20 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/988/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А. І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д. М.,
за участю секретаря - Болюк Н. В.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 813/1047/18 (рішення ухвалене о 12:51 год. у м. Львові судом у складі головуючого судді Гулика А. Г., повний текст рішення виготовлено 20 липня 2018 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертоград ЛТД» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертоград ЛТД» (далі - ТзОВ «Вертоград ЛТД») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача у збільшенні реєстраційної суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; зобов'язати відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за березень 2015 року у сумі 99000 грн. та за лютий 2015 року у сумі 54221 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що контролюючим органом протиправно відмовлено йому у збільшенні реєстраційної суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, оскільки, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий та березень 2015 року, є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже сформовані у ньому показники (зокрема у рядку 21) мали бути враховані органом ДФС при автоматичному збільшенні суми, на яку ТзОВ «Вертоград ЛТД» має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року вказаний позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що відмова відповідача у збільшенні реєстраційної суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних є обґрунтованою і правомірною, прийнятою згідно вимог Податкового кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивача належним чином повідомлено про дату, час та місце його проведення, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вертоград ЛТД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий-березень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 20 травня 2015 року № 213/13-07-15-01/38970835, яким встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України, а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2015 року у рядку 30 декларації з ПДВ (сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових періодів), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 таблиці 2 Д2) у сумі 54 221 грн, та за березень 2015 року у рядку 30 декларації з ПДВ (сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 таблиці 2 Д2) в сумі 99 000 грн.
На підставі вказаного акта перевірки 28 травня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 153 221 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення скасоване постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі №813/4932/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2017 року.
В подальшому, позивачем 12 грудня 2016 року подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2015 року, де рядок 20.2 дорівнює 0.00 грн, а саме знято суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 54 221 грн та дану суму перенесено в рядок 21; за березень 2015 року, де рядок 20.2 дорівнює 0.00 грн, а саме знято суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 99 000 грн та дану суму перенесено в рядок 21.
Листом від 18 серпня 2017 року № 18-08-17/1 позивач звернувся до ГУ ДФС у Львівській області щодо збільшення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати накладні в системі електронного адміністрування ПДВ.
Однак, ГУ ДФС у Львівській області листом від 11 вересня 2017 року № 13808/10/13-01-12-02-17 повідомило позивача, що згідно положень пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України після «обнулення» показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від'ємного значення, яка задекларована платником податків виключно в рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року та не підлягає перерахунку внаслідок уточнення платником податків показників звітності з ПДВ.
Не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий та березень 2015 року є однією з форм податкової звітності з податку на додану вартість, а отже сформовані у них позивачем показники (зокрема рядок 21) мали бути враховані ДФС України при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування.
Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» було запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість (пункт 35 підрозділу 2 розділу XX Кодексу): з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної ОСОБА_1 України про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону № 71) - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.
Згідно з пунктами 200-1.2, 200-1.11 статті 200-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 2 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «ОСОБА_2 питання електронного адміністрування податку на додану вартість» рахунок у системі електронного адміністрування податку - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.
29 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 16 липня 2015 року № 643-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», яким підрозділ 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 34, відповідно до якого станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн, що були сформовані, починаючи з 01 липня 2015 року.
Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року) (підпункт 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України).
Аналогічний алгоритм дій ДФС України визначений підпунктом 3 пункту 10 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569.
Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (стаття 203.1 Податкового кодексу України).
Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Отже, платник податків у разі самостійного виявлення помилок у податковій декларації має право надіслати уточнюючий розрахунок до цієї декларації не пізніше закінчення 1095 дня що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Разом з тим, положення пункту 34 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України жодних обмежень щодо зарахування реєстраційної суми від'ємного значення попередніх звітних періодів (до 01 липня 2015 року ) не містять, та, у тому числі, заборон щодо її коригування у відповідності до приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України шляхом подачі уточнюючого розрахунку до податкової декларації внаслідок самостійно виявлених помилок, що складає обов'язок платника податку.
Згідно з пунктом 8 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Отже, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість поданий платником податків до контролюючого органу у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий та березень 2015 року є однією з форм податкової звітності з податку на додану вартість, а тому сформовані у ньому показники повинні бути враховані податковим органом при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення, зокрема, за червень 2015 року.
Відповідно до пункту 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Наведене свідчить про те, що система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні ДФС України, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули.
Таким чином, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітні періоди, подані позивачем 12 грудня 2016 року до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже сформовані у них позивачем показники (зокрема рядок 21) мали бути враховані ДФС України при визначенні сум, на які позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про бездіяльність відповідача у збільшенні реєстраційної суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 816/400/17, провадження № К/9901/40364/18.
За наведених обставин суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 813/1047/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_2
Повний текст постанови виготовлено 21.12.2018 року