20 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2909/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,
з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 0340/1817/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» Костенко Ігора Івановича про зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мачульським В.В. в м. Луцьку Волинської області 03.10.2018 року), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігоря Івановича про зобов'язання включити її до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при ліквідації Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» та зобов'язання виплатити кошти по вкладу в сумі 55527,00 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, позивач є інвалідом 2 групи по зору, у неї діагностовано хвороби, які вона лікує як в Україні, так і за кордоном. Крім того, вона змушена допомагати дочці доглядати онуку, яка є інвалідом з дитинства та проживає за межами України. Через це позивач тривалі періоди часу відсутня в Україні.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Апеляційним судом встановлено, що позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду 10.09.2018 року.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.07.2014 року № 433 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23.07.2014 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього банку Яремчишина І.Б. строком на 1 рік з 23.07.2014 року до 23.07.2015 року включно. Рішенням дирекції Фонду від 10.07.2015 року № 22 Яремчишина І.Б. було відсторонено від виконання обов'язків Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» та призначено Уповноваженою особою Костенка І.І.
В газеті «Голос України» №142 (5892) від 29.07.2014 року було опубліковано оголошення про відшкодування коштів вкладникам і прийняття вимог кредиторів ПАТ «Західінкомбанк».
З огляду на вищевикладене, датою коли ОСОБА_1 повинна була дізнатися про порушення своїх прав є 29.07.2014 року.
Щодо покликань апелянта на те, що строк ним був пропущеним через перебування за межами України, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 наведено лише загальні підстави пропуску строку звернення до суду та не подано жодних доказів на підтвердження конкретних періодів перебування позивача за межами України, що позбавляло б її можливості на протязі більш ніж чотирьох років звернутися з відповідним позовом до суду. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевикладене апеляційний суд приходить до переконання про те, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу, а тому рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Згідно частин 1ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд).
Зокрема, Суд неодноразово зазначав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року (пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (рішення у справі «Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, пп. 51-52; і у справі «Толстой Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, пп. 62-67).
Таким чином, практика Суду також свідчить про необхідність врахування законодавчо встановлених національним законодавством обмежень щодо строків звернення до суду.
Згідно частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 0340/1817/18 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська
Повний текст складено 22.12.2018