18.12.2018 року м.Дніпро Справа № 904/2408/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач)
суддів: Кузнецов В.О., Чередко А.Є.
секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське", м. Дніпро
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 року, ухвалене суддею Васильєвим О.Ю. у справі № 904/2408/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Транс", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" , м. Дніпро
про стягнення 212 252, 87 грн.
Позивач - ТОВ "Профіт Транс" звернувся до ТОВ "Колодязнянське" із позовом про стягнення 212 252, 87 грн. ( з яких, 182 827, 20 грн. - основна заборгованість; 25 216, 19 грн. - пеня; 2 136, 92 грн. - інфляційні втрати та 2 072, 56 грн. - 3% річних) заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №16-10/17КОЛ від 16.10.17р. (укладеним між сторонами).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договору в частині здійснення своєчасної оплати за надані позивачем послуги .
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 року у справі № 904/2408/18 позовні вимоги задоволено частково.
Суд стягнув з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Транс" 182 827, 20 грн. - основної заборгованості за договором; 22 429, 06 грн. - пені; 2 136, 92 грн. - інфляційних втрат та 2 027, 49 грн. - 3% річних; 3 141, 31 грн. - витрат на сплату судового збору.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено, судові витрати в цій частині покладено на позивача.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 у справі № 904/2408/18 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, неповним з»ясуванням всіх обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні господарського суду Дніпропетровської області, обставинам справи.
Зокрема, апелянт посилається на відсутність доказів поставки товару, оскільки, на його думку, товарно-транспортні накладні, акти приймання - передачі виконаних робіт підписані невідомою особою, повноваження якої не визначено. З аналізу актів приймання-передачі робіт вбачається, що підпис директора ТОВ «Колодязнянське» не відповідає дійсному, що ставить під сумнів даний доказ.
Крім того, апелянт зазначає, що сплата ним за 5 наданими послугами не слугує доказом того, що в подальшому він також отримував обумовлені договором послуги.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2018року апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків: сплати судового збору та надання доказів надсилання позивачу копії апеляційної скарги.
Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.
03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи №904/2408/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Транс", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" , м. Дніпро про стягнення 212 252, 87 грн. , з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2018 для розгляду справи №904/2408/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Березкіна О.В. (доповідач), суддів: Кузнецов В.О., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року прийнято до провадження справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 року у справі № 904/2408/18.
02.11.2018року до канцелярії апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору та описи вкладення до цінного листа про надсилання позивачу копії апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" , м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018/ року , ухваленого суддею Васильєв О.Ю. у справі № 904/2408/18, розгляд справи призначено на 18.12.2018рік.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
В судове засідання 18.12.2018року представник відповідача не з"явились, по час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
18.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги, меж, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.17р. між ТОВ "Колодязнянське" (замовник) та ТОВ "Профіт Транс" (перевізник) був укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг №16-10/17КОЛ. (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. договору перевізник зобов'язується доставити доручені йому замовником (або вантажовідправником) самохідні транспортні засоби ( негабаритну сільськогосподарську техніку, вантаж) до пункту призначення в установлений цим договором строк і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажодержувачу) та ( в разі потреби ) надати пов'язані з цим експедиторські послуги ; а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги у розмірі, порядку та строки, визначені цим договором.
Відповідно до п.2.1. договору перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом. Надання автомобіля перевізником у пункт навантаження вантажу виконується перевізником на підставі та у відповідності до письмової заявки замовника погодженої перевізником; замовник підписує заявку , скріплює печаткою та надсилає перевізнику шляхом факсимільного зв'язку на номер телефон/факс (056) 370-19-04, або електронною поштою на Е-mail: onednepr@gmail.com. (п.2.2. договору).
Згідно з п.3.1. договору : у випадку, якщо відстань перевезення складає більше 174 кілометрів, вартість перевезення негабаритного вантажу з пункту навантаження до пункту розвантаження складає 46, 00 (сорок шість) гривень за 1 (один) кілометр з ПДВ. У випадку , якщо відстань перевезення складає менше 174 кілометрів, тоді вартість перевезення складає 8000, 00 грн. з ПДВ. Загальна сума цього договору складається з сум наданих послуг, зазначених в актах наданих послуг, які підписані повноважними представниками сторін протягом всього строку дії цього договору. ( п.3.4. договору) . Розрахунки за договором здійснюються сторонами в безготівковому порядку. (п.3.5. договору). Сторони дійшли згоди , що замовник здійснює оплату за надані послуги впродовж 20 ( двадцяти) календарних днів з моменту підписання обома сторонами акта наданих послуг, на підставі виставленого перевізником рахунку (п.3.6. договору).
Відповідно до п. 4.2.1. договору замовник зобов'язався належним чином ( своєчасно та у повному обсязі) оплачувати вартість наданих перевізником послуг в порядку, передбаченому цим договором.
Звертаючись до товариства з обмеженою відповідальністю «Колодязнянське» із позовом про стягнення 212 252, 87 грн. ( в т.ч.: 182 827, 20 грн. - основна заборгованість; 25 216, 19 грн. - пеня; 2 136, 92 грн. - інфляційні втрати та 2 072, 56 грн. - 3% річних) заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №16-10/17КОЛ від 16.10.17р. (укладеним між сторонами), позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Транс", посилався на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати за надані позивачем послуги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач надані позивачем послуги з перевезення не оплатив (сплачено лише 178 202, 40 грн. , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а.с.132-136),у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги за вищезазначеним договором у загальному розмірі 182 827, 20 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з ч.1. ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У відповідності зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України). Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі заявок відповідача (а.с.167,171, 172, 179, 180, 183, 186, 189, 196, 201, 206) позивачем у період листопад-грудень 2017 року були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 361 029, 60 грн. ( що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними, а.с.161,163-164, 165-166, 168, 170 , 173, 175-176, 177-178, 181, 184 , 187, 190 , 192-193, 194-195, 197, 199-200, 202, 204-205, 207, 209-210, які скріплені печаткою та підписами відповідача ).
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.2.1. договору замовник зобов'язався належним чином ( своєчасно та у повному обсязі) оплачувати вартість наданих перевізником послуг в порядку, передбаченому цим договором.
Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач надані позивачем послуги з перевезення не оплатив (сплачено лише 178 202, 40 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а.с.132-136), у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги за вищезазначеним договором у загальному розмірі 182 827, 20 грн. (361 029, 60 грн. - 178 202, 40 грн. = 182 827, 20 грн. (а.с.64)., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позивних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 182 827, 20 грн. основної заборгованості за договором.
Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом було встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов»язання з оплати наданих послуг, господарський суд першої інстанції здійснив перевірку розрахунку позивача, та зазначив про порушення нарахувань 3% річних , які підлягають стягненню за період з 05.01.2018р. по 01.06.18р. у сумі 2 027, 49 грн., а не 2 072, 56 грн., як просив позивач, з огляду на наступне:
на суму заборгованості в розмірі 16 236, 00 грн. за період з 05.01.18р. по 01.06.18р. розмір 3% річних склав 197, 50 грн.;
на суму заборгованості в розмірі 16 236, 00 грн. за період з 08.01.18р. по 01.06.18р. розмір 3% річних склав 193, 50 грн.;
на суму заборгованості в розмірі 71340, 00 грн. за період з 19.01.18р. по 01.06.18р. розмір 3% річних склав 785, 72 грн.;
на суму заборгованості в розмірі 79015, 20 грн. за період з 22.01.18р. по 01.06.18р. розмір 3% річних склав 850, 77 грн..
З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції обгрунтовано стягнув на користь позивача 3% річних у сумі 2027,49 грн., та 2 136, 92 грн. - інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, сторонами в п.5.3. договору було погоджено, що пеня сплачується в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.
Згідно до вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р. розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Внаслідок здійсненого перерахунку, суд встановив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 05.01.18р. по 01.06.18р. у сумі 22 429, 06 грн.:
на суму заборгованості в розмірі 16 236, 00 грн. за період з 05.01.18р. по 01.06.18р. розмір пені склав 2 160, 50 грн.;
на суму заборгованості в розмірі 16 236, 00 грн. за період з 08.01.18р. по 01.06.18р. розмір пені склав 2 121, 80 грн.;
на суму заборгованості в розмірі 71 340, 00 грн. за період з 19.01.18р. по 01.06.18р. розмір пені склав 8 699, 57 грн.;
на суму заборгованості в розмірі 79 015, 20 грн. за період з 22.01.18р. по 01.06.18р. розмір пені склав 9 447, 19 грн.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції обгрунтовано стягнув на користь позивача 22 429, 06 грн. - пені.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на відсутність доказів поставки товару, оскільки між сторонами був укладений не договір поставки, а договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом та експедиторські послуги.
Факт надання послуг підтверджений належними та допустимими доказами, на що послався і суд першої інстанції - актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними ( л.с.161,163-164, 165-166, 168, 170 , 173, 175-176, 177-178, 181, 184 , 187, 190 , 192-193, 194-195, 197, 199-200, 202, 204-205, 207, 209-210), які скріплені печаткою та підписами відповідача.
Крім того, факт надання відповідних послуг з перевезення вантажу також підтверджується скриншотами з електронного листування між сторонами на підставі заявок відповідача, які узгоджуються з актами здачі-прийняття наданих послуг, товарно-транспортними накладними, та надання яких шляхом направлення на електронну адресу було передбачено умовами договору - п.2.2 ( а.с. 206,201, 196,189,186,183,180,179,171-172,167, і т.д.)
Посилання апелянта на те, що акти приймання-здачі виконаних робіт підписані невідомою особою, оскільки не відповідає справжньому підпису директора підприємства, є неспроможними, оскільки акти окрім підпису містять печатку підприємства, і відповідач не був позбавлений можливості у випадку сумніву, звернутись із клопотанням про призначення експертизи.
Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до п.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 року, ухвалене суддею Васильєвим О.Ю. у справі № 904/2408/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Повний текст постанови складено 21.12.2018року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є.Чередко