресував підряднику листа за вих. № 062/15/1/221938, в якому повідомив, що під час реєстрації податкових накладних та проведення розрахункових касових операцій було встановлено факт відсутності у підрядника свідоцтва платника на додану вартість, хоча відповідно до наданої підрядником інформації у електронній системі публічних закупівель PROZORRO та зазначених у р. 15 договорів реквізитів), підрядник вказаний як платник податку на додану вартість.
Після проведеної замовником перевірки вищевказаної інформації на сайті Державної фіскальної служби України виявилося, що 26.07.2017 підряднику анулювали свідоцтво платника ПДВ.
Оскільки під час проведення розрахунків за виконані роботи за договором підрядник врахував у розрахункових документах податок на додану вартість, що, на думку замовника, призвело до порушення ст. ст. 180, 187, 201, 203 Податкового кодексу України, останній звернувся до підрядника з проханням повернути сплачені на його користь 20% ПДВ за договором підряду № 17/Б-В6-СХ від 31.10.2017.
31.05.2018 замовник направив підряднику вимогу за вих. № 062/15/1/03--2689 до якої долучив проект додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору підряду щодо зміни договірної ціни за виконані роботи та просив підрядника повернути зайво сплачене ПДВ в розмірі 28257,40 грн.
Зважаючи, що підрядник грошові кошти не повернув та проект додаткової угоди щодо зміни договірної ціни підрядних робіт не підписав, замовник вважає, що підрядник ввів його в оману при наданні документації для участі в закупівлях, укладенні та виконанні умов договору підряду № 17/Б-В6-СХ від 31.10.2017.
Замовник у цій справі в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що обман підрядника при укладенні договору виражений у пасивній формі (замовчування обставин) та полягає у безпідставному включенні до вартості робіт, проведених підрядником, суми ПДВ за ставкою 20%, в той час, коли підрядник станом на день укладення договору мав анульоване свідоцтво платника податку, тому ставка ПДВ мала складати 0%.
В підтвердження нормативного обгрунтування позову замовник послався на ст. ст. 216, 217, 230, 236, 1212, 1213 ЦК України, ст. 208 ГК України, п. 6 Указу Президенкта України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України".
Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами грунтуються на укладеному між ними договорі підряду № 17/Б-В6-СХ від 31.10.2017 в процесі виконання якого і виник спір.
За приписами ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з чч. 2, 3, 5 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
Судом встановлено, що в укладеному між сторонами договорі (у п. 3.1) сторони погодили договірну ціну роботи, яка змінювалась сторонами (зменшувалась) за взаємною згодою згідно з додатковими угодами № 1 від 26.12.2017 та № 2 від 28.12.2017 до договору, та була визначена з урахуванням ПДВ.
Відповідно до ст. 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, що підписавши договір підряду № 17/Б-В6-СХ від 31.10.2017, сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою. Обставин зменшення сторонами договірної ціни роботи після її остаточного затвердження згідно з додаткової угоди № 2 від 28.12.2017 до договору судом не встановлено, відповідні докази сторонами не подані та в матеріалах справи відсутні.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05.07.2013 прийнято національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", яким встановлені правила та порядок визначення вартості будівництва, формування договірної ціни та проведення розрахунків.
За змістом пункту 4.9. зазначених Правил вартість будівництва визначається, зокрема на стадії визначення виконавця робіт (проведення процедури закупівлі) - в ціні пропозиції учасника конкурсних торгів (договірній ціні, яка може встановлюватися твердою або приблизною (динамічною)).
Пунктом 6.1.5.6 зазначених Правил визначено, що до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством.
Податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва, також включаються до ціни пропозиції учасника конкурсних торгів (п. 6.1.13 Правил визначення вартості будівництва).
Господарський суд не бере до уваги посилання позивача у позовній заяві на незаконність включення у склад ціни робіт за договором підряду суми ПДВ, який відповідач фактично не поніс, оскільки з огляду на наведені вище норми чинного законодавства, на стадії складання зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому, у складі зведеного кошторису обов'язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%, кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг).
Відповідно до ч. 2 ст. 845 ЦК України передбачено, що якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
Таким чином, зменшення вартості витрат за умови забезпечення належної якості робіт в розумінні наведеної норми Цивільного кодексу України визначається як ощадливість підрядника та є правомірними діями.
Однак, як встановлено судом в процесі розгляду справи, в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання відповідачем умов договору підряду, зокрема, доказів погіршення якості обумовлених між сторонами видів робіт.
Навпаки, в матеріалах справи містяться докази тому, що підрядні роботи були виконані підрядником, а також прийняті та оплачені замовником без застережень, що також підтвердив замовник в своїх поясненнях для суду.
Тобто сторонами по договору підряду № 17/Б-В6-СХ від 31.10.2017 були повністю виконані взяті на себе договірні зобов'язання, зокрема замовником сплачено на рахунок підрядника повну суму загальної вартості виконаних підрядником робіт за цим договором.
Частиною 3 ст. 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Враховуючи те, що в договорі підряду сторони погодили всі його істотні умови, в т.ч. ціну договору, позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником підрядні роботи без зауважень щодо їх якості та неналежного виконання і провів їх оплату за обумовленою в договорі ціною, звідси суд дійшов висновку, що звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору в частині його ціни після повного виконання учасниками угоди його умов, свідчить про намагання внести змін до ціни договору, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України та звичаям ділового обороту.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суду необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними, саме на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За загальним правилом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст. 230 ЦК України унормовано, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Однак суд встановив, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено під час розгляду справи як істотність значення для нього обставин включення у вартість робіт витрат на сплату ПДВ (тобто фактичне визначення ціни договору в більшому розмірі), так і те, як ця обставина могла би вплинути на волю позивача до укладення спірного договору підряду з відповідачем, а також в чому полягав протиправний умисел відповідача при укладенні договору з визначенням договірної ціни роботи з урахуванням ПДВ за ставкою 20%.
Врахувавши наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного договору в частині визначеної суми ПДВ та загальної ціни договору з врахуванням суми ПДВ, погоджених у п. 3.1 договору, недійсним на підставі ст.230 ЦК України.
Разом з тим, як встановлено господарським судом та вбачається з пояснень відповідача, відповідно до витягу № 1810084500007 з реєстру платників податку на додатну вартість від 15.01.2018 та листа Головного управління ДФС у Київській області, надісланого на запит суду, станом на час розгляду даного спору в суді відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість з 11.01.2018, однак станом на момент укладення договору підряду згідно з інформації, що міститься в реєстрі платників ПДВ, розміщеного на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України, відповідач платником податку на додатну вартість дійсно не був.
З огляду на вказаний факт при прийнятті рішення у даній справі суд враховує правову позицію щодо спору, викладену у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 918/769/17, в якій Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що сам по собі факт нездійснення, ненарахування до сплати чи несплати підприємством до відповідного бюджету сум ПДВ за спірними угодами після їх підписання (в процесі виконання підрядних робіт) та після отримання від замовника коштів не свідчить про наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними (у тому числі в частині), на момент їх вчинення. Питання, пов'язані з податковими правовідносинами, що виникли між підприємством та державою в особі фіскальних органів, не входять до кола обставин, які підлягають дослідженню у даній господарській справі, оскільки регулюють інші правовідносини.
На підставі викладеного, господарський суд вказує, що сам по собі факт включення відповідачем в договірну ціну загальної вартості підрядних робіт ПДВ, платником якого він не був на момент укладення договору, не є підставою для визнання такого договору недійсним, однак може бути предмет податкових зобов'язань відповідача перед фіскальними органами.
У зв'язку з невстановленням господарським судом підстав для визнання спірного договору недійсним в частині, суд також вважає необгрунтованою і вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь 28257,40 грн як коштів, набутих без достатньої правової підстави, що дорівнюють сумі ПДВ, на яку, за твердженням позивача, була завищена ціна спірного договору підряду, оскільки, як правильно зазначено відповідачем у своїх поясненнях, грошові кошти у вищезазначеній сумі, були отримані ним саме на виконання укладеного з позивачем договору, який є чинним, та, відповідно ці кошти не є набутими відповідачем без достатньої правової підстави, в розумінні статті 1212 ЦУ України.
Суд вказує, що ним була надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Водночас, суд наголошує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (справа Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).
Відповідно до статей 74 та 77 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, позивачем у встановленому порядку не доведено доводів, якими мотивований позов.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 13, 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" про визнання договору недійсним в частині та стягнення 28257,40 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Повне рішення складено: 22.12.2018
Суддя В.М. Антонова