ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2018Справа № 910/10805/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»
до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат
імені Ілліча»
про стягнення 133 024, 04 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Кириєвський Р.А. - представник (довіреність № 133/18 від 01.08.2018),
Макаренко Т.Д. - представник (довіреність № 03/18 від 26.12.2017),
Капустін А.Б. - представник (довіреність № 146/18 від 19.11.2018),
від відповідача не з'явився
від третьої особи не з'явився
У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі - ТОВ «Лемтранс», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця», відповідач) про стягнення 133 027,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, здійснюючи перевезення власних (орендованих) вагонів позивача № 54751516, № 55026397, № 56040538, № 53171088, № 53451167, № 62111042, № 53168167, № 53606760, № 53412623, № 56162068, № 62006937, № 61079562, № 53133054, № 56101918, № 61079679, не виконав покладеного на нього обов'язку забезпечити збереженість майна та допустив пошкодження (розукомплектування) вказаних залізничних вагонів, що полягало у відсутності головної та магістральної частини повітророзподільника, у зв'язку з чим вказані вагони були направлені на технічне обслуговування, а позивач поніс збитки, пов'язані з придбанням позивачем деталей, технічним обслуговуванням та витратами на транспортування вагонів до ремонтного депо, які не були відшкодовані відповідачем.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 133 027,63 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2018 відкрито провадження у справі № 910/10805/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.09.2018.
14.09.2018 до суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи, яке було судом задоволено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча», третя особа), підготовче засідання відкладено на 04.10.2018 з викликом представників сторін, визнано їх явку обов'язковою.
01.10.2018 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких остання зазначила, що вказані у позовній заяві вагони прибували на під'їзну колії третьої особи протягом вересня-грудня 2017 року в завантаженому, але технічно несправному стані, у зв'язку з чим після їх розвантаження такі вагони були направлені на ремонт до «ВЧДЕ Волноваха».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів з ініціативи суду, викликано ПАТ «Укрзалізниця», як відповідача, та ПрАТ «ММК ім. Ілліча», як третю особу, у наступне підготовче засідання, призначене на 25.10.2018.
22.10.2018 до суду надійшла заява третьої особи про розгляд справи без участі її представника.
24.10.2018 позивач подав до суду пояснення по справі щодо звернень позивача до відповідача стосовно складання комерційних актів, встановлення договорами оренди (лізингу) залізничних вагонів обов'язку позивача по відшкодуванню власнику вагонів збитків, завданих орендованому (переданому в лізинг) майну, та обов'язку по відновленню позивачем технічного стану таких вагонів, щодо доказів оплати вартості транспортування вагонів до місця ремонту, підтвердження кількості використаних запасних частин для ремонту, оплати ремонтних робіт, розрахунку вартості деталей, підтвердження придбання матеріалів для виготовлення колець та шайб модернізації.
Крім того, позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 133 024,04 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду на підставі ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.11.2018.
12.11.2018 до суду надійшла заява третьої особи про розгляд справи без участі її представника.
У судовому засіданні 27.11.2018 представники позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримали, вважали їх обґрунтованими та правомірними, просили суд позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 27.12.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
У користуванні позивача перебувають п'ятнадцять залізничних вагонів:
- № 54751516 на підставі договору фінансового лізингу № 009-ФЛ від 15.03.2012, укладеного з приватним підприємством «Лізингова компанія ВЛ»;
- №№ 55026397, 53606760, 53412623, 53451167 на підставі договору оренди залізничного рухомого складу № 226/13 від 27.08.2013, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Шіппінг»;
- №№ 56040538, 53133054 на підставі договору фінансового лізингу № 295-ФЛ від 25.06.2015, укладеного з приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна»;
- № 53171088 на підставі договору фінансового лізингу № 008-ФЛ від 05.03.2012, укладеного з приватним підприємством «Лізингова компанія ВЛ»;
- № 53168167 на підставі договору фінансового лізингу № 007-ФЛ від 05.03.2012, укладеного з приватним підприємством «Лізингова компанія ВЛ»;
- №№ 56162068, 56101918 на підставі договору оренди залізничного рухомого складу № 621/04 від 23.12.2004, укладеного з корпорацією «Міжрегіональний Промисловий Союз»;
- №№ 62111042, 62006937, 61079562, 61079679 - власник ТОВ «Лемтранс» згідно з даними Головного інформаційно-обчислювального центру ПАТ «Укрзалізниця» (інформаційна довідка від 07.09.2018 № 36/2765).
Як вбачається з долучених до матеріалів справи залізничних накладних № 46008983 від 19.02.2018, № 46027348 від 23.02.2018, № 46130613 від 22.02.2018, № 46043782 від 20.02.2018, № 46090544 від 21.02.2018, № 46018610 від 19.02.2018, № 46009007 від 19.02.2018, № 45939139 від 17.02.2018, № 45732062 від 11.02.2018, № 48269963 від 12.02.2018, № 48308118 від 14.02.2018, № 45866753 від 15.02.2018, № 45850393 від 14.02.2018 вищевказані вагони прибули до залізничної станції Маріуполь-Сортувальний ДОН.
27.02.2018 на залізничній станції Маріуполь-Сортувальний ДОН було виявлено пошкодження (розукомплектування) вказаних залізничних вагонів, а саме - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, у зв'язку з чим такі вагони були направлені на технічне обслуговування до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується повідомленнями на ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М) № 8806 від 25.02.2018, № 8807 від 25.02.2018, № 9517 від 14.03.2018, № 8738 від 23.02.2018, № 8750 від 23.02.2018, № 8756 від 23.02.2018, № 8753 від 23.02.2018, № 8624 від 19.02.2018, № 8490 від 15.02.2018, № 8688 від 18.02.2018, 8690 від 18.02.2018, № 8880 від 18.02.2018, № 8698 від 18.02.2018, № 8584 від 18.02.2018, № 8768 від 24.02.2018, а також повідомленнями про приймання вантажних вагонів (форма ВУ-36М) № 9812 від 15.03.2018, № 9866 від 24.03.2018, № 9813 від 15.03.2018, № 9965 від 06.03.2018, № 9945 від 04.03.2018, № 9961 від 06.03.2018.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України), обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з п. 20 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно зі статтею 124 Статуту залізниць України.
Враховуючи наведені норми законодавства, позивач звернувся з заявою № 681/ДВ від 27.02.2018 про надання комерційних актів до начальника станції Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», яка була отримана особисто, що підтверджується відміткою з зазначенням вхідного номеру 77 та дати отримання - 03.03.2018.
На вказану заяву станція Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» надала відповідь про відсутність підстав для складання комерційних актів, оскільки залізничні вагони на станції Маріуполь-Сортувальний слідували у порожньому стані.
Крім того, позивач звернувся з заявою № 682/ДВ від 27.02.2018 про надання акту про пошкодження вагону до начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», яка була отримана нарочно, що підтверджується відміткою з зазначенням вхідного номеру б/н та дати отримання - 05.03.2018.
На вказану заяву жодної відповіді від відповідача не надійшло.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 1116 від 04.06.2018 з вимогою відшкодувати понесені позивачем збитки, пов'язані з ремонтом залізничних вагонів, направлення якої підтверджується експрес-накладними № 70096720 та № 70096719 від 06.06.2018.
Відповідач на вказану претензію надав відповідь, в якій зазначив, що відповідно до ст. 130 Статуту залізниць на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають право у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо розглядати пошкоджені вагони як вантаж, то ТОВ «Лемтранс» не має повноважень пред'являти претензії щодо їх пошкодження.
У зв'язку з фактичною відмовою у відшкодуванні завданої шкоди позивач звернувся до суду з даним позовом та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача збитки в загальному розмірі 133 024,04 грн., з яких: 106 676,76 грн. - вартість придбаних позивачем деталей, 25 156,28 грн. - вартість технічного обслуговування, 1 191,00 грн. - витрати на транспортування вагонів до ремонтного депо.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Згідно з п. 2 Статуту залізниць України Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 3 Статуту залізниць України встановлено, що дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Частинами 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Статуту залізниць України, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
В оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-8/917 від 29.11.2007 зазначено, що приватні (власні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою залізничного тарифу, мають правовий статус «вантажу» ( вантаж на колесах).
Як зазначено у п. 11 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 по справі № 904/4195/16, від 17.01.2017 по справі № 904/3013/16.
Враховуючи викладене, зважаючи на звернення позивача до відповідача з заявою про надання комерційних актів та не складення таких актів відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що відсутність таких актів не є підставою для звільнення залізниці від відповідальності.
У ст. 8 Статуту залізниць України вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ «Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм», затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ «власний вагон».
Згідно з п. 3.4 Правил, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд вказує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів № 54751516, № 55026397, № 56040538, № 53171088, № 53451167, № 62111042, № 53168167, № 53606760, № 53412623, № 56162068, № 62006937, № 61079562, № 53133054, № 56101918, № 61079679 при прийнятті їх відповідачем до перевезення.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
На підставі викладеного позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків в загальному розмірі 133 024,04 грн., що складаються з:
- вартості придбаних позивачем деталей у розмірі 106 676, 76 грн., на підтвердження понесення яких надав договір поставки № 710/16 від 01.11.2016, специфікацію № 17 від 02.10.2017 до вказаного договору, платіжне доручення № 131 від 10.01.2018, договір поставки № 410/11 від 17.06.2011, специфікації від 16.06.2017 та 08.11.2017 до нього, рахунки на оплату № 500102091 від 06.11.2017 та № 5000050181 від 16.06.2018, платіжні доручення № 111393 від 04.12.2017 та № 554 від 19.06.2017, договір поставки № 558/14 від 11.12.2014, специфікацію від 27.12.2017 до нього, рахунок № 50 від 17.01.2018, платіжне доручення № 778 від 05.05.2018, розрахунок вартості шайби і кільця модернізації головної та магістральної частини повітророзподільника вантажного вагону, виготовлених у вагонному депо Волноваха Дніпропетровського філіалу ТОВ «Лемтранс», договір поставки № 22 від 08.06.2015, специфікацію до нього від 24.01.2017, видаткову накладну № Т-00000185 від 13.03.2017, платіжне доручення № 2657 від 30.03.2018, договір поставки МКП-155696/04/15 від 01.04.2015, специфікацію № 20 від 14.12.2017 до нього, рахунок-фактуру № 91840562 від 11.01.2018, платіжне доручення № 111845 від 18.12.2017, розрахунок вартості використаних деталей ТОВ «Лемтранс» для розукомплектованих вагонів;
- вартості технічного обслуговування у розмірі 25 156,28 грн., на підтвердження понесення яких надав договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-18041/НЮ від 10.01.2018, акт виконаних робіт з технічного обслуговування № 3 від 31.03.2018 та розрахунок фактичної вартості при технічному обслуговуванні з відчепленням власності ТОВ «Лемтранс» за березень 2018 року, рахунки № 70 від 01.03.2018 та № 92/729 від 31.03.2018 структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», платіжні доручення № 1597 від 01.03.2018, № 1654 від 03.03.2018, № 2306 від 26.03.2018;
- вартості витрат на транспортування вагонів до ремонтного депо в розмірі 1 191,00 грн., на підтвердження понесення яких надав залізничні накладні № 480509459 від 25.02.2018, № 48509467 від 25.02.2018, № 46130613 від 22.02.2018, № 48762405 від 23.03.2018, № 48470942 від 23.02.2018, № 48479190 від 23.02.2018, № 48479216 від 23.02.2018, № 48479224 від 23.02.2018, № 48416416 від 19.02.2018, № 48355549 від 15.02.2018, № 48402366 від 19.02.2018, № 48402390 від 19.02.2018, № 48402291 від 19.02.2018, № 48402424 від 19.02.2018, № 48402432 від 19.02.2018, № 48483895 від 24.02.2018.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суд зазначає, що застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як збитки можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів та необхідність їх відновлення, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою - недотримання відповідачем обов'язку забезпечити збереженість майна під час здійснення перевезення. При цьому відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А, ідентифікаційний код 30600592) збитки в розмірі 133 024,04 грн. (сто тридцять три тисячі двадцять чотири грн. 04 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 22.12.2018.
Суддя О.Г. Удалова