ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.12.2018Справа № 910/13468/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 46 625,97 грн
без повідомлення учасників справи
До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК імені Ілліча») з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») про стягнення збитків у сумі 46 625,97 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 245/108/16Сб від 01.02.2016 р. на адресу позивача були відправлені, зокрема, вагони № 52227048, № 60460078, № 61079364, № 60032778, № 54751169 з вантажем - кокс доменний (вологий), вантажовідправником якого є ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод». Проте, на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вказаних вагонах, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник за укладеним із позивачем договором № 00339/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 р., зобов'язаний відшкодувати.
Посилаючись на статті 224, 225 ГК України, ПрАТ «ММК імені Ілліча» просить стягнути з відповідача збитки, завдані йому на суму 46 625,97 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2018 за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до правил визначених статтями 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив та зазначив, що позивач не підтвердив належними доказами понесених ним збитків, внаслідок втрати вантажу на суму 46 625,97 грн., оскільки відсутні документи на підтвердження оплати вантажу. Просив відмовити у задоволенні позову.
У свою чергу позивач, надав відповідь на відзив, у якому відхилив доводи відповідача та вказав на обґрунтованість своїх вимог.
Суд, розглянувши заяви сторін по суті спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що 01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», та ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» (постачальник) був укладений договір поставки № 245/108/16Сб, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію в кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 3.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах Інкотермс у редакції 2010 року, відповідно до специфікації до договору.
У подальшому, 14.02.2018 між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажовласник) та Публічним акціонерними товариством «Українська залізниця» (виконавець) був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги № 00039/ЦТЛ-2018 (далі - договір перевезення), предметом якого є здійснення перевезення вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
Так, згідно з п. 2.3.2 договору перевезення перевізник зобов'язується приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у контейнерах перевізника, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані із перевезенням вантажів. Надання послуг за цим договором підтверджується залізничною накладною (п. 1.3).
Договір перевезення діє з 19.02.2018 до 31.12.2018 (п. 12.1 договору).
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Із матеріалів справи вбачається, що рахунком-фактурою № 92110129 від 28.07.2018 ПрАТ «ММК імені Ілліча» (вантажоотримувач) та ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» (вантажовідправник) погодили поставку товару - коксу доменного та його загальну суму - 38 627 921,15 грн. Зі свого боку, ПрАТ «ММК імені Ілліча» оплатив цей товар на вказану суму, що підтверджується платіжними дорученнями № 4500078095 від 13.09.2018 (оплата на суму 15 106 259,88 грн) та № 4500069235 від 18.09.2018 (оплата на суму 23 521 661,27 грн).
28.07.2018 ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод», як вантажовідправник, за накладною № 50935295 від 28.07.2018 відправив на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вагони з вантажем - коксом доменним на адресу ПрАТ «ММК імені Ілліча», у тому числі вагони №№ 52227048, 60460078, 61079364, 60032778, 54751169.
Судом встановлено, що на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у зазначених вагонах була виявлена недостача вантажу, а саме:
- у вагоні № 52227048 у кількості 1 200 кг;
- у вагоні № 60460078 у кількості 1 300 кг;
- у вагоні № 61079364 у кількості 1 600 кг;
- у вагоні № 60032778 у кількості 2 100 кг;
- у вагоні № 54751169 у кількості 4 000 кг.
Про недостачу вантажу комісією на чолі начальника станції складено комерційні акти відповідно за №№ 485604/1043, 485604/1044, 485604/1045, 485604/1046, 485604/1047 від 30.07.2018.
Посилаючись на вказані обставини, позивач вказує, що ПрАТ «ММК імені Ілліча» понесло збитки у вигляді вартості недоотриманого вантажу у загальній сумі 46 625,97 грн, які просить стягнути з ПАТ «Українська залізниця».
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:
прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;
прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;
прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);
прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;
видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;
прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.
Частиною 1 ст. 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.
При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладній, засвідчується комерційним актом (ст. 129 Статуту).
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» при відправленні вантажу за залізничною накладною № 50935295 від 28.07.2018 зазначив загальну масу вантажу (коксу доменного), зокрема: у вагоні № 52227048- 47 450 кг, у вагоні № 60460078 - 39 300 кг, у вагоні № 61079364 - 39 400 кг, у вагоні № 60032778 - 42 350 кг, у вагоні № 54751169 - 41 400 кг.
Але, як вже встановлено, на станції Волноваха Донецької залізниці у вказаних вагонах була виявлена недостача вантажу: у вагоні № 52227048 - у кількості 1 200 кг; у вагоні № 60460078 - у кількості 1 300 кг; у вагоні № 61079364 - у кількості 1 600 кг; у вагоні № 60032778 - у кількості 2 100 кг; у вагоні № 54751169 - у кількості 4 000 кг, що підтверджується комерційними актами відповідно за №№ 485604/1043, 485604/1044, 485604/1045, 485604/1046, 485604/1047 від 30.07.2018. При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Установивши фактичні обставини справи, суд вважає, що невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, вказаного у залізничній накладній № 50935295 від 28.07.2018, призвело до втрати частини вантажу, внаслідок чого позивачу завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, що є складом порушення господарського зобов'язання. При цьому, як вже зазначалось залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди (ст. 113 Статуту).
Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані - 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Таким чином сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 52227048 складає 949 кг (47 450 кг (маса зазначена у сертифікаті якості № 20512 та рахунку № 92110129 без долі загальної вологи) * 2 %). Кількість фактичної недостачі у вагоні № 52227048 становить 251 кг (0,251 тонни) (1 200 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1043 від 30.07.2018) - 949 кг (сума норми природної втрати)).
Вартість 1 тонни вантажу у вагоні № 52227048 відповідно до рахунку вантажовідправника - ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» № 92110129 від 28.07.2018 становить 7 771,50 грн (6 476,25 грн. (загальна вартість вантажу без ПДВ) * 1,2).
Так, сума втраченого вантажу у вагоні № 52227048 складає 1 950,65 грн (0,251 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 7 771,50 грн (вартість 1 тонни вантажу).
У вагоні № 60460078 сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу складає 786 кг (39 300 кг (маса зазначена у сертифікаті якості № 20512 та рахунку № 92110129 без долі загальної вологи) * 2 %). Кількість фактичної недостачі у вагоні № 60460078 становить 514 кг (0,514 тонни) (1 300 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1044 від 30.07.2018) - 786 кг (сума норми природної втрати)).
Вартість 1 тонни вантажу у вагоні № 60460078 відповідно до рахунку вантажовідправника - ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» № 92110129 від 28.07.2018 становить 7 771,50 грн (6 476,25 грн (загальна вартість вантажу без ПДВ) * 1,2)).
Так, сума втраченого вантажу у вагоні № 60460078 складає 3 994,55 грн (0,514 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 7 771,50 грн (вартість 1 тонни вантажу).
У вагоні № 61079364 сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу складає 788 кг (39 400 кг (маса зазначена у сертифікаті якості № 20512 та рахунку № 92110129 без долі загальної вологи) * 2 %). Кількість фактичної недостачі у вагоні № 61079364 становить 812 кг (0,812 тонни) (1 600 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1045 від 30.07.2018) - 788 кг (сума норми природної втрати)),
Також суд зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні № 61079364 відповідно до рахунку вантажовідправника - ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» № 92110129 від 28.07.2018 становить 7 771,50 грн. (6 476,25 грн (загальна вартість вантажу без ПДВ) * 1,2)).
Так, сума втраченого вантажу у вагоні № 61079364 складає 6 310,46 грн. (0,812 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 7 771,50 грн (вартість 1 тонни вантажу).
У вагоні № 60032778 сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу складає 847 кг (42 350 кг (маса зазначена у сертифікаті якості № 25558 та рахунку № 92110129 без долі загальної вологи) * 2 %). Кількість фактичної недостачі у вагоні № 60032778 становить 1 253 кг (1,253 тонни) (2 100 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1046 від 30.07.2018) - 847 кг (сума норми природної втрати)).
Також суд зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні № 60032778 відповідно до рахунку вантажовідправника - ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» № 92110129 від 28.07.2018 становить 7 767,30 грн (6 472,75 грн. (загальна вартість вантажу без ПДВ) * 1,2).
Так, сума втраченого вантажу у вагоні № 60032778 складає 9 732,43 грн (1,253 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 7 767,30 грн. (вартість 1 тонни вантажу).
У вагоні № 54751169 сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу складає 828 кг (41 400 кг (маса зазначена у сертифікаті якості № 25558 та рахунку № 92110129 без долі загальної вологи) * 2 %). Кількість фактичної недостачі у вагоні № 54751169 становить 3 172 кг (3,172 тонни) (4 000 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1047 від 30.07.2018) - 828 кг (сума норми природної втрати)).
Також суд зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні № 54751169 відповідно до рахунку вантажовідправника - ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» № 92110129 від 28.07.2018 становить 7 767,30 грн (6 472,75 грн (загальна вартість вантажу без ПДВ) * 1,2).
Так, сума втраченого вантажу у вагоні № 54751169 складає 24 637,88 грн (3,172 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 7 767,30 грн (вартість 1 тонни вантажу).
Отже, загальна сума збитків, яка виникла внаслідок незбереження вантажу під час перевезення становить - 46 625,97 грн. (1 950,65 грн. + 3 994,55 грн. + 6 310,46 грн. + 9 732,43 грн. + 24 637,88 грн.).
Враховуюче вищенаведене та беручи до уваги факт вчинення залізницею порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, прийнятого до перевезення, при цьому недостача поставленого вантажу сталася з вини відповідача та завдала позивачу збитків на суму 46 625,97 грн, розмір якої визначено відповідно до вимог законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 46 625,97 грн.
Доводи відповідача про те, що позивачем не доведений факт оплати вантажу, суд відхиляє, оскільки вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями № 4500078095 від 13.09.2018 р. та № 4500069235 від 18.09.2018 р. та реєстром оплачуваних рахунків, наявними у матеріалах справи, та вона не свідчить про наявність підстав для відмови у позові.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків у сумі 46 625,97 грн задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) збитки у сумі 46 625 (сорок шість тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 97 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2018 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.