61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
21.12.2018 Справа № 905/2027/18
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 23362 грн. 29 коп., -
Без повідомлення (виклику) учасників справи;
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 23362 грн. 29 коп.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2027/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
19.11.2018 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує, оскільки позивачем не надано належних доказів, які підтверджують вартість вантажу у вагонах №56542806 та № 591996955. Крім того відповідач просить застосувати позовну давність у відповідності до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що комерційні акти № 484809/753 до вагону № 56542806 та № 484809/754 до вагону № 59196055 складені 01.11.2017.
За змістом п. 136 Статуту залізниць України та ч. 5.ст.315 Господарського кодексу України позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін.
Відповідач вважає, що позов до залізниці у зв'язку з незбереженням вантажу зафіксованого в комерційних актах № 484809/753 та № 484809/754 мав бути поданий до 01.05.2018. Тому позивач пропустив строк позовної давності, оскільки звернувся з позовом до суду 01.11.2018.
03.12.2018 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
20.12.2018 від представника відповідача надійшли заперечення в якому представник просив відмовити у задоволенні позову, просив застосувати позовну давність.
Згідно із ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріал и справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
29.10.2017 за залізничними накладними № 52638921 та № 52638939 ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажено на адресу ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вантажоодержувач) у вагонах № 56542806, № 59196055 кокс доменний.
Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної № 52638921 та № 52638939, маса
нетто:
- у вагоні № 56542806 становила 40 650 кг.
- у вагоні № 59196055 становила 55 950 кг.
У вагонах вантаж завантажено вантажовідправником. Поверхня вантажу маркована однією поздовжньою лінією вапном.
Зазначені залізничні накладні оформлені у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 ГК України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
З огляду на положення статей 11 ЦК України та 174 ГК України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов'язків.
За змістом статті 909 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Загальні умови перевезення, як унормовано частиною 2 статті 908 ЦК України, визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У статті 6 «Статуту залізниць України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 з відповідними змінами та доповненнями (далі - Статут), наголошується, що основним перевізним документом встановленої форми є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і надана залізниці відправником разом з вантажем. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» унормовано, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту).
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
На станції Сартана Донецької залізниці було здійснено комісійне переваження вагонів № 56542806, № 59196055 про що складені комерційні акти № 484809/753 від 01.11.2017 до вагону № 56542806 та № 484809/754 від 01.11.2017 до вагону № 59196055 у яких зафіксовано наступне:
у вагоні № 56542806: брутто- 61 400 кг, тара -22 220 кг. нетто - 39 200 кг. що менше документу на 1 450,00 кг;
у вагоні № 59196055: брутто - 81 350 кг, тара - 27 850 кг., нетто - 53 500 кг., що менше документу на 2 450 кг.
В комерційному акті № 484809/753 від 01.11.2017 зафіксовано, що у вагоні № 56542806 вантаж маркований однією поздовжньою смугою вздовж вагону вапном, фактичне навантаження шапкою, вище бортів 30- 40 см. Над 2-3 люками зліва мається виїмка довжиною 220 см, шириною 90 см, глибиною 60 см. У місці виїмки маркування порушено. Технічний стан справний, течі вантажу немає. Вагон бездверний, люка закриті.
В комерційному акті № 484809/754 від 01.11.2017 було зафіксовано, що у вагоні № 59196055 вантаж маркований однією поздовжньою смугою вздовж вагону вапном, фактичне навантаження шапкою, вище бортів 30-40 см., над 2 люком мається виїмка по всій ширині вагону, глибиною 120*100*70 см. У районі виїмки маркування порушено. Технічний стан справний, течі вантажу немає. Вагон без дверний, люка закриті.
Переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах при повній зупинці вагонів.
Зазначені комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.
З огляду на наведене суд вважає, що комерційні акти № 484809/753 від 01.11.2017 та № 484809/754 від 01.11.2017 до вагону № 59196055, у відповідності до вимог частини 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» засвідчують обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізника вантажу.
За приписами статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху проходження та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу при його перевезенні встановлена нормою статті 924 ЦК України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт»: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Частиною 1 ст. 31 Статуту встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
У пункті 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002р. зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
У накладних № 52638921 та № 52638939 від 29.10.2017 зазначено, що вантаж завантажено у вагони відправником, вантаж маркований однією поздовжньою лінією вапном, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Натомість, як вже було встановлено судом, у комерційному акті № 484809/753 від 01.11.2017 засвідчено що у вагоні № 56542806 вантаж маркований однією поздовжньою смугою вздовж вагону вапном, фактичне навантаження шапкою, вище бортів 30-40 см. Над 2-3 люками зліва мається виїмка довжиною 220 см., шириною 90 см.. глибиною 60 см. У місці виїмки маркування порушено. Технічний стан справний, течі вантажу немає. Вагон бездверний , люка закриті.
В комерційному акті № 484809/754 від 01.11.2017 було зафіксовано, що у вагоні № 59196055 вантаж маркований однією поздовжньою смугою вздовж вагону вапном, фактичне навантаження шапкою, вище бортів 30-40 см.. над 2 люком мається виїмка по всій ширині вагону, глибиною 120*100*70 см. У районі виїмки маркування порушено. Технічний стан справний, течі вантажу немає. Вагон без дверний, люка закриті.
Вказані обставини свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність вільних місць/поглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов до висновку, що нестача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
У статті 114 Статуту залізниць України закріплено положення, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083): при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить, зокрема: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, - вугілля кам'яне. За таких обставин фактична нестача вантажу у провізних документах, - кокс доменний.
У комерційному акті № 484809/753 від 01.11.2017 засвідчено, що у вагоні № 56542806 нестача вантажу складає 1 450,00 кг.;
У комерційному акті № 484809/754 від 01.11.2017 засвідчено, що у вагоні № 59196055 нестача вантажу складає 2 450, 00 кг.
За таких обставин фактична нестача вантажу:
у вагоні № 56542806: нестача становить 1 450,00 - 813 (40 650 * 2%)= 637 кг.
у вагоні № 59196055 нестача становить 2 450,00 - 1 119 (55 950 * 2%)= 1 331 кг.
Вартість 1 т вантажу у вагоні № 56542806, відповідно до акту прийому передачі № 91744985 від 29.10.2017р. та рахунку-фактури від 29.10.2017р. складає 11 871,08 грн. (9 892,57 грн. + 20 % з ПДВ).
Вартість 1 т вантажу у вагоні № 59196055, відповідно до акту прийому передачі № 91744985 від 29.10.2017р. та рахунку-фактури від 29.10.2017р. складає 11 871,08 грн. (9 892, 57 грн. + 20 % з ПДВ).
Вартість нестачі вантажу (кокс доменній) у вагоні № 56542806, з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень складає: 11 871,08 грн. з ПДВ. X 0,637 тн = 7 561,88 з ПДВ.
Вартість нестачі вантажу (кокс доменній) у вагоні № 59196055, з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень складає: 11 871,08 грн. з ПДВ. X 1,331 ти» 15 800,41 з ПДВ.
На підставі вищевикладеного, вартість нестачі вантажу у вагонах № 56542806, № 59196055 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень складає 23 362,29 грн. (7 561,88 +15 800,41).
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що до претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обгрунтовують їх пред'явлення (подання), додасться документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно пункту 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею'' від 29 травня 2002 року №04-5/601. вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Суд вважає, що акт прийому передачі № 91744985 від 29.10.2017р. та рахунок-фактура від 29.10.2017р. додані ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» до позову є належними та допустимими доказами які засвідчують вартість відправленого вантажу.
Таким чином, з огляду на наведене та зміст комерційних актів № 484809/753 від 01.11.2017 до вагону № 56542806, № 484809/754 від 01.11.2017 до вагону № 59196055 вбачається, що Відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт нестачі вантажу підтверджений вищенаведеними доказами.
Відносно строків звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до норм ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. При цьому ч. 5 ст. 254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Частиною 1 ст. 261 ЦК України, яка є загальною нормою, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Статтею 257 ЦК України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки, однак, в силу приписів ст. 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, скорочена порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 3 ст. 925 ЦК Кодексу, яка є спеціальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Так, п. 136 Статуту залізниць України закріплено, що позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії.
Водночас ч. 4 ст. 315 ГК України передбачено право заявника на звернення з позовом до суду після перебігу 6-місячного строку на подання претензії та отримання відповіді на неї.
Відповідно до п. 4.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України).
Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ГК України претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців.
В даному випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної, є комерційні акти № 484809/753 від 01.11.2017 до вагону № 56542806 та № 484809/754 від 01.11.2017 до вагону № 59196055, з часу складання яких і починається перебіг строку позовної давності.
Отже, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 315 ГК України, Позивач мав право подати претензію до залізниці до 01.05.2018 року.
Враховуючи право вантажовідправника звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді на претензію, передбачене ч. 4 ст. 315 ГК України, та п. 4.7.1. Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, граничний строк звернення ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» до суду з позовом про стягнення збитків у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні прийнятий залізницею до перевезення за залізничною накладною № 52638921 та № 52638939 встановлених комерційними актами: № 484809/753 від 01.11.2017 до вагону № 56542806, № 484809/754 від 01.11.2017 до вагону № 59196055, закінчується 01.12.2018.
Позивач звернувся до господарського суду з вказаним позовом 01.11.2018, тобто в межах строку встановленого пунктом 136 Статуту залізниць України та частиною 4 ст. 315 ГК України.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 23362 грн. 29 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 1762 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В И Р I Ш И В:
Позов Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 23362 грн. 29 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) збитки у розмірі 23362 (двадцять три тисячі триста шістдесят дві) грн. 29 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.
Повний текст рішення складено та підписано 21 грудня 2018 року.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов