проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"17" грудня 2018 р. Справа № 922/869/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління каналу Дніпро-Донбас (вх. №1579 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області 03.07.2018 (ухвалене суддею Бринцевим О.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області; повний текст рішення складено 05.07.2018) у справі № 922/869/18
за позовом Управління каналу Дніпро-Донбас, м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Комунального підприємства "Харківводоканал", м.Харків
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Державне агентство водних ресурсів України
2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання договору укладеним,
05.04.2018 Управління каналу Дніпро-Донбас (УКДД) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП "Харківводоканал", в якій просить суд визнати договір "Про надання платних послуг з подачі води Управлінням каналу Дніпро-Донбас з Кам'янського водосховища у наливне Краснопавлівське водосховище на комунальні потреби" №1 від 05.01.2018 укладеним в редакції УКДД, викладеній у позовній заяві.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у справі № 922/869/18 в позові відмовлено повністю, у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.
Позивач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у даній справі та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Судові витрати покласти на відповідача. Визнати явку уповноваженого представника позивача при розгляді даної скарги обов'язковою.
В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що:
- судом першої інстанції не вірно застосовані приписи статті 42 Водного кодексу України,
- не враховані положення постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1101 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфері управління Державного агентства водних ресурсів»;
- Краснопавлівське водосховище є штучним водосховищем, яке наповнюється за рахунок перекидання води каналом Дніпро-Донбас, що свідчить про те, що відповідачем забирається вода, яка подається лише каналом Дніпро-Донбас;
- поза увагою суду першої інстанції залишились підписані позивачем та відповідачем акти подачі-приймання обсягів води та відповідні довідки за 2018 рік, в яких чітко визначені обсяги поданої каналом води і забраної КП «Харківводоканал» води з Краснопавлівського водосховища.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018 для розгляду справи №922/869/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Шутенко І.А., судді Здоровко Л.М., судді Фоміної В.О.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 у даній справі відкрито апеляційне провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 12.09.2018.
Відзивом на апеляційну скаргу "Харківводоканал" просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у справі №922/869/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
06.09.2018 від відповідача надійшло клопотання про допит у якості свідків - директора водопідготовки “Дніпро” відокремленого підрозділу КП “Харківводоканал” ОСОБА_1 та головного гідролога КП “Харківводоканал” доктора технічних наук ОСОБА_2
12.09.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 143, 144 т.2)
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 оголошено перерву у розгляді справи на 24.10.2018. Запропоновано позивачу надати письмові обґрунтування об'єктивної неможливості подання доказів, зазначених у клопотанні про долучення додаткових доказів (документів) (вх. 7111 від 12.09.2018), до суду першої інстанції у строк для подання доказів, письмові обґрунтування надати до суду у строк до 10.10.2018; відповідачу - письмові обґрунтування об'єктивної неможливості подання доказів - показань свідків, оформлених письмовою заявою, до суду першої інстанції у строк для подання доказів, письмові обґрунтування надати до суду у строк до 10.10.2018.
Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 №454/2017 постановлено ліквідувати Харківський апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
У відповідності до частини 6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у газеті "Голос України" (№185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.
На виконання розпорядження керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018 "Про передачу судових справ до Східного та Північного апеляційних господарських судів" відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи №922/869/18, що перебувала у провадженні Харківського апеляційного господарського суду за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 для здійснення розгляду справи №922/869/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Фоміної В.О., судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 справу №922/869/18 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. та призначено до розгляду на 05.11.2018.
09.10.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх.№15), додаткові пояснення (вх.№ 16) та пояснення щодо клопотання свідків (вх.№17).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2018. Також цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про допит свідків.
14.11.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341.
Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи даної постанови в якості доказів по справі та роз'яснено відповідачу, що постанова Верховного Суду не є доказом у розумінні статті 91 ГПК України. Однак, клопотання разом з постановою, у відповідності до приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 року № 28, буде міститись у матеріалах даної справи.
Також колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи довідки щодо водного балансу у Краснопавлівскому водосховищі, наданої відповідачем 09.10.2018, з урахуванням приписів статті 269 ГПК України. Однак, вказаний документ, у відповідності до приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 року № 28, буде міститись у матеріалах даної справи.
Колегією суддів також відмовлено і в задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів, наданих позивачем 12.09.2018, оскільки позивачем не обгрунтовано належними та допустимими доказами неможливість їх подання до суду першої інстанції.
16.11.2018 від третьої особи, Державного агентства водних ресурсів України, надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги, в яких зазначено, що Державне агентство водних ресурсів України підтримує апеляційну скаргу, вважає її обґрунтованою, позовні вимоги просить задовольнити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 оголошено перерву до 17.12.2018.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2018 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для здійснення розгляду справи №905/967/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Фоміної В.О., судді Пуль О.А., судді Шевель О.В.
В судовому засіданні 17.12.2018 присутні представники сторін підтримали свої позиції по справі, надали відповідні пояснення. Представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2018, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.
Відповідно до Положення про Управління каналу Дніпро-Донбас, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 28.11.2016 №146, Управління каналу Дніпро-Донбас (позивач) є бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.
В свою чергу, відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює діяльність з постачання води Харківському регіону, зокрема, шляхом забору води власною насосною станцією з Краснопавлівського водосховища на комунальні потреби.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», Управління каналу Дніпро-Донбас включено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Постановою Кабінету Міністрів України №524 від 30.05.1997 Управління каналу Дніпро-Донбас внесено до Переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 11 затверджено Перелік платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, відповідно до пункту 11 якої, до таких послуг відносяться послуги пов'язані з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм.
Відповідно до Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженого наказом державного комітету України по водному господарству, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 21.05.2001 №92/243/104 надання платних послуг здійснюється за заявкою згідно договору, який укладається сторонами (п.3).
Також цим Порядком передбачено, що вартість послуг із подачі води (крім пов'язаних з поливом зрошуваних або зволоженням осушуваних земель), що забирається водокористувачами, у тому числі тими, які здійснюють подальшу перекачку води в маловодні регіони, на промислові, комунальні потреби, наповнення наливних ставків і водосховищ, полив не меліорованих земель, визначається з урахуванням розрахункових витрат на головній водозабірній споруді або насосній станції, що знаходиться на балансі водогосподарській організації, та витрат, пов'язаних із подачею води до водозабірної споруди водокористувача або ємності, з якої проводиться забір води, незалежно від її балансової належності (п.9).
Позивач зазначає, що він власними силами за допомогою відповідних гідротехнічних споруд здійснює діяльність з вилучення (забору) поверхневих водних ресурсів із річки Дніпро, їх транспортування по каналу Дніпро-Донбас до Краснопавлівського водосховища, як технологічної водойми каналу, забезпечує підтримання необхідного рівня води у водосховищі та можливість забору води з нього для господарсько-питного водопостачання; а відповідач, в свою чергу, на бездоговірній та безоплатній основі здійснює спеціальне водокористування, яке включає в себе забір води з Краснопавлівського водосховища, що була переміщена туди позивачем. Отже, наведені обставини, на думку позивача, є підставою для укладення відповідного договору про водопостачання на платній основі, також і у зв'язку з тим, що у 2017 відбулись зміни у законодавстві, та статтю 42 Водного кодексу України доповнено частиною 6, положення якої, як зазначає позивач, зобов'язують укласти відповідних договір з відповідачем.
Матеріали справи свідчать, що 25.10.2017 позивач листом №У-01/1517 звернувся до відповідача з пропозицією щодо прийняття рішення про укладення між сторонами договору про водопостачання (поставку води), оскільки використання відповідачем води на бездоговорній основі з Краснопавлівського водосховища не відповідає вимогам статті 42 Водного кодексу України.
Листом від 23.11.2017 №01.0114/6728-17 відповідач відповів позивачу, що не заперечує розглянути пропозицію щодо тексту відповідного договору у встановленому законом порядку.
05.01.2018 позивач направив відповідачу два екземпляри договору Про надання платних послуг з подачі води Управлінням каналу Дніпро-Донсбас з Камянського водосховища у Краснопавлівське водосховище на комунальні потреби, з додатками.
31.01.2018 відповідач листом №01.01-14/551-18 звернувся до позивача з проханням надати розшифрування складових цін на послуги за Договором, а також кошторис на утримання Управління.
16.02.2018 позивач своїм листом №У-19/233 надав відповідачу запитувану інформацію та копії витребуваних документів, калькуляцію на 2018 рік на надання послуг по договору та кошторис на 2018 рік по УКДД.
20.02.2018 позивач звернувся до відповідача з метою повідомлення про результати розгляду надісланого проекту договору з додатками.
06.03.2018 відповідач листом №01.01-14/1352-18 повернув проект договору з протоколом розбіжностей.
12.03.2018 листом №У-19/18 позивач запропонував відповідачу провести спільну нараду щодо обговорення та врегулювання розбіжностей по договору.
15.03.2018 листом №01.14-14/1440-18 відповідач повідомив про відмову у прийнятті участі у спільній нараді щодо обговорення та врегулювання розбіжностей по договору.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та в силу положень ст. 42 ВК України, ст.179, 181, 187 ГК України, статті 649, 901 ЦК України, постанови КМУ від 26.10.2011 №1101, є підставою для їх захисту шляхом визнання укладеним договору "Про надання платних послуг з подачі води Управлінням каналу Дніпро-Донбас з Кам'янського водосховища у наливне Краснопавлівське водосховище на комунальні потреби" №1 від 05.01.2018 у редакції Управління.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що забирає з Краснопавлівського водосховища воду, якою водосховище наповнюється, зокрема, і природним шляхом - з підземних джерел, в результаті дощових опадів, танення снігу тощо. Однак, умовами договору передбачено оплату за весь обсяг забраної води, з урахуванням і природного наповнення водосховища. До того ж, відповідач зазначає, що відсутні законодавчо обґрунтовані підстави для укладення спірного договору та перекидання води на платній основі. Крім того, позивач, є неприбутковою організацією, а тому здійснюючи діяльність транспортування води по каналу Дніпро-Донбас до Краснопавлівського водосховища насправді здійснює некомерційну діяльність з водообміну, яка повністю фінансується з державного бюджету.
Також відповідачем наведено, що витрати на оплату діяльності з перетікання води у Краснопавлівське водосховище не можуть бути профінансовані за рахунок відповідача, адже витрати не внесені до складової тарифу, затвердженого НКРЕКП.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив, що відсутні законодавчо визначені норми, які б встановлювали необхідність укладення спірного договору та примушували б відповідача здійснювати забір води з Краснопавлівського водосховища на платній основі. Також судом зазначено, що проектом договору (та іншими документами) не передбачено можливості розмежування обсягів води які були подані позивачем в Краснопавлівське водосховище в якості природоохоронної діяльності з водообміну, яка фінансується за рахунок державного бюджету відповідно до статті 30 ВК України (V-бюджет.), та обсягів води, котрі позивач пропонує поставляти на підставі спірного договору (V-поставки), що робить пропозицію укласти спірний договір такою, що не відповідає засадам розумності, справедливості, добросовісності цивільного законодавства (ст.3 ЦК України), а тому - неприйнятною.
Крім того, суд зазначив, що відповідач не повинен укладати спірний договір з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, оскільки він сам є підприємством яке забезпечує перекидання води у маловодні регіони, оскільки входить до переліку підприємств, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів відповідно до додатку Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою Часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води, затвердженого постановою КМУ від 19.03.2012 №280.
Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
До загальних принципів господарювання відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи з положень частин 1, 3 статті 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Тож, досліджуючи доводи позивача щодо обов'язковості укладення спірного договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин1 - 5 статті 42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Вторинні водокористувачі здійснюють скидання стічних вод у водні об'єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Відповідно до частини 6 статті 42 Водного кодексу України, забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 1 Водного кодексу України, водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.
Тож, виходячи з положень наведених норм, Краснопавлівське водосховище повністю підпадає під ознаки водосховища, а договір про водопостачання укладається з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони в разі забору та використання води саме із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, а ні з водосховищ.
Відповідно до частини 1 статті 59 Водного кодексу України, під час здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування.
Згідно ст. 17-2 Водного кодексу України, надання дозволу (права) на забір води з Краснопавлівського водосховища належить до виняткової компетенції Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Харківській області.
Дозвіл на спеціальне водокористування - це офіційний документ, який засвідчує право підприємства, установи, організації, громадянина на використання конкретних водних ресурсів у межах затверджених лімітів.
Відповідно до наданої відповідачем до матеріалів справи копії дозволу на спеціальне водокористування №03.01-10-1178 від 22.05.2017, який виданий Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, відповідачеві надано право здійснювати забір води з Краснопавлівського водосховища в об'ємі 51207 тис. м3 на рік своїми водозабірними спорудами: насосною станцією 1-ого підйому.
У межах затвердженого у вищевказаному дозволі ліміту відповідач користується всіма правами та несе обов'язки водокористувача у відповідності до ст.ст. 43, 44, 59 Водного кодексу України, згідно яких має право здійснювати спеціальне водокористування за умови наявності у нього дозволу, проекту водозабірних споруд, нормативів якості води та своєчасної сплати зборів за спеціальне водокористування.
До того ж, колегія суддів погоджується з тим, що відповідач, згідно Переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 №524 є підприємством яке забезпечує перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, адже в абзаці 7 переліку зазначено про магістральні водогони комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" з каналу Дніпро-Донбас та з р. Сіверський Донець на м. Харків.
Рішенням IV сесії VI скликання Харківської міської ради Харківської області від 12.01.2011 №132/11 реорганізовано в порядку, встановленому чинним законодавством, Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" шляхом приєднання його до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". Рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради Харківської області від 23.12.2011 №577/11 перейменовано Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство "Харківводоканал".
Відповідно до статті 5 Водного кодексу України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів;
2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
Тому, Краснопавлівське водосховище є водним об'єктом загальнодержавного значення, оскільки є джерелом водопостачання міст Харкова, Лозова, Первомайський, а також для підтримки водності річки Сіверський Донець для Донецької та Луганської областей.
В свою чергу, відповідач є первісним водокористувачем, який здійснює діяльність з перекидання води із Краснопавлівського водосховища власними технічними спорудами, для забезпечення комунальних потреб Харківського регіону та наповнення річки Сіверський Донець.
Зазначене на думку колегії суддів унеможливлює укладання договору про водопостачання з Управлінням каналу Дніпро-Донбас, оскільки відповідач є первісним водокористувачем, адже здійснює діяльність за допомогою власних насосних споруд, є підприємством, яке забезпечує перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, здійснює свою діяльність на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Колегія суддів погоджується з тим, що обставини справи свідчать про відсутність правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, передбачених ч.2 ст.649 ЦК України, та/або наявність державного замовлення, та/або наявність прямої вказівки закону, яка би встановлювала обов'язковість укладення спірного договору, передбаченої ст.ст. 179, 187 ГК України, та/або наявність угоди сторін про передачу спору про укладення спірного договору на вирішення суду та/або наявність відповідного попереднього договору, передбачених ст. 187 ГК України.
Позивачем наведеного не спростовано.
До того ж, як зазначалось, відповідно до пункту 1.1 Положення про Управління каналу Дніпро-Донбас, управління є бюджетною неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державного агентства України по водним ресурсам, та здійснює перерозподіл водних ресурсів для забезпечення потреб населення і галузей економіки міст Харків, Лозова, Первомайський у питній, технічній воді та на зрошення.
У пункті 4.5 положення зазначено, що фінансування Управління здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Матеріали справи свідчать, що наповнення Краснопавлівського водосховища, шляхом проведення водообміну є предметом регулювання законодавства України щодо природоохоронних заходів, згідно з яким дії позивача з подачі води у Краснопавлівське водосховище, є плановим природоохоронним заходом, який протягом багатьох років фінансується з державного бюджету України.
Відповідно до п. б) частини 1 статті 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища: б) забезпечує розробку державних цільових, міждержавних екологічних програм.
Пунктом 17-2 Постанови КМУ №1147 від 17.09.1996 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» передбачено, що проведення водообміну Краснопавлівського водосховища є видом діяльності, що належать до природоохоронних заходів, який, фінансується відповідно до Закону України про державний бюджет.
Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» на здійснення прироохоронних заходів у 2018 році виділено 348801,7 тис. грн., а на бюджетну програму 2407050 «Експлуатація державного водогосподарського комплексу та управління водними ресурсами» виділено 1743108,1 тис. грн.
Відповідне цільове фінансування для проведення водообміну передбачено і на 2018 рік. Листом від 17.08.2017 за №4625/5/12/11-17 Державне агентство водних ресурсів України повідомляло, що бюджетним запитом на 2018 рік Держводагентство передбачило 65308,1 тис. грн на фінансування водообміну Краснопавлівського водосховища. В подальшому, така ж сама сума була виділена з державного бюджету України на 2018 рік для проведення водообміну Краснопавлівського водосховища, що не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами справи (листи заступника голови ХОДА до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України від 03.02.2018 за № 01-44/2011 та від 07.08.2017 №01-39/6076 а.с. 82, 83 т.1).
Рішенням Харківської обласної ради від 8 грудня 2016 року №328 - VII «Про внесення змін до рішення обласної ради від 17 грудня 2015 року №16 - VII «Про обласний бюджет на 2016 рік», в порядку надання допомоги для створення належних екологічних умов у регіоні, для проведення водообміну Краснопавлівського водосховища було виділено додаткове фінансування з бюджету Харківської області. На ці кошти було закуплено необхідне для позивача обладнання та устаткування на загальну суму 1063250,46 грн, яке в подальшому було передано по договорам: відповідального зберігання Управлінню каналу Дніпро-Донбас з правом використання.
На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції Харківською обласною радою 30.08.2018 прийнято рішення № 804 (а.с. 9 т.3), яким зазначене обладнання та устаткування передається до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст областей у державну власність в особі УКДД для реалізації заходів з водообміну у Краснопавлівському водосховищі.
Проект вказаного рішення та пояснювальні записки надавались відповідачем до матеріалів справи під час її розгляду судом першої інстанції.
Тобто, позивач фактично отримав у розпорядження обладнання для наповнення Краснопавлівського водосховища, для здійснення своєї діяльності позивачу державою виділені бюджетні кошти в рамках програми, якою фінансується, зокрема, і водообмін Краснопавлівського водосховища.
Посилання позивача на відсутність актів прийому-передачі даного майна не є предметом розгляду і дослідження в даній справі.
Пунктом 1.1 проекту спірного договору, виконавець (позивач) зобов'язався надати замовнику (відповідачу) платні послуги з подачі води, методом її перекачування 12-тьма насосними станціями каналу з Кам'янського водосховища у Краснопавлівське водосховище.
Таким чином, надання позивачем послуг з перекидання води у Краснопавлівське водосховище є його статутною діяльністю, яка фінансується за рахунок бюджету, а також відповідної державної програми.
Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що Краснопавлівське водосховище, окрім іншого, наповнюється і природним шляхом - за рахунок, зокрема, дощових опадів, танення снігу, підземних джерел, та про існування такого явища як випарування. Тому, вірним є висновок суду про те, що в даному випадку неможливо відокремити обсяги води, що доставляються позивачем у Краснопавлівське водосховище від тих, що наповнюється в результаті природних факторів.
Разом з тим, з'ясування джерел наповнення Краснопавлівського водосховища не впливає на необхідність укладення спірного договору за відсутності прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення спірного договору.
Щодо посилань позивача на підписання з боку відповідача актів подачі-приймання обсягів води, що свідчить про підтвердження останнім отриманих від позивача послуг, колегія суддів зазначає, що актом подачі-приймання обсягів води, зокрема, від 01.08.2018 (а.с. 121 т.2), встановлено сторонами результати обстеження стану водозабору з Краснопавлівського водосховища, приладів обліку витрат води, встановлення кількості використаної води на станції 1-го підйому КП «Харківводоканал», технічний стан приладів, державну повірку приладів обліку. Вказані акти складені для фіксування звітності КП «Харківодоканал» щодо обсягів отриманої з Краснопавлівського водосховища води, та не є підставою для укладення договору про водопостачання.
Тож, колегія суддів погоджується з тим, що позовні вимоги не підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами спору, позивач не довів необхідність укладення спірного договору в силу імперативних норм чинного законодавства. Відповідно, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються доводами викладеними у мотивувальній частині постанови.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини викладену, зокрема, у Рішенні «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, колегія суддів зазначає, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Управління каналу Дніпро-Донбас залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у справі № 922/869/18 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.12.2018
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель