Головуючий суддя у першій інстанції : Борискін С.А.
12 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1679/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя: БруновськоїН.В.
суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
позивач: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 817/1167/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення, -
26.04.2018р. позивач ОСОБА_2 звернулась в суд і з позовом до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної А.О. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37428704 від 05.10.2017р.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2018р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліна А.О. подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити.
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено що позивачу ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 належить на праві приватної власності кожному по 1/4 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 26.02.1999 р. та договором про визначення часток в спільній сумісній власності від 24.02.2017 р.
15.03.2018 р. позивач разом з іншими співвласниками звернулись до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з метою оформлення відчуження даної квартири.
Проте, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 117157092 ОСОБА_2 дізналась що державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліна А.О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37428704 від 05.10.2017 р. ( а.с. 14; а.с. 64)
На підставі даного рішення державний реєстратор провів державну реєстрацію обтяження, а саме наклав арешт на вищевказану квартиру та вніс запис про обтяження № 22683485 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Особою, в інтересах якої встановлено обтяження зазначено ОСОБА_8
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор приймав рішення про реєстрацію обтяження на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.09.2017р. у справі № 522/16038/17.
Приморський районний суд м. Одеси від 10.05.2018 р. на письмовий запит суду першої інстанції надіслав ухвалу про забезпечення позову від 04.09.2017 р. у справі № 522/16038/17. (а.с. 67-68 )
Із змісту ухвали про забезпечення позову від 04.09.2017 р. у справі № 522/16038/17 Приморського районного суду м. Одеси видно, що дана ухвала прийнята у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання договорів недійсними, визнання довіреності недійсною, відшкодування збитків та стосується накладення арешту на квартири які знаходяться в м. Одеса. ( а.с. 16)
Проте,зміст ухвали про забезпечення позову від 04.09.2017 р. у справі № 522/16038/1 на підставі якої державний реєстратор приймав оскаржуване рішення має зовсім інший зміст в порівняно з вищевказаною ухвалою а саме: змінено склад сторін учасників справи та адреси квартир на які накладено арешт, що вказує на ознаки підроблення документа. (а.с. 53 )
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечносте між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями зокрема:
- відповідність повноваження особи яка подає документи для державної реєстрації прав;
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій;
- під час проведення реєстраційних дій обов'язкове використовує відомості отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
В п.2, 3 ч.1 ст. Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам встановленим цим Законом.
Із змісту п.1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» видно, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
ч. 1 ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно» передбачено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень без подання відповідної заяви.
З системного аналізу ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно», п. 1 ч. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» видно, що державний реєстратор зобов'язаний при отримані судового рішення перевірити наявність такого рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень та відповідності його за документарною інформацією та реквізитами, а в разі відсутності надіслати запит на адресу суду для підтвердження наявності такого рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію обтяжень державний реєстратор перевірив наявність поданої заявником ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному порталі судової влади України за посиланням: http://reestr.court.gov.ua/Review/68600255 (а.с. 85-86 )
Отже, державний реєстратор перевірив достовірність наданої заявником ухвали суду про забезпечення позову за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме відповідність судового рішення за документарною інформацією та реквізитами.
Кодифіковані відомості, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень державним реєстратором не могли бути перевірені за відсутності у нього повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень згідно п. 19 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 р. № 740.
Колегія суддів вважає, що державний реєстратор при реєстрації обтяження на нерухоме майно формально дотримав процедуру державної реєстрації обтяжень що передбачена вищевказаними нормативними актами.
Однак, в судовому засіданні встановлено та дана обставина не заперечується державним реєстратором що подана для державної реєстрації ухвала про забезпечення позову від 04.09.2017 р. в справі № 522/16038/17 містить ознаки підроблення та не має статусу документа достатнього для державної реєстрації обтяжень.
В п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» видно, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2017 р. № 37428704 слід скасувати. Рішення державного реєстратора суперечить вимогам п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та є протиправним.
Доводи апелянта про те, що дану справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства є помилковими, оскільки відсутній спір про право цивільне відповідно до вимог ст.2 Цивільного кодексу України.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 817/1167/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя Н.В.Бруновська
Суддя З.М. Матковська
Суддя Р.М. Шавель
Постанова складена в повному обсязі 22.12.2018р.