Справа № 405/8825/18
Провадження № 2-з/405/85/18
22.12.2018 року. Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі головуючого судді ІвановоїЛ.А., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 405/8825/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просила припинити право ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 з виплатою їй залишку компенсації за вартість 1/3 частки вказаного майна в розмірі 101 427 грн., які знаходяться на депозитному рахунку; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.
Одночасно з поданням позовної заяви позивачем ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову, в якій позивач в порядку забезпечення позову просила накласти арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2, яка належить відповідачу ОСОБА_2, зазначивши на обґрунтування заяви, що згідно з рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16.02.2005 року та договору дарування від 11.12.2007 року їй (позивачу ОСОБА_1Б.) належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_3, відповідачу ОСОБА_2 належить 1/3 частка вказаної квартири, при цьому, виходячи з заявленого предмету позову, невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення її (позивача) порушених прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду.
Крім того, 13 грудня 2018 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_3 (діє на підставі ордеру серії КР №52932) подано доповнення до заяви про забезпечення позову, згідно з якими зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту визначений ст.365 ЦК України, на яку остання посилається в позові, та за якою право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. При цьому, частка ОСОБА_2 1/3 - є незначною та не може бути виділена в натурі, квартира АДРЕСА_1 є неподільною, спільне користування і розпорядження майном є неможливим, так як між відповідачем, яка є рідною сестрою позивача, позивачем та їх рідною матір'ю, якій 80 років та яка проживає в квартирі, протягом тривалого часу склалися неприязні стосунки. Крім того, декілька років тому вже виникало питання про сплату відповідачу ОСОБА_2 компенсації за належну їй частку в квартирі, та останній були передані кошти, однак не взята розписка про це, внаслідок чого договір купівлі-продажу не був укладений, так як відповідач заявила, що коштів вона не отримувала. Окрім того, відповідач має постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, та на теперішній час мати передала відповідачу частину коштів в рахунок вартості її частки, що свідчить про бажання відповідача отримати компенсацію, однак відповідач не бажає оформлювати в нотаріуса договір купівлі-продажу вказаної частки квартири, наполягаючи, щоб був укладений та оформлений договір дарування, а, оскільки раніше вже були непорозуміння з відповідачем по оформленню правочину через нотаріальну контору, то в позивача не має іншої можливості скористатися правом, визначеним ст.365 ЦК України. Окрім того, за весь період з моменту отримання авансу за частку квартири відповідач погрожує передати належну їй частку квартири в іпотеку банку, отримавши там кредит, або ж подарувати свою частку будь-якій особі, і при цьому не має необхідності отримувати її (позивача) згоду на укладення договору дарування.
З огляду на викладене вище, представник позивача зазначив, що є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, які мають тимчасовий характер і якими захищаються законні інтереси позивача на випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно, може призвести до порушення прав та законним інтересів позивача ОСОБА_1
Ухвалою суду від 22 грудня 2018 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно до п.п. 4, 10 роз'яснень пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження в ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасників справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, при цьому забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, при цьому, згідно з ч. 3 зазначеної статті, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення позову відповідав предмету позову.
Судом встановлено, що предметом позову позивача ОСОБА_1 є припинення права ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 з виплатою їй залишку компенсації за вартість 1/3 частки вказаного майна в розмірі 101 427 грн., які знаходяться на депозитному рахунку та визнання за нею (позивачем ОСОБА_1Б.) права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.
Підставою позову позивач зазначила на те, що їй (позивачу ОСОБА_1Б.) належитьзгідно з рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16.02.2005 року та договору дарування від 11.12.2007 року 2/3 частки квартири АДРЕСА_3, відповідачу ОСОБА_2 належить 1/3 частка вказаної квартири, при цьому, відповідач в вказаній квартирі не проживає та не зареєстрована в ній, її (відповідача) частка 1/3 - є незначною, річ є неподільною, спільне користування є неможливим; та 23 листопада 2018 року відповідач отримала частину вартості за її (відповідача) частку, а саме 1/3 частку в розмірі 2 700 доларів США, однак на даний час умисно уникає укладання договору купівлі-продажу вказаної частки, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Крім того, з заяви про забезпечення позову, вбачається, що позивач обрала вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, а саме: 1/3 частку квартири АДРЕСА_4.
Необхідність вжиття заходу забезпечення позову обраним вище способом, позивач зазначила те, що відповідач 23 листопада 2018 року отримала частину вартості за її 1/3 частку квартири в сумі 2 700 доларів США, що свідчить про бажання відповідача отримати компенсацію за її частку у спільному майні, однак на даний час відповідач ухиляється від укладення договору купівлі-продажу вказаної частки квартири а також вказує про намір подарувати належну їй 1/3 частку квартири будь-якій сторонній особі.
З інформації ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 04.12.2018 року судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_5 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 2/3 частки (1/3 частка на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16.02.2005 року, 1/3 частка на підставі договору дарування від 11.12.2007 року №3-1891) та ОСОБА_2 1/3 частка на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16.02.2005 року).
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно чи продати його.
Окрім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову може бути відчужено на користь третіх осіб на момент виконання рішення. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні і тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися належним йому майном з метою ухилення від виконання судового рішення.
Аналіз положень статті 150 ЦПК України вказує на те, що арешт, як вид забезпечення позову, може бути накладений лише на майно або грошові кошти, які належать саме відповідачу по справі (є власністю відповідача) або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
З огляду на викладене вище, керуючись наведеними нормами процесуального права та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову в межах доводів, викладених в заяві та в доповненні до заяви про забезпечення позову, приймаючи також до уваги, що між сторонами існує спір з приводу якого заявлено позов, враховуючи також, що до вирішення спору в суді існує обґрунтована підозра відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна - 1/3 частки квартири АДРЕСА_4, що, в свою чергу, також об'єктивно може свідчити про можливе порушення законних прав та інтересів позивача та відповідно вчинення відповідачем реальних дій, направлених на ухилення від можливого виконання рішення суду, та є достатніми підставами вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, на підставі чого та з урахуванням вимог розумності та справедливості, забезпечення збалансованості інтересів учасників справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову, та вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову, застосувавши захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно - 1/3 частку квартири АДРЕСА_4, яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16.02.2005 року.
При цьому, обставин, передбачених ч.ч. 4-10 ст. 150 ЦПК України, які б перешкоджали застосування такого виду забезпечення позову, чи обставин, які б свідчили про порушення прав інших осіб, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, - судом не встановлено.
Разом з тим, з метою недопущення порушення майнових прав відповідача останній слід роз'яснити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 158 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим чи скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 405/8825/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №405/8825/18, провадження 2/405/1531/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, - шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - 1/3 частину квартири АДРЕСА_4, яка належить на праві приватної спільної часткової власності на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16 лютого 2005 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання за адресою м.Кропивницький, ОСОБА_5, 15.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Дата постановлення та підписання ухвали суддею 22.12.2018 року.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання три роки.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_6