проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" грудня 2018 р. Справа № 913/185/18
Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (доповідача): судді: справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику учасників справиСтойка О.В. Пелипенко Н.М., Пушай В.І.
розглянувши у відкритому судовом узасіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", с. Малоолександрівка Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від02.07.2018р. (повний текст підписано 09.07.2018р.)
у справі № 913/185/18 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", с. Малоолександрівка Луганської області
простягнення 10243,95 грн.
У травні 2018 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС", м. Київ (далі - Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", с. Малоолександрівка Луганської області (далі - Відповідач) про стягнення 1997 грн. 82 коп. 3% річних та 8246 грн. 13 коп. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за рішеннями господарського суду по справах № 19/103 та № 1/254; 1100 грн. 00 коп. адвокатських витрат за Договором № 04-10-2017 від 04.10.2017 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.07.2018р. позовні вимоги задоволені частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто 8123 грн. 06 коп. інфляційних втрат, 1997 грн. 82 коп. 3% річних,1086 грн. 78 коп. витрат на послуги адвоката та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості, невірно застосував ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, викладені у рішенні господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/1936/17 не є преюдиційними по відношенню до позовних вимог у даній справі. Також зазначав про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині належного повідомлення учасників справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2018р. у справі № 913/185/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", с. Малоолександрівка Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.07.2018 та встановлено строк учасникам справи до 03.12.2018 включно для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інших клопотань від учасників справи не надходило.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
На адресу суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Зокрема, Позивач зазначив, що рішенням господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/1936/17 встановлено преюдиційні обставини, які мають значення для розгляду даної справи, порушення норм процесуального права у даному випадку відсутнє, оскільки наявний в матеріалах справи відзив на позовну заяву свідчить про обізнаність Відповідача про розгляд справи.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- наявність судового рішення у справі № 19/103 яким з Відповідача на користь ТОВ "Тридента Агро" стягнуто заборгованість у сумі 99966 грн. 17 коп., пеню у сумі 10845 грн. 45 коп., 3% річних у сумі 1351 грн. 35 коп., інфляційні нарахування у сумі 8233 грн. 56 коп., штраф у сумі 14994 грн. 92 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 6000 грн., державне мито у сумі 1353 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., за Договором купівлі продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 № 01-15-08;
- здійснення заміни Позивача у справі ТОВ "Тридента Агро" його правонаступником - ТОВ "КАЗУС - ПРО", смт. Іванків Київської області, що підтверджується ухвалою господарського суду Луганської області від 31.10.2016.
- здійснення ухвалою господарського суду Луганської області від 03.02.2017 заміни ТОВ "КАЗУС-ПРО" його правонаступником - ТОВ "Компанія "Нотапс";
- закінчення виконавчого провадження виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.07.2009 у справі № 19/103, що підтверджується постановою Троїцького РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2018.
- наявність рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2010 у справі № 1/254 про стягнення з Відповідача на користь ТОВ "Тридента Агро" пені у сумі 27675 грн. 04 коп., 3% річних у сумі 3683 грн. 39 коп., інфляційних нарахувань у сумі 9842 грн. 15 коп., державне мито в сумі 412 грн. 01 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230 грн. 01 коп. згідно Договору купівлі продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 № 01-15-08.
- здійснення заміни Позивача у справі ТОВ "Тридента Агро" його правонаступником - ТОВ "КАЗУС - ПРО", смт. Іванків Київської області, що підтверджується ухвалою господарського суду Луганської області від 26.10.2016.
- здійснення ухвалою господарського суду Луганської області від 10.01.2017 заміни ТОВ "КАЗУС-ПРО" його правонаступником - ТОВ "Компанія "Нотапс";
- закінчення виконавчого провадження виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.07.2009 у справі №1/254, що підтверджується постановою Троїцького РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2018.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на наявність підтвердженого судовими рішеннями у господарських справах № 1/254 та №19/103, факту порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 № 01-15-08 в частині порушення строків оплати поставленого товару, у зв'язку з чим Позивач вимагає стягнути 3% річних, які нараховані на борг у сумі 109551 грн. 91 коп., обчислений за прострочення грошового зобов'язання за наказом суду у справі № 19/103 без урахування штрафних санкцій та судових витрат за період з 11.07.2017 по 24.01.2018.; 3% річних, які нараховані на борг у сумі 13525 грн. 54 коп., який обчислений за прострочення грошового зобов'язання за наказом суду у справі № 1/254 без урахування пені та судових витрат за період з 11.07.2017 по 24.01.2018.
Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти позову, посилаючись на повне виконання зобов'язання перед кредиторами, необізнаність про факт передачі боргу, оскільки підприємство знаходилось на окупованій території та несвоєчасні розрахунки через бездіяльність виконавчої служби.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі рішень господарського суду Луганської області від 22.06.2009 у справі № 19/103 та від 18.11.2010 у справі № 1/254, що є підставою для застосування відповідальності за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань, передбаченої ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість відшкодування витрат на послуги адвоката у сумі 1086 грн. 78 коп.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскаржуючи зазначене рішення, Відповідач оспорює наявність обов'язку перед Позивачем щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат, вважаючи, що зобов'язання перед кредиторами виконане ним у повному обсязі, а тому підстави для сплати коштів, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - відсутні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів частково погоджується з твердженнями Відповідача з огляду на наступне.
Позивачем у даній справі заявлено 3% річних, які нараховані на борг у сумі 109551 грн. 91 коп., обчислений за прострочення грошового зобов'язання за наказом суду у справі № 19/103 без урахування штрафних санкцій та судових витрат за період з 11.07.2017 по 24.01.2018.; 3% річних, які нараховані на борг у сумі 13525 грн. 54 коп., який обчислений за прострочення грошового зобов'язання за наказом суду у справі № 1/254 без урахування пені та судових витрат за період з 11.07.2017 по 24.01.2018.
Вказані вище періоди прострочення Позивач обґрунтовує фактом прийняття господарським судом Київської області рішення від 07.09.2017 у справі № 911/1936/17, за яким позовні вимоги ТОВ "Компанія "Нотапс" до ТОВ "Агропромислова компанія" про стягнення подібних вимог задоволені за період з 07.07.2009 по 10.07.2017 (щодо початку періоду з 11.07.2017) та 25.01.2018 накази у справах № 19/103 та № 1/254 виконані (щодо закінчення періоду 24.01.2018).
У відзиві на позовну заяву Відповідач стверджував про часткове виконання рішень суду у господарських справах №19/103 та №1/254 ще у грудні 2017року.
Однак, жодних доказів на підтвердження викладеного Відповідачем не надано, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що фактичне виконання судових рішень у справах №19/103 та №1/254 відбулось 25.01.2018р., що підтверджується постановами Троїцького РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2018.
Таким чином, Позивачем вірно визначено початок та кінець періоду прострочення виконання грошового зобов'язання.
Проте, колегією суддів встановлено невідповідність висновків суду в частині визначення розміру заборгованості на яку Позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 11.07.2017 по 24.01.2018р.
Частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
При цьому, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 19/103 встановлено факт порушення Відповідачем грошового зобов'язання перед ТОВ "Тридента Агро", правовою природою виникнення якого є Договір купівлі продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 № 01-15-08 і сума заборгованості Відповідача за цим Договором складає 99966 грн. 17 коп.
Рішення господарського суду не змінило правових підстав виникнення заборгованості, а лише підтвердило обґрунтованість позовних вимог.
Сам факт прийняття означеного судового рішення діючим законодавством наразі не віднесений до обставин, що припиняють чи змінюють правову природу грошового зобов'язання, а отже - жодною мірою не звільняє боржника від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання коштів, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування яких припиняється лише із припиненням відповідного грошового зобов'язання.
Ухвалою суду від 31.10.2016 замінено Позивача у справі №19/103 в порядку правонаступництва на ТОВ "КАЗУС - ПРО", а ухвалою суду від 03.02.2017 у цій справі на ТОВ "Компанія "Нотапс", що є Позивачем у справі.
За змістом ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017р.) та згідно ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (яка діє станом на даний час) усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ані Договір поруки № 01-03-2017 від 01.03.2017 року(що був предметом розгляду справі №911/1936/17), ані ухвали суду про заміну сторони правонаступником не змінили підстав виникнення грошового зобов'язання та правову природу стягнутих за рішенням суду сум.
Таким чином, врахувавши наведені норми права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що порушення Відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів.
Однак, грошовим зобов'язанням в даному випадку за несвоєчасну сплату якого можуть бути застосовані наслідки ст. 625 Цивільного кодексу України є порушення Відповідачем грошового зобов'язання за Договором купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 № 01-15-08, що підтверджена рішенням господарського суду Луганської області у справі №19/103.
Сума штрафних санкцій, як то пеня, штраф, а також нараховані на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати і є наслідками відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання на які не може бути здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
З урахуванням наведених вище підстав правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише на суму заборгованості у розмірі 99966,17грн. за заявлений Позивачем період, а підстави для застосування таких наслідків на самі суми 3% річних та інфляційних втрат - відсутні.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судовою колегією встановлено, що дійсний розмір 3 % річних становить 1626,85грн., а інфляційних втрат - 6876,70грн.
Стосовно тверджень в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у незаконному прийнятті позовної заяви до розгляду всупереч вимогам ст. 174 господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно доречними є зауваження апелянта щодо невірного зазначення у фіскальному чеку, який доданий до позовної заяви у якості доказу направлення копії позовної заяви, поштового індексу Відповідача.
Разом з тим, зазначене не належить до переліку порушень норм процесуального права, передбаченого ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, які визначені у якості обов'язкових підстав для скасування судового рішення, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається належне повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи. Також, в матеріалах справи наявний відзив Відповідача, який свідчить про обізнаність апелянта про наявність позовної заяви та її зміст.
Крім того, як вбачається в резолютивній частині апеляційної скарги, Відповідач просить скасувати рішення суду в повному обсязі (у тому числі і щодо витрат на адвоката), однак жодних доводів щодо незгоди з рішенням суду в цій частині, апелянтом не наведено, розподіл витрат у справі в суді першої інстанції, в тому числі, що понесені на оплату послуг адвоката судова колегія вважає вірним.
За таких підстав, виходячи з наведених мотивів, господарського суду Луганської області від 02.07.2018 у справі № 913/185/18 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних 370,97грн. та інфляційних втрат у розмірі 1246,36грн. підлягає скасуванню на підставі ч. 1 п. 1, 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з Позивача на користь Відповідача стягується судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 417,28грн.
Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", с. Малоолександрівка Луганської області - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 02.07.2018 у справі № 913/185/18- скасувати частково в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних 370,97грн. та інфляційних втрат у розмірі 1246,36грн., а також в частині розподілу судових витрат. В скасованій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних 370,97грн. та інфляційних втрат у розмірі 1246,36грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін
Абзац другий резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" (с. Малоолександрівка Троїцького району Луганської області, ідент. код 31531059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (м. Київ, вул. Академіка Глушкова, б.40, корпус 5, офіс 526, ідент. код 38964292) - 6876,70грн. інфляційних втрат, 1626,85грн. 3% річних та 1462,64грн. судового збору за подання позовної заяви."
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (м. Київ, вул. Академіка Глушкова, б.40, корпус 5, офіс 526, ідент. код 38964292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" (с. Малоолександрівка Троїцького району Луганської області, ідент. код 31531059) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 417,28грн.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2018р.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Н.М. Пелипенко
Суддя В.І. Пушай