ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2018Справа № 910/12886/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»
до товарної біржі «Українська універсальна товарна біржа»
про стягнення 11 784,13 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Гайдамаченко Т.П. - представник (довіреність № 204 від 23.08.2018)
від відповідача не з'явився
У вересні 2018 року державне підприємство «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товарної біржі «Українська універсальна товарна біржа» (далі - відповідач) про стягнення 11 784,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку за договором щодо проведення незалежної оцінки № 7 від 11.01.2018 надати позивачу послуги, що були оплачені останнім.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 11 784,13 грн., з яких: 7 500,00 грн. - основний борг, 1 492,50 грн. - пеня, 1 860,00 грн. - штраф за ставкою 20% від вартості послуг, 651,00 грн. - штраф за ставкою 7% від вартості послуг за прострочення понад 30 днів, 122,67 грн. - 3% річних, 157,96 грн. - інфляційна складова боргу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12886/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.10.2018.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2018 повідомлено товарну біржу «Українська універсальна товарна біржа», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 20.11.2018.
20.11.2018 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій сторона просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 9 924,13 грн., з яких: 7 500,00 грн. - основний борг, 122,67 грн. - 3% річних, 1 492,50 грн. - пеня, 157,96 грн. - інфляційна складова боргу, 651,00 грн. - штраф за ставкою 7% від вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Однак вищевказана заява про зменшення розміру позовних вимог була подана позивачем після першого судового засідання по даній справі, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження, а отже - поза межами процесуального строку, встановленого ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, суд залишив без розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2018 відкладено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 04.12.2018, запропоновано позивачу надати докази направлення/надання відповідачу повного пакета документів, передбаченого п. 3.1. договору; письмові пояснення щодо правових підстав нарахування пені, чим передбачено її нарахування (враховуючи те, що позивач просить повернути йому грошові кошти); письмові пояснення щодо того, яким чином позивач визначив строк повернення попередньої оплати; чи звертався позивач до відповідача з відповідною претензією.
03.12.2018 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2018 були подані до суду документи, а також заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 9 924,13 грн., з яких: 7 500,00 грн. - основний борг, 122,67 грн. - 3% річних, 1 492,50 грн. - пеня, 157,96 грн. - інфляційна складова боргу, 651,00 грн. - штраф за ставкою 7% від вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
Оскільки зазначена заява по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд з огляду на вищенаведені приписи ст.ст. 46, 118 Господарського процесуального кодексу України не прийняв таку заяву до розгляду.
У судовому засіданні 04.12.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 04.12.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
11.01.2018 між державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» (замовник, позивач) та товарною біржею «Українська універсальна товарна біржа» (виконавець, відповідач) був укладений договір щодо проведення незалежної оцінки № 7 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з незалежної оцінки майна Миколаївської обласної філії державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»: майно (відповідно до наданого переліку у додатку 1), що є у власності державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» та розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. 1-А Слобідська, 117 (далі - об'єкт оцінки).
Сторони домовились, що вид вартості, що підлягає визначенню - ринкова без ПДВ (п. 1.2 договору), мета оцінки - визначення ринкової вартості для відчуження (п. 1.3 договору), дата оцінки - 31.01.2018 (п. 1.4 договору).
Положеннями пунктів 4.3.3., 4.3.5 договору на виконавця покладені обов'язки виконати оцінку з дотримання вимог чинного законодавства та інших нормативних актів України у сфері оцінки майна та майнових прав, визначити вартість майна станом на дату, визначену у п. 1.4. договору.
Згідно з п. 2.1 договору, ціна договору та загальна вартість послуг, що підлягає оплаті замовником складає: 7 500,00 грн. з врахуванням податку на додану вартість (з ПДВ).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник здійснює оплату вартості наданих послуг (передбаченої п. 2.1 даного договору) на поточний рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.
Виконавець розпочинає виконання своїх договірних зобов'язань після отримання від замовника оплати вартості послуг, згідно до п. 2.2. договору і повного пакету документів, передбаченого національними стандартами і чинними нормативно-правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки об'єкту (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору строк завершення надання послуг в повному обсязі, передбаченому даним договором і представлення замовнику звіту про оцінку - не пізніше ніж через 31 календарний день від дати виконання умов, передбачених п. 3.1. цього договору.
Згідно з п. 2.3 договору після надання послуг виконавець направляє замовнику акт здачі приймання наданих послуг.
По закінченню надання послуг, виконавець передає замовникові звіт про оцінку, оформлений у встановленій формі у кількості 3 екземпляри (п. 5.1 договору).
Пунктом 5.2. договору передбачено, що після надання послуг, одночасно з передачею звітів про оцінку, виконавець направляє замовникові акт здачі-приймання наданих послуг в двох екземплярах. Замовник, у свою чергу, зобов'язується підписати даний акт, або направити мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з моменту отримання.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 7 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3418 від 17.01.2018.
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо проведення незалежної оцінки № 7 від 11.01.2018 не виконав та оплачені позивачем послуги останньому не надав, звітів про оцінку та підписаних сторонами актів здачі-приймання наданих послуг на підтвердження протилежного суду не надав.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 1073 від 19.06.2018, в якій вимагав повернути грошові кошти, сплачені у тому числі й на виконання умов договору щодо проведення незалежної оцінки № 7 від 11.01.2018, проте вказана претензія була повернута відправнику підприємством поштового зв'язку (поштове відправлення № 0319004030490).
У зв'язку з тим, що відповідач не повернув позивачу грошові кошти, сплачені останнім як оплата за послуги, які відповідач позивачу не надав, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути вказані грошові кошти в розмірі 7 500,00 грн. у судовому порядку.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, які б підтверджували виконання ним зобов'язання надати позивачу послуги або підтверджували повернення здійсненої позивачем попередньої оплати чи спростовували доводи позивача, суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 500,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 492,50 грн. пені, 1 860,00 грн. штрафу за ставкою 20% від вартості послуг та 651,00 грн. штрафу за ставкою 7% від вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несвоєчасне надання послуг без об'єктивних причин виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг за цим договором за кожен день прострочення.
Здійснивши власний розрахунок пені та штрафу за ставкою 7%, суд встановив, що їх розмір становить: 270,00 грн. - для пені та 525,00 грн. - для штрафу, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення, отже, вказані позовні вимоги заявлені правомірно, проте підлягають задоволенню в розмірах визначених судом, а саме: пеня в розмірі 270,00 грн., штраф за ставкою 7% в розмірі 525,00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за ставкою 20% в розмірі 1 860,00 грн. суд зазначає наступне.
У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
З укладеного сторонами договору щодо проведення незалежної оцінки № 7 від 11.01.2018 вбачається, що його умовами не передбачена така міра відповідальності виконавця (відповідача), як сплата штрафу за ставкою 20% від вартості послуг. Така міра відповідальності не встановлена й чинним законодавством України. Отже позовна вимога про стягнення з відповідача 1 860,00 грн. штрафу за ставкою 20% від вартості послуг заявлена позивачем неправомірно та задоволенню не підлягає.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 122,67 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 157,96 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Судом встановлено, що претензія № 1073 від 19.06.2018 з вимогою позивача повернути попередню оплату була направлена на адресу відправника підприємством поштового зв'язку 05.07.2018, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту публічного акціонерного товариства «Укрпошта». Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання повернути попередню оплату позивачу є 12.07.2018 (05.07.2018 + 7 днів), відповідно прострочення виконання вказаного зобов'язання почалось з 13.07.2018, тому нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу буде правомірним саме з 13.07.2018.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, суд встановив, що розмір 3% річних становить 22,19 грн., водночас протягом вказаного періоду існувала дефляція, тому розмір інфляційної складової боргу становить -52,50 грн. (число з від'ємним значенням), відповідно вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу задоволенню не підлягає.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 500,00 грн., пені в розмірі 270,00 грн., штрафу в розмірі 525,00 грн. та 3% річних в розмірі 22,19 грн.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товарної біржі «Українська універсальна товарна біржа» (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 9-Б, кв. 18, ідентифікаційний код 317597700) на користь державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 6-А, ідентифікаційний код 39394238) основний борг у розмірі 7 500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), пеню в розмірі 270,00 грн. (двісті сімдесят грн. 00 коп.), штраф у розмірі 525,00 грн. (п'ятсот двадцять п'ять грн. 00 коп.), 3% річних в розмірі 22,19 грн. (двадцять дві грн. 19 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 243,61 грн. (одна тисяча двісті сорок три грн. 61 коп.).
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 22.12.2018.
Суддя О.Г. Удалова