ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2018Справа № 910/7573/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЖИЦЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД"
до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО
про стягнення 68456,15 грн
Представники учасників процесу згідно протоколу від 14.08.2018
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРЖИЦЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД" (далі - позивач, Завод) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО "ДОМІНАНТА" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 68456,15 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до полісу АК №3925292, код страхування: 156 від 16.03.2017 відповідачем застрахований автомобіль - MERCEDES-BENZ, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, який відповідно до постанови Апеляційного суду Полтавської області у справі №539/894/17 від 03.11.2017, був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме у скоєнні ДТП. В результаті ДТП, був пошкоджений автомобіль MERCEDES-BENZ 311 CDI, державний номер НОМЕР_2, яким перебував в користуванні позивача на підставі Договору оренди транспортних засобів №2-ТЗ від 01.10.2015, під керуванням працівника позивача - ОСОБА_2 У зв'язку із пошкодженням автомобіля MERCEDES-BENZ 311 CDI, державний номер НОМЕР_2, позивач посилається на вимушене придбання ізотермічного фургона, вартість якого, відповідно до договору купівлі-продажу №ОР-001 від 07.07.2017, складає 66 000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 1865,15 грн - суми інфляційного збільшення боргу, 591,00 грн - суми 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду в порядку спрощеного провадження з проведенням судового засідання (викликом сторін), судове засідання у справі призначено на 12.07.2018.
25.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду надійшла інформація від Моторного транспортного страхового бюро України на виконання ухвали суду від 15.06.2018.
02.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду надійшло клопотання позивача про долучення документів на вимогу ухвали суду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 12.07.2018 представників сторін підготовче засідання у справі було відкладено на 14.08.2018.
У судовому засіданні 14.08.2018 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.
Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні 14.08.2018. При цьому, з приводу повідомлення відповідача про розгляд заяви суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №910/7573/18, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 15.06.2018 та ухвала про відкладення підготовчого засідання від 12.07.2018 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверти з ухвалою відкриття провадження у справі від 15.06.2018 та ухвалою про відкладення підготовчого засідання від 12.07.2018, скеровані на адресу відповідача, були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача".
За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідних ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавленіий права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу - відповідача.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
28.03.2017 на автодорозі Лубни-Оржиця сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes-Benz 311 CDI д.н.з. НОМЕР_2, який перебуває в користуванні Заводу на підставі Договору оренди транспортних засобів № 2-ТЗ від 01.10.2015, під керуванням працівника ОСОБА_2 та автомобіля Mercedes-Benz 210 D д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області у справі № 539/894/17 від 03.11.2017 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Звертаючись із даним позовом до суду, Завод зауважує, що внаслідок ДТП, що мала місце 28.03.2017, транспортний засіб Mercedes-Benz 311 CDI д.н.з. НОМЕР_2 був пошкоджений.
З метою відновлення пошкодженого транспортного засобу позивач придбав фургон ізотермічний, розміром: 3123*19801*1855 вартістю 66 000,00 грн. На підтвердження вказаних обставин Заводом до суду наданий договір купівлі-продажу від 07.07.2017 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркарготрак», видаткову накладну № 111 від 07.07.2017 та платіжне доручення №3489 від 07.06.2017 на суму 33 000,00 грн та платіжне доручення №3698 від 07.07.2017 на суму 33 000,00 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність винного водія ОСОБА_1 була застрахована Товариством на підставі полісу АК/3925292, Завод звернувся до відповідача із листом-запитом від 01.02.2018 , в якому просив надати акт розрахунку суми страхового відшкодування та копію експертного висновку, з метою виявлення суми страхового відшкодування.
Надалі позивач листом №167 від 19.02.2018, в якому повідомив про повторне надіслання пакету документів на розгляд Товариству з метою вирішення питання про виплату страхового відшкодування.
Також Завод звертався до відповідача із претензіями про виплату страхового відшкодування, а саме: претензією № 1 від 13.03.2018 вих № 206 (направлена 20.03.2018), претензією № 2 від 27.03.2018 (направлена 30.03.2018), претензією № 3 від 24.05.2018 (направлена 25.05.2018).
Оскільки вказані претензії з боку відповідача залишені без задоволення, грошових коштів на користь позивача не надходило, Завод звернувся із даним позовом до суду, в межах якого просить суд тягнути з відповідача 66 000,00 грн страхового відшкодування, 1865,15 грн інфляційних втрат та 591.00 грн три проценти річних.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22- 31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово (01.02.2018, 19.02.2018. 13.03.2018, 27.03.2018 та 24.05.2018) звертався до Товариства із заяви про здійснення виплати страхового відшкодування, як до страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи. При цьому, суд відзначає, що позивачем на адресу відповідача був направлений пакет документів, вказані обставини з боку Товариства не спростовані.
Завдання потерпілому (Заводу) внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди).
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу викладеного слідує, що приписи Закону передбачають обов'язок потерпілої особи, який полягає не лише у зверненні до страховика винуватця, в даному випадку Товариства, а й в доведенні оціненої шкоди. При цьому, суд зауважує, що страхове відшкодування, яке просить позивач стягнути з відповідача за своєю правовою природою не є тотожним сумі грошових коштів, які сплачені Заводом за придбаний фургон ізотермічний. Таким чином, позивач належними та допустимими доказами не довів розміру шкоди, завданої йому як володільцю пошкодженого транспортного засобу, в тому числі оціненої. При цьому в межах розгляду даної справи, Заводом не було заявлено клопотання про проведення експертного дослідження, а будь-яких інших експертних висновків щодо визначення розміру шкоди позивачем до суду не надано.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу Заводу на той факт, що неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЖИЦЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 68 456,15 грн - відмовити.
2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЖИЦЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД».
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 13.09.2018.
СУДДЯ В.В. ДЖАРТИ