вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" грудня 2018 р. Cправа № 911/1840/18
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (вул. Вишгородська, 21, м. Київ, 04074)
до: Фізичної особи - підприємця Долі Ярослава Олексійовича (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості 13 989,48 грн.
за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,
представники сторін не з'явились
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 01.1-23/1202 від 16.08.2018 Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації до Фізичної особи - підприємця Долі Ярослава Олексійовича про стягнення 13989,48 гривень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2018 №911/1840/18 позовну заяву Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.09.2018 справу № 911/1840/18 розподілено судді Матвійчуку В.В.
Ухвалою суду від 10.09.2018 відкрито провадження у справі №911/1840/18. Вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.10.2018.
10.10.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення на позов. Крім того, у відзиві заявлено про застосування позовної давності.
В підготовчому засіданні 10.10.2018 судом оголошено перерву до 11.10.2018.
Ухвалою суду від 11.10.2018 відкладено підготовче засідання на 06.11.2018.
Однак, підготовче засідання у визначену судом дату (06.11.2018) не відбулось, оскільки згідно даних табелю Господарського суду Вінницької області з 29.10.2018 по 09.11.2018 суддя Матвійчук В.В. перебував на лікарняному, а в період з 12.11.2018 по 16.11.2018 - у відрядженні.
Ухвалою суду від 20.11.2018, з урахуванням ухвали від 26.11.2018, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/1840/18 на 30 днів та призначено підготовче засідання на 07.12.2018.
Ухвалою від 07.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 17.12.2018.
На визначену судом дату представники сторін не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином - ухвалою суду від 07.12.2018, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією. Окрім того учасників процесу було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи телефонограмами, які містяться в матеріалах даної справи.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового слухання.
При цьому суд зважає на заяву № 01.1-23/1694 від 12.12.2018, в якій позивач просить розглянути справу без участі його представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути спір по суті за наявними матеріалами.
Згідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Також, судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 17.12.2018 прийнято судове рішення.
Стислий виклад позицій учасників судового процесу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації зазначає, що 24.04.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Фізичною особою - підприємцем Долею Ярославом Олексійовичем укладено Договір оренди № 1287 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності. За умовами Договору до відповідача - ФОП Долі Ярослава Олексійовича у строкове платне користування перейшли об'єкти державної власності, що знаходяться на балансі позивача. Умовами договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.
Відповідач умови Договору не виконував, орендні платежі вчасно та у відповідному розмірі не сплачував.
18.01.2016 представниками позивача встановлено, що приміщення, яке є предметом Договору, відповідачем не використовується, договір ним розірвано без повідомлення орендодавця, а майно не повернуто балансоутримувачу, про що складено відповідний акт.
В зв'язку з несплатою відповідачем визначеної умовами договору орендної плати за період з квітня 2012 року по червень 2016 року, згідно розрахунку позивача станом на 01.03.2018 утворилась заборгованість в розмірі 10 726,94грн., що стало підставою звернення з даним позовом до суду про стягнення боргу, а також стягнення, нарахованих на суму боргу 1 554,38грн. пені та 2 158,16грн. штрафу.
Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що приміщення фактично не використовував, орендну плату через фізичну неможливість не сплачував та заявив про сплив позовної давності за заявленими позивачем вимогами.
Позивачем у запереченнях на відзив зазначено, що, оскільки позовна давність з орендної плати обчислюється окремо за кожним простроченим платежем, вважає правомірним стягнення заборгованості з орендної плати в межах загального трирічного строку позовної давності з серпня 2015 року по серпень 2018 року. Сума розрахованого позивачем боргу по орендній платі в межах загального строку позовної давності, початок якого на його думку припадає на серпень 2015 року, за період із серпня 2015 року по червень 2016 року склала 4 378,38грн.
Таким чином, позивач просить прийняти заперечення на відзив та стягнути з відповідача 4 378,38грн. боргу.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
24.04.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Долею Ярославом Олексійовичем (відповідач, за Договором - Орендар) укладено Договір оренди № 1287 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.
За умовами п.п. 1.1., 1.2. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування з метою розміщення архіву державне майно - групу інвентарних об'єктів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та знаходяться на балансі Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.12.2011 і становить за незалежною оцінкою 387 509,00грн.
Згідно з п.п. 3.1., 3.3. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди з грудень 2011 троку 645,85грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця відповідно пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6.).
Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7.).
Відповідно до п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
Обов'язок Орендаря сплачувати своєчасно та у повному розмірі орендну плату визначений п. 5.2. Договору. Також згідно з п. 5.4. Орендар зобов'язаний забезпечити Орендодавцю і Балансоутримувачу доступ на об'єкт оренди з метою перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням.
Згідно з п. 5.8. Орендар зобов'язаний щомісяця до 15 числа надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
У разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві або підприємству/товариству, вказаному Орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду (п. 5.9.).
Відповідно до п. 9.1. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктами 10.1. та 10.4. визначено, що Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.04.2012 до 21.03.2015 включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства Орендаря; ліквідації Орендаря - юридичної особи (п. 10.6.).
У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання (п.п. 10.9., 10.10.).
Згідно із розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна від 24.04.2012 розмір плати за перший (базовий) місяць - грудень 2011 року складає 645,85грн.
Відповідно до п. 3.9 Розпорядження № 560 від 21.12.2012 "Про упорядкування структури Київської обласної державної адміністрації" Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перейменовано в Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (позивач, за Договором - Балансоутримувач).
У відповідності до Положення про Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації 11.02.2013 № 56 (у редакції розпорядження від 02.04.2018 № 208), Департамент відповідно до покладених на нього завдань виконує, у межах визначених повноважень, функції з управління майном, що передано до сфери його управління (ч. 4., п. 4.49.).
Як стверджує позивач, відповідач умови Договору не виконував, орендні платежі вчасно та у відповідному розмірі не сплачував. За результатами перевірки представниками позивача об'єкту оренди встановлено, що приміщення, яке є предметом Договору, відповідачем не використовується. (акт від 18.01.2016)
Оскільки майно не використовується відповідачем та не повернуто балансоутримувачу, позивач вважає, що договір відповідачем розірвано без повідомлення орендодавця.
Оцінюючи доводи позивача суд зважає на п. 10.3 Договору, яким визначено, що зміна до умов цього Договору або його розірвання допускається за взаємної згоди Сторін. При цьому, матеріали справи не містять згоди Сторін на розірвання Договору. З огляду на що, суд не погоджується з наведеними доводами позивача, а відтак відсутні підстави вважати, що Договір є розірваним в односторонньому порядку.
За доводами позивача, за період з квітня 2012 року по червень 2016 року відповідачу нараховано до сплати 13 276,94 грн орендної плати, що підлягала сплаті Балансоутримувачу.
Відповідно до розрахунку ціни позову відповідачем здійснено часткові платежі, а саме в квітні 2013 року в сумі 2000,00 грн, та в лютому 2014 року в сумі 1000,00 грн.
Відтак, позивач стверджує, що станом на 01.03.2018 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 10 276,94 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 11,509 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які випливають з договору оренди державного нерухомого майна, тобто до правовідносин між сторонами застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст. 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
При цьому, матеріали справи не містять, і відповідачем не надано доказів сплати орендної плати.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням встановлених судом обставин, та виходячи з положень наведених вище норм, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 10 276,94 грн. боргу за Договором.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на приписи статей 258, 267 Цивільного кодексу України, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог по справі.
Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу).
Строк пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання актами цивільного законодавства не обмежений, однак існує законодавче обмеження строку, в межах якого кредитор має право на звернення до суду.
Так, ст.ст. 256-258 Цивільного кодексу України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).
Згідно з приписами ст. 257, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 260 цього Кодексу позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу.
Приписами ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 Цивільного кодексу України).
Позивач 20.08.2018 звернувся до господарського суду із позовною заявою з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з квітня 2012 по червень 2016.
Згідно з п. 3.6. договору орендна плата перераховується не пізніше 15 числа наступного місяця.
За змістом ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Згідно розрахунку позивача відповідач здійснював часткові проплати на загальну суму 3 000,00грн., відповідно в квітні 2013 року - 2 000,00грн. та у лютому 2014 - 1 000,00грн.
Зазначені дії відповідача можуть свідчити про визнання ним свого боргу. За даними платежами, трирічний строк позовної давності розпочався заново з 15.05.2013 та з 15.03.2014 відповідно, закінчився 15.05.2016 та 15.03.2017. При цьому, позовна заява подана позивачем через канцелярію суду 20.08.2018, тобто після спливу зазначеного строку позовної давності.
Поважності причин пропуску позовної давності, в тому числі, після її переривання, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (ч. 4 четверта ст. 267 Цивільного кодексу України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
За таких обставин, у задоволенні позову в частині стягнення 5 898,56 грн боргу господарський суд відмовляє у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Разом з тим, позовна давність щодо платежів в періоді з серпня 2015 по червень 2016 розпочалась: за першим платежем вказаного періоду (серпень 2015) з 15.09.2015, а за останнім (червень 2016) - з 15.07.2016, тобто на момент звернення до суду (06.09.2018) позовна давність за сумою боргу у вказаному періоді не закінчилась.
Таким чином, оскільки борг відповідача з орендної плати за період з серпня 2015 по червень 2016 в розмірі 4 378,38грн., заявлений в межах позовної давності, позов в цій частині та підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача нарахованої на підставі п. 3.7. Договору 1 554,38грн. пені суд зазначає наступне.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України), іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
У пункті 3.7. Договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
З урахуванням вищевикладеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1554,38 грн, за період з 01.07.2016 по 31.12.2016.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати спеціальний строк позовної давності - один рік та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.
До вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік, що передбачено пунктом 1 частини другої ст. 258 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, оскільки пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення за кожен день прострочення, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
За вимогами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Як зазначено вище, позов подано до суду 20.08.2018, тоді як пеню позивач просить стягнути за період з 01.07.2016 по 31.12.2016, що перевищує річний строк позовної давності.
Позивачем не наведено суду поважності причин пропуску строку позовної давності, а з матеріалів справи господарський суд таких причин не встановив.
Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні позову в частині стягнення пені, суд відмовляє у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 3.8. Договору суд виходить з наступного.
Пунктом 3.8. Договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 21%від суми заборгованості.
Обґрунтовуючи дану вимогу позивач вказує, що заборгованість по сплаті орендної плати становить більше трьох місяців, а тому відповідач зобов'язаний сплатити штраф за несвоєчасне виконання Договору.
Суд не погоджується з доводами позивача, оскільки аналізом умов даного пункту Договору судом встановлено, що останній можливий до застосування за умови сплати Орендарем заборгованості по орендній платі у безспірному порядку, що вказує на безпідставність стягнення штрафу за рішенням суду.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача 2158,16 грн. штрафу.
Згідно ст.ст 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи, що відповідач у поданому до суду відзиві заявив про застосування позовної давності, суд задовольняє позов частково згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України та з підстав, наведених вище.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 551,46 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 104, 123, 129, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Долі Ярослава Олексійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (вул. Вишгородська, 21, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 14372952) 4 378 (чотири тисячі триста сімдесят вісім) грн 38 коп. боргу та 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн 46 коп. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 22 грудня 2018 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул.Вишгородська, 21, м.Київ, 04074)
3 - відповідачу АДРЕСА_1