вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"18" грудня 2018 р. Справа№ 925/205/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дикунської С.Я.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Ігнатюк Г.В.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Шевченко О.В. - за посвідченням № 047792 від 04.09.2017 р.;
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились,
розглянувши матеріали апеляційної скарги прокуратури Черкаської області
на рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2018 р. (повний текст складено 19.07.2018 р.)
у справі № 925/205/18 (суддя Васянович А.В.)
за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу комунального майна та земельних ресурсів м. Канева
до фізичної особи-підприємця Козуба Андрія Васильовича
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 498 968,69 грн.,-
У березні 2018 року заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури м. Канів Черкаської області в інтересах держави в особі відділу комунального майна та земельних ресурсів м. Канева звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Козуба Андрія Васильовича про зобов'язання відповідача повернути по акту прийому-передачі нежитлове приміщення комунальної власності площею 584,48 кв.м., яке розташоване за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 47, вартість якого станом на 14.02.2018 р., згідно з експертною оцінкою складає 2 300 000,00 грн., орендодавцю - відділу комунального майна та земельних ресурсів м. Канева; стягнення заборгованості у розмірі 498 968,69 грн., з яких: 144 870,56 грн. боргу по орендній платі, 14 291,54 грн. пені, 1 639,80 грн. 3% річних, 7 395,67 грн. інфляційних втрат та 330 771,12 грн. неустойки (нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.07.2018 р. у справі № 925/205/18 позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця Козуба А.В. на користь відділу комунального майна та земельних ресурсів м. Канева 98 622,83 грн. боргу зі сплати орендної плати, 8 190,38 грн. пені, 4 892,00 грн. інфляційних втрат та 1 074,22 грн. 3% річних, в решті вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в порушення умов договору оренди відповідач користувався приміщенням та не сплачував орендні платежі, у зв'язку із чим утворилася заборгованість по оплаті оренди за користування приміщенням (з червня 2017 р. по січень 2018 р.), яка становить 98 622,83 грн. і підлягає стягненню на користь орендодавця (позивача). Враховуючи прострочення орендарем сплати орендних платежів та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 8 190,38 грн. пені, 4 892,00 грн. інфляційних втрат, 1 074,22 грн. 3% річних. В іншій частині нарахування суд визнав помилковими та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Також, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні вимог прокурора щодо повернення нежитлового приміщення за актом прийому-передачі та стягненні неустойки у розмірі 330 771,12 грн., з тих підстав, що орендодавцем не надано заяви про припинення договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору і строк договору оренди було продовжено до 30.04.2018 р., а повернення майна та стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати на підставі діючого договору оренди законодавством не передбачено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, прокуратура Черкаської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2018 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути по акту прийому-передачі нежитлове приміщення комунальної власності площею 584,48 кв.м. за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 47, а також про стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в розмірі 220 798,14 грн., та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав на те, що орендодавець у відповідності до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомив орендаря про відмову у продовженні договору оренди № 316/07 від 30.03.2007 р. на новий строк і договірні правовідносини між сторонами припинилися 30.04.2017 р., у зв'язку із закінченням терміну дії договору, тож суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для повернення нерухомого майна орендодавцю та сплати неустойки орендарем у розмірі подвійної орендної плати за час користування об'єктом оренди.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 р., у складі колегії суддів Дикунська С.Я. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П., відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання сторонами справи письмових пояснень.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 02.10.2018 р.
18.09.2018 р. до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з підтриманням вимог прокуратури та розгляду апеляційної скарги за відсутності представника.
Актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 р. справу № 925/205/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
16.10.2018 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу та відкладенням розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням заявника на лікарняному та неможливістю своєчасно надати обґрунтованих пояснень проти доводів прокуратури.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Дикунська С.Я., Пономаренко Є.Ю., прийнято до розгляду апеляційну скаргу та призначено розгляд справи на 13.11.2018 р.
13.11.2018 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 р. оголошено перерву до 18.12.2018 р.
26.11.2018 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.
14.12.2018 р. до Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшла заява з додатковими доказами.
В судовому засіданні 18.12.2018 р. представник прокуратури просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання відповідача повернути по акту прийому-передачі нежитлове приміщення комунальної власності площею 584,48 кв.м. за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 47, а також про стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в розмірі 220 798,14 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 18.12.2018 р. не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, клопотання позивача та відповідача про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.
Заслухавши пояснення прокуратури, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування підстав для представництва відділу комунального майна та земельних ресурсів м. Канева в господарському суді, Золотоніська місцева прокуратура вказувала на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає необхідність обґрунтування прокурором наступних підстав для представництва: порушення або загроза порушення інтересів держави; нездійснення або неналежне здійснення органом державної влади, місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту цих інтересів.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Заступник Золотоніської місцевої прокуратури, на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" стверджував, що відділом комунального майна та земельних ресурсів м. Канева не вживаються заходи щодо стягнення з відповідача (орендаря) заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення і неотримання орендної плати від оренди комунального майна порушує матеріальні потреби територіальної громади міста Канева для забезпечення необхідного фінансування та виконання відповідних програм.
Вказане свідчить про неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявні підстави для представництва інтересів держави в суді прокурором.
За твердженням позивача, приміщення по вул. Героїв Дніпра, 47, площею 620,8 кв.м., станом на 18.10.2006 р. було не придатним для використання під магазин, у зв'язку з чим передано відповідачу за актом прийому-передачі для проведення ремонту, що підтверджується відповідним актом прийому приміщення (будівлі) від 18.10.2006 р., підписаним сторонами та наявним в матеріалах справи (а.с. 27 том 1).
В подальшому, 30.03.2007 р. між відділом комунального майна м. Канева (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Козубом Андрієм Васильовичем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 316/07 (а.с. 28-30 том 1), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в оренду нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Героїв Дніпра, 47, І поверх, частина приміщення, загальна площа якого становить 240,6 кв.м.
Згідно до пунктів 1.2, 1.5 договору орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди після підписання сторонами договору та акту приймання-передачі об'єкта. Цільове признання приміщення - розміщення продовольчого та господарчих відділів магазину "Універсал".
Договір укладено строком на один рік, з 30.03.2007 року по 30.03.2008 року (розділ ІІ договору).
Розмір орендної плати встановлюється на один місяць згідно розрахунку, що додається до договору та є його невід'ємною частиною (додаток № 3), орендна плата за перший місяць оренди становить 1 394,52 грн. (п. 3.1 договору).
Умовами пункту 3.2 договору визначено, що встановлена договором орендна плата підлягає індексації, відповідно до індексу інфляції, який щомісячно визначається Мінстатом України.
За умови пунктів 3.5, 3.6 договору встановлена, що орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно до 05 числа місяця, за який проводиться розрахунок, самостійно, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Кінцевий розрахунок по орендній платі проводиться не пізніше 31 січня, наступного року на підставі акту звірки.
В подальшому сторонами продовжувався строк дії договору на наступні роки та змінювався розмір орендної плати (додаткові угоди №№ 130-08/316/07 від 20.06.2008 р., 55-014/316/07, 54-015/316/07, 26-016/316/07, 48-016/316/07) (а.с. 31-35).
Так, відповідно до додаткової угоди № 26-016/316/07 сторони узгодили, що з 01.02.2016 р. розмір орендної плати за орендовану площу - 584,48 кв.м. становить 10 082,52 грн., а додатковою угодою № 48-016/316/07 погоджено продовжити строк дії договору оренди з 01.05.2016 р. по 30.04.2017 р.
Зі змісту пункту 1.1 Положень про відділ комунального майна та земельних ресурсів м. Канева (а.с. 48-50 том 1) випливає, що відділ комунального майна та земельних ресурсів м. Канева є виконавчим органом, який створений на підставі рішення Канівської міської ради № 3-14 від 27.01.2011 р., як орган приватизації, оренди комунального майна та земельних відносин.
Таким чином, позивач є правонаступником відділу комунального майна м. Канева.
Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор обґрунтовував позовні вимоги тим, що договір оренди нежитлового приміщення № 316/07 від 30.03.2007 р. припинився за закінченням строку дії 30.04.2017 р., однак орендар не повернув орендоване майно у передбаченому договором та законом порядку орендодавцю і продовжує його використовувати, у зв'язку із чим у відповідача наявна заборгованість по оплаті орендних платежів у розмірі 144 870,56 грн. за період з червня 2017 року по січень 2018 року включно.
Крім того, прокурором на вказану суму заборгованості нараховано 7 395,67 грн. інфляційних втрат, 1 639,80 грн. 3% річних, 14 291,54 грн. пені за період прострочення виконання зобов'язання по сплаті оренди, а також на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період користування орендарем об'єктом оренди з травня 2017 року по січень 2018 року, що складає 330 771,12 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач користувався приміщення, що знаходилось в оренді на підставі договору від 30.03.2007 р., продовженому відповідно додаткових угод, однак обов'язок щодо сплати орендної плати своєчасно не виконував у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість в розмірі 98 622,83 грн. У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання щодо сплати орендної платі на підставі п. 7.4 договору оренди стягнуто пеню в розмірі 8 190,38 грн. за період з 05.06.2017 р. по 04.12.2017 р. враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Також, на підставі вимог ст. 625 Цивільного кодексу України стягнуто 3 % відсотки річних в розмірі 1 074,22 грн. та пеню в розмірі 8 190,38 грн. Щодо відмови в задоволені частини позовних вимог зазначив, що орендаря не було належним чином, відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомлено про припинення або зміну умов договору оренди.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За змістом частини 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 2 ст. 283 Господарського кодексу України унормовано, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю (власник - територіальна громада міста Канева в особі Канівської міської ради, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 52), то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1 Закону регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.
Статтею 3 вищевказаного законодавчого акту передбачено, що відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Разом з тим, умовами договору оренди, а саме пунктом 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на таких самих умовах, які були передбачені договором.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені останнім, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення дії цього строку. Аналогічну правову позицію наведено у постанові № 925/2355/14 від 16.06.2015 р. Вищого господарського суду України.
14.03.2017 р. відділ комунального майна та земельних ресурсів м. Канева листом № 543п (а.с. 40 том 1) повідомив орендаря про несвоєчасну сплату орендних платежів у розмірі 114 870,34 грн. і про те, що договір закінчує термін дії 30.04.2017 р. та в разі непогашення боргу не буде продовжуватись на новий термін.
06.04.2017 р. Канівська міська рада (власник нерухомого майна) листом № 01-01-30/785 (а.с. 42 том 1) звернулась до відповідача в якому зазначила, що на претензію № 543п від 14.03.2017 р. позивача відповіді орендарем не надано, заборгованість не сплачено, у зв'язку з чим вимагала до 01.05.2017 р. звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передачі орендодавцю (відділу комунального майна та земельних ресурсів).
Вказаний лист направлений на юридичну адресу орендаря, яка також вказана у розділі ХІ договору оренди, що підтверджується фіскальним чеком від 07.04.2017 р. (а.с. 42 том 1).
В матеріалах справи міститься також копія листа орендаря від 06.03.2018 р., в якому останній просив голову міста Канів знайти нового орендаря та звільнити його від орендованих ним приміщень, оскільки з січня поточного року майно не використовується за призначенням (а.с. 113 том 1).
На вказаний лист виконавчий комітет Канівської міської ради повідомив відповідача про те, що наразі вивчається питання щодо здачі приміщення новому орендарю та міський голова просив відповідача повідомити орендодавця про дату та час передачі орендованих приміщень (копія листа № 01-01-30/649 від 19.03.2018р.) (а.с. 114 том 1).
Водночас вказані документи помилково не прийняті судом першої інстанції до уваги, з підстав порушення прокуратуром строків подання доказів, оскільки вказані листи підписані після подання позовної заяви та не могли бути надані разом з позовом у відповідності до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, орендодавцем були у передбаченому чинним законодавством України порядку вчинені дії на припинення з орендарем правовідносин, який не висував своїх заперечень, що виникли на підставі договору оренди № 316/07 від 30.03.2007 р.
Крім цього, будь-яке документальне підтвердження факту направлення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин. Аналогічну правову позицію наведено у постановах № 5023/1385/11 від 06.10.2011 р., № 910/24379/13 від 25.06.2014 р. Вищого господарського суду України.
Пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
З огляду на зазначене, а також приймаючи до уваги, що орендарем заборгованість не сплачена, заяв щодо продовження договору на новий термін до суду не надано, а висловлено бажання щодо повернення майна, і орендодавцем за договором оренди було у передбаченому чинним законодавством України порядку висловлено заперечення проти пролонгації договору на новий строк, строк дії договору оренди № 316/07 від 30.03.2007 р. закінчився 30.04.2017 р., і підстави вважати договір пролонгованим в силу приписів ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відсутні.
Відповідно до вимог статті 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно до частини 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
У разі припинення договору оренди приміщення повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку встановленому при передачі приміщення орендарю цим договором. Приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (пункт 1.4 договору).
Зі змісту акту обстеження законності фактичного використання приміщень комунальної власності міста Канева від 29.11.2017 р. (а.с. 62 том 1) вбачається, що відповідач використовує нежитлове приміщення по вул. Героїв Дніпра, 47 (частина І поверху) площею 584,48 кв.м. без договору оренди нерухомого майна. Акт підписано головою та членами комісії та особисто відповідачем ФОП Козубом А.В. без зауважень.
Отже, на момент закінчення строку дії договору оренди орендар не повернув об'єкт оренди орендодавцю з підписанням відповідного акту приймання-передавання в порядку ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 1.4 договору.
Таким чином, на момент прийняття судом першої інстанції рішення, своїх зобов'язань орендар не виконав, а відтак, орендодавець вправі вимагати примусового виконання орендарем своїх зобов'язань, які не виконані, за договором оренди.
За таких обставин, позовні вимоги прокурора про зобов'язання відповідача повернути по акту прийому-передачі нежитлове приміщення комунальної власності площею 584,48 кв.м., яке розташоване за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 47, вартість якого станом на 14.02.2018 р., згідно з експертною оцінкою складає 2 300 000,00 грн. орендодавцю - відділу комунального майна та земельних ресурсів м. Канева є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявленої прокурором до стягнення з відповідача неустойки за період користування нерухомим майном з травня 2017 року по січень 2018 року (включно) у розмірі подвійної плати на суму 330 771,12 грн., слід зазначити наступне.
За змістом частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України унормовано, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Разом з тим, вимогами частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що неповернення об'єкту оренди за договором відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.
Отже, неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а саме неустойки, яка є спеціальною мірою відповідальності наймача орендованого майна і застосовується виключно після припинення договірних відносин з оренди майна.
В той же час, неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України і одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Оскільки договір оренди припинений 30.04.2017 р., тому до спірних правовідносин підлягає застосовуванню положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України в частині нарахування неустойки у вигляді подвійного розміру орендної плати, а не умови договору щодо сплати суми орендної плати.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 144 870,56 грн. орендних платежів за період користування з червня 2017 року по січень 2018 року нерухомим майном на підставі договору оренди, який припинився, задоволенню не підлягають.
Слід також зазначити, що розрахунок орендної плати за вищевказаний період прокуратурою здійснено не вірно, оскільки відповідно до додаткової угоди № 26-016/316/07 до договору оренди № 316/07 від 30.03.2007 р. розмір орендної плати за лютий 2016 року становить 10 082,52 грн. і заборгованість з урахуванням індексу інфляції за даними Державної служби статистики України всього за травень 2017 року - січень 2018 року складає 110 399,07 грн. (за травень 2017 року - 11 776,24 грн., за червень 2017 року - 11 929,34 грн., за липень 2017 року - 12 120,21 грн., за серпень 2017 року - 12 144,45 грн., за вересень 2017 року - 12 132,31 грн., за жовтень 2017 року - 12 374,96 грн., за листопад 2017 року - 12 523,46 грн., за грудень 2017 року - 12 635,87 грн. та за січень 2018 року - 12 762,23 грн.).
В той же час, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з травня 2017 року по січень 2018 року підлягають задоволенню у розмірі 220 798,14 грн. В решті здійснений прокуратурою розрахунок неустойки є не вірним, з вищезазначених підстав.
У задоволенні вимог прокурора про стягнення з відповідача нарахованих 7 395,67 грн. інфляційних втрат, 1 639,80 грн. 3% річних, 14 291,54 грн. пені за період прострочення виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів слід відмовити з огляду на наступне.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином, застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування та стягнення пені можливе лише за умови чинності договору оренди та наявності порушення під час дії такого договору.
Як було встановлено колегією суддів вище, договір оренди припинений з 30.04.2017 р., а тому нарахування позивачем з 05.06.2017 р. по 31.01.2018 р. пені, яке мало місце після припинення дії договору, є неправомірним та безпідставним.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 14 291,54 грн. пені за прострочення обов'язку щодо сплати оренди задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню, також, позовні вимоги про стягнення 7 395,67 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1 639,80 грн. за період з 05.06.2017 р. по 31.01.2018 р. на суму прострочення орендних платежів, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати виходячи з розміру якої вони нараховані.
Враховуючи встановлені обставини та те, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги на підставі вимог ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального права України, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків щодо продовження договору оренди до 30.04.2018 р. та стягнення 98 622,83 грн. боргу зі сплати орендної плати, 8 190,38 грн. пені, 4 892,00 грн. інфляційних втрат та 1 074,22 грн. 3% річних, що є підставою для часткового скасування цього судового акту, з прийняттям нового рішення.
Таким чином, апеляційна скарга прокуратури Черкаської області підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно на обидві сторони.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-
1. Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2018 р. у справі № 925/205/18 - частково задовольнити.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2018 р. у справі № 925/205/18 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця Козуба Андрія Васильовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути по акту прийому-передачі нежитлове приміщення комунальної власності площею 584,48 кв.м., яке розташоване за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 47, вартість якого станом на 14.02.2018 р., згідно з експертною оцінкою складає 2 300 000,00 грн., орендодавцю - відділу комунального майна та земельних ресурсів м. Канева (19002, Черкаська обл., м. Канів, вул. Шевченка, буд. 11; ЄДРПОУ 21387003).
Стягнути з фізичної особи-підприємця Козуба Андрія Васильовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь відділу комунального майна та земельних ресурсів м. Канева (19002, Черкаська обл., м. Канів, вул. Шевченка, буд. 11; ЄДРПОУ 21387003) 220 798 грн. 14 коп. неустойки.
В решті позову відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Козуба Андрія Васильовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Черкаської області (18015, Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 286; ЄДРПОУ 02911119, р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ, МФО 820172) 5 073 грн. 97 коп. судового збору за подання позову».
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Козуба Андрія Васильовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Черкаської області (18015, Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 286; ЄДРПОУ 02911119, р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ, МФО 820172) 7 610 грн. 96 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду Черкаської області видати накази.
5. Матеріали справи № 925/205/18 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складено 21.12.2018 р.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді С.Я. Дикунська
Є.Ю. Пономаренко