20 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2515/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2018 року у справі № 345/5285/14-а (рішення ухвалено в м. Калуш, головуючий суддя Кардаш О.І.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Середньоугринівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,
ОСОБА_2 18.12.2014 звернулася в суд із адміністративним позовом до Середньоугринівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа ОСОБА_1, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії Середньоугринівської сільської Ради народних депутатів третього демократичного скликання від 19.03.1999 «Про заяву гр. ОСОБА_4, жителя с.Старий Угринів» щодо надання ОСОБА_4 земельної ділянки, розміром 0,04 га в урочищі «Господарський двір» в с.Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення четвертої сесії Середньоугринівської сільської Ради народних депутатів третього демократичного скликання від 19.03.1999 «Про заяву гр. ОСОБА_4, жителя с.Старий Угринів» щодо надання ОСОБА_4 земельної ділянки, розміром 0,04 га в урочищі «Господарський двір» в с.Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що земельною ділянкою в урочищі «Господарський двір» ОСОБА_4 фактично користувався з 1993 року. Про факт користування земельною ділянкою в урочищі «Господарський двір» свідчить як заява ОСОБА_4 про надання йому в користування земельної ділянки, так і виступ землевпорядника на сесії сільської ради, де розглядалось питання про надання йому земельної ділянки. Даний факт підтверджується актом від 27.02.2012, який складено комісією сільської ради у складі тодішнього голови сільської ради ОСОБА_5, голови депутатської комісії сільської ради ОСОБА_3, жителів Старого Угринова ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили факт користування ОСОБА_4 земельною ділянкою в урочищі «Колгоспний двір».
Вказав, що факт написання в рішенні площі земельної ділянки від руки не є підтвердженням його недійсності, оскільки рішення завірене печаткою сільської ради та підписом сільського голови Ковалика І.В. Також він вказав, що зміни до Генерального плану забудови с.Старий Угринів були внесені в 2004 році за зверненням Староугринівської сільської ради, коли й було змінено цільове призначення земель в урочищі «Господарський двір» та відведено їх під забудову.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що рішенням 4-ї сесії Середньоугринівської сільської Ради народних депутатів Калуського району Івано-Франківської області 3-го демократичного скликання «Про заяву гр. ОСОБА_4, жителя с.Старий Угринів» від 19.03.1999 року вирішено вилучити земельну ділянку, розміром 0,04 га, в урочищі «Ріка» в гр. ОСОБА_4 та надати йому земельну ділянку, розміром 0,04 га, в урочищі «Господарський двір», а також зобов'язано землевпорядника внести відповідні зміни в погосподарську книгу (т.1 а.с.5).
Відповідно до копії протоколу 4-ї сесії Середньоугринівської сільської ради народних депутатів 3-го демократичного скликання щодо розгляду заяви ОСОБА_4, жителя с.Старий Угринів, інженер-землевпорядник с/ради ОСОБА_9 зачитала заяву гр. ОСОБА_4, який просить надати йому земельну ділянку в розмірі (не зазначено) га в урочищі «Діброва», тому що він віддає земельну ділянку в розмірі (не зазначено) га в урочищі «Ріка» на громадську дорогу.
Також, ОСОБА_9 вказала, що гр. ОСОБА_4 захопив земельну ділянку на «Господарському дворі» та запропонувала дану земельну ділянку йому затвердити (т.1 а.с. 6-10). На підставі даного протоколу було винесене оспорюване рішення.
Вважаючи вказане рішення незаконним та таким, що порушує її право на користування земельною ділянкою, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про надання ОСОБА_4 земельної ділянки в урочищі «Господарський двір» для особистого селянського господарства, порушив принцип розподілу земель за цільовим призначенням, що є підставою для визнання його незаконним.
Залишаючи ухвалене рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів виходить з наступного.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. 319 ЦК всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.
За змістом ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Підставами визнання протиправним рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення процедури прийняття акта не можуть бути підставами для визнання його неправомірним і скасування.
Обов'язковою умовою визнання акту нечинним і скасування є порушення прав, свобод і інтересів позивача у зв'язку з прийняттям акту, який оскаржується.
Судом встановлено, що згідно виписок із погосподарських книг Середньоугринівської сільської ради за 1996-2000 роки (т.1 а.с.35-39) та за 2001-2005 роки (т.1 а.с.40-41) видно, що в період з 1996 по 2005 роки площа земельних ділянок, які перебували у власності ОСОБА_4 залишалася незмінною і становила 0,84 га.
При цьому, жодних відомостей про надання у 1999 році ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,04 га, у погосподарських книгах не відображено.
Факт користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_4, а згодом його правонаступником, з 1993 року підтверджується наявними у справі доказами.
Згідно акту комісії від 21 лютого 2012 року, складеного сільським головою ОСОБА_5, головою депутатської комісії з питань екології та земельних відносин ОСОБА_3, членом комісії ОСОБА_10 (т.1 а.с.79) встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_11 дійсно обробляють земельні ділянки колишнього колгоспу більше 15 років, які на даний час приватизовані позивачем ОСОБА_2
Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.04.2018 ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області також встановив самовільне захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,617 га, що перебуває у власності позивачки (а.с.29).
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,2500 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Вказане підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1, виданого 06.05.2010, на підставі рішення Середньоугринівської сільської ради Калуського району від 11.10.2009, який є наявним в матеріалах справи (т. 2 а.с. 23).
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 14.12.2015 встановлено, що частину земельної ділянки позивачки самовільно зайняв ОСОБА_4, площею 0,06 га., в якому встановлено, що даний факт зафіксовано складеним протоколом про адміністративне правопорушення від 11.10.2012 за ст. 53-1 КУпАП; на підставі якого 25.10.2012 було винесено постанову №000067 про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення в розмірі 204,00 грн. (т. 2 а.с. 24).
ОСОБА_4 жодних правових підстав на використовування даної земельної ділянки не набув та даних про такі судом не здобуто.
Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, незважаючи на те, що хоч і рішення Середньоугринівської сільської Ради народних депутатів Калуського району Івано-Франківської області «Про заяву гр. ОСОБА_4, жителя с.Старий Угринів» від 19.03.1999 не було офіційно реалізоване, проте фактично ОСОБА_4 та його правонаступник, спекулюючи даним рішенням, користувалися земельною ділянкою, наданою їм цим рішенням, чим порушує права позивача.
З огляду на вказане рішення, суд першої інстанції вірно зазначив про наявність сумнівів щодо законності отримання позивачкою державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1, виданого 06.05.2010, що підтверджується копією тексту позовної заяви, яка на даний час знаходиться на розгляді у Калуському міськрайонному суді (справа № 0908/2413/2012, провадження № 2/345/2/2018).
Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на те, що ОСОБА_4 не звертався у встановленому земельним законодавством порядку із заявою про надання йому земельної ділянки в урочищі «Господарський двір» і документів, передбачених законом, зокрема, графічні матеріали, не подавав і тільки з цих підстав оскаржене рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про порушення прав позивачки оскаржуваним рішенням Середньоугринівської сільської Ради народних депутатів Калуського району Івано-Франківської області «Про заяву гр. ОСОБА_4, жителя с.Старий Угринів» від 19.03.1999 року.
Стосовно строку звернення до суду, то твердження позивачки про порушене право лише 19.11.2014 при ознайомленні із заочним рішенням Калуського міськрайонного суду по справі № 0908/2413/2012 ні відповідачем, ні третьою особою не спростовані.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (в редакції Закону N 2196-XII від 13.03.1992 року) до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.
Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
Згідно відповіді на запит Сектору містобудування та архітектури Калуської районної державної адміністрації від 17.02.2017 року №08 генеральний план забудови території с.Старий Угринів розроблений Івано-Франківською творчою архітектурно-проектною майстернею «Архпроект» в 1993 році; після розробки генерального плану с.Старий Угринів 1993 року цільове призначення земель колишнього колгоспного двору: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; в сектор містобудування та архітектури ОСОБА_4 не звертався із заявами про погодження надання та території колишнього колгоспного двору в с.Старий Угринів земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; згідно з генеральним планом с.Старий Угринів Калуського району, розробленим Івано-Франківською творчою архітектурно-проектною майстернею «Архпроект» в 1993 році на території колишнього колгоспного двору передбачено будівництво індивідуальних житлових та господарських будівель (т.2 а.с.25).
Отже, на час ухвалення оспорюваного рішення, землі в урочищі «Господарський двір» належали до земель населених пунктів, а не до земель сільськогосподарського призначення.
Відтак, покликання представника третьої особи про те, що зміни до цільового призначення земель в урочищі «Господарський двір» були внесені в Генеральний план забудови с.Старий Угринів лише в 2004 році не заслуговують на увагу та спростовуються даною відповіддю на запит Сектору містобудування та архітектури Калуської районної державної адміністрації від 17.02.2017 року №08.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що приймаючи оскаржуване рішення про надання ОСОБА_4 земельної ділянки в урочищі «Господарський двір» для особистого селянського господарства відповідач порушив принцип розподілу земель за цільовим призначенням, що також є підставою для визнання його незаконним.
Доводи, що викладені в апеляційні скарзі не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини, та доводять порушення прав позивачки.
З огляду на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем, чого він не заперечує, з порушенням чинного земельного законодавства і порушує права позивачки, колегія суддів вважає, що спосіб захисту обраний позивачем є вірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2018 року у справі № 345/5285/14-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 22.12.2018