18 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/3050/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Л. В. Левшун про визнання протиправними дій, відшкодування моральної шкоди, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Коморний О.І.,
час ухвалення рішення не вказаний,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 22.10.2018 р.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Л. В. Левшун, в якому просив суд про визнання протиправною бездіяльності Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Л. В. Левшун щодо розгляду звернення, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що провадження, відкриті за наслідками розгляду звернень позивача, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини здійснює згідно з Порядком здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженим наказом Уповноваженого від 12.08.2013 № 18/02-13 (зі змінами, унесеними наказом Уповноваженого від 12.04.2018 № 12/02-18), а не відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тому твердження про те, що провадження за зверненнями позивача мали закінчитися у визначені терміни Закону № 393, є безпідставними.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги та його апеляційну скаргу задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при відкритті провадження порушено норми процесуального права, а саме неправомірно відкрито спрощене позовне провадження, що унеможливило подання ним відповіді на відзив. Також вказує на протиправне взяття до уваги судом першої інстанції відзиву на позовну заяву, у зв'язку з поданням такого після закінчення встановленого ухвалою про відкриття провадження строку та незазначенням поважності причин пропуску такого строку.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Разом з тим, колегія суддів враховує той факт, що відзив відповідачем подано із пропуском строку, встановленого ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 26 листопада 2018 року, а особа, яка його подала, не порушує питання про поновлення пропущеного строку, тому, враховуючи положення статей 304 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не може брати до уваги твердження, викладені в даному відзиві.
В зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також розглядом справи судом першої інстанції в порядку спрошеного позовного провадження, колегія суддів відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з заявою від 13.04.2018 року щодо неналежного розгляду скарги та порушення посадовими особами Львівської облдержадміністрації права на звернення.
08.06.2018 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з заявою щодо порушення посадовими особами Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги права на звернення.
15.06.2018 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з заявою щодо порушення посадовими особами Головного управління Національної поліції у Львівській області права на звернення.
24.07.2018 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з заявою щодо порушення посадовими особами Головного управління Національної поліції у Львівській області права на звернення.
На заяву позивача від 13.04.2018 року відповідач 21.05.2018 року листом повідомив про відкриття провадження у справі та про направлення запиту до Львівської обласної державної адміністрації з метою оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
На заяву позивача від 08.06.2018 року відповідач 06.07.2018 року листом повідомив про відкриття провадження у справі та про направлення запиту до центру правової допомоги з метою отримання пояснень, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
На заяву позивача від 15.06.2018 року відповідач 20.07.2018 року листом повідомив про відкриття провадження у справі та про направлення запиту до управління з метою отримання пояснень, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
На заяву позивача від 24.07.2018 року відповідач 29.08.2018 року листом повідомив про продовження строку розгляду відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку з необхідністю додаткового вивчення питань.
ОСОБА_1 вважає дії Керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Л. В. Левшун, що надала відповіді на звернення, протиправними, оскільки такі дії порушують права ОСОБА_1, встановлені ст.40 Конституції України та п.6 ч.1 ст.18, п. 1 ч.1 ст. 19, ч.1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме неврахування, на думку позивача, того факту, що порядок здійснення проваджень Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, затверджений наказом №12/02-18 від 12.04.2018 р., обов'язково повинен відповідати порядку розгляду заяв, встановленому Законом України «Про звернення громадян», колегія суддів зазначає, що провадження, відкриті за наслідками розгляду звернень позивача, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини здійснює згідно з Порядком здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженим наказом Уповноваженого від 12.08.2013 № 18/02-13 (зі змінами, унесеними наказом Уповноваженого від 12.04.2018 № 12/02-18), а не відповідно до Закону України «Про звернення громадян», виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; відмовляє в розгляді звернення.
Провадження Уповноваженого - це комплекс заходів, які здійснюються з метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, сприяння їх поновленню, запобігання виникненню умов, що створюють можливості порушення прав та свобод людини.
Згідно із ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженим наказом Уповноваженого від 12.08.2013 № 18/02-13, кожен, хто бере участь у здійсненні провадження Уповноваженого, керується Конституцією України, Законом № 776, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими нормативно-правовими актами України, актами Уповноваженого та керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Секретаріат), а також цим Положенням.
Відповідно до пункту 1.4 Порядку, під час провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання таких дій та прийняття рішень. Критерієм для визначення розумності строків провадження є складність провадження, яка визначається з урахуванням кількості порушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки дій, необхідних для здійснення провадження, тощо.
Зацікавлені сторони, згідно з пунктом 1.6 Порядку, повідомляються про відкриття провадження в строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Відповідно до пункту 6.1 Порядку, провадження завершується шляхом надання остаточної відповіді заявнику за результатами з'ясування обставин справи після вжиття передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню.
Дотримання порядку та строків, визначених наведеними вище нормами, підтверджується матеріалами справи.
Зокрема, відповідно до матеріалів справи, 20 квітня 2018 року до Виконавчого комітету Червоноградської міської ради листом від 17.04.2018 № 3/24-3190/6-3 (а.с. 43) надійшло звернення позивача від 13.04.2018 (а.с.44) щодо порушення посадовими особами Львівської обласної державної адміністрації права на звернення. Зазначену скаргу відповідачем розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а за результатами перевірки звернення ухвалено рішення про відкриття провадження, про що повідомлено позивача листом від 21.05.2018 № 2/12-0316401.18-1/13-110 (а.с.48)ю
11 червня 2018 року до Уповноваженого з регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області листом від 08.06.2018 № 612/2018 (а.с.53) надійшло звернення позивача від 08.06.2018 (а.с.54) щодо порушення посадовими особами Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги права на звернення. За результатами розгляду позивача повідомлено, що відкрито провадження у справі листом Секретаріату від 06.07.2018 № 2/12-0319848.18-1/13-110 (а.с.59).
23 червня 2018 року до відповідача з Червоноградської міської ради листом від 19.06.2018 № 3/24-4790/6-3 (а.с.60) надійшло звернення позивача від 15.06.2018 (а.с.61-62) щодо порушення посадовими особами Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП) права на звернення. За результатами розгляду скарги відповідач ухвалив рішення про відкриття провадження, про що повідомив позивача листом Секретаріату від 20.07.2018 № 2/12-0320833.18-1/13-110 (а.с.69).
31 липня 2018 року до відповідача з Червоноградської міської ради листом від 24.07.2018 № 3/22-5702/1-3 (а.с.70) надійшло звернення позивача від 24.07.2018 (а.с.71-72) щодо порушення посадовими особами ГУНП права на звернення та результатів провадження, відкритого за зверненням від 13.04.2018 року щодо порушення посадовими особами Львівської ОДА права на звернення. Листом Секретаріату від 29.08.2018 № 17/12-0323339.18/13-110 (а.с.77) позивача повідомлено, що у зв'язку з необхідністю додаткового вивчення питань, порушених у зверненні ОСОБА_1, відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» строк розгляду звернення було продовжено. В подальшому, листом відповідача від 14.09.2018 № 17/12-0323339.18-2/13-110 (а.с.78) позивача повідомлено про відкриття провадження у зв'язку з порушенням посадовими особами ГУНП права на звернення та відсутність правових підстав для вжиття заходів реагування в іншій частині скарги ОСОБА_1 від 24.07.2018 року.
Також за результатами провадження, відкритого за зверненням позивача від 13.04.2018 та здійсненого відповідно до Порядку, позивачу було надано відповідь листом представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.09.2018 № 5/12-0316401.18-2/13-110 (а.с.49-50).
Отже звернення позивача розглянуті належним чином з прийняттям відповідних рішень про відкриття проваджень, про що позивачеві повідомлено належним чином.
Щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неправомірність розгляду його позовної заяви в порядку спрощеного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.ч. 2,3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Наведені вище норми вказують на те, що законодавець визначає загальне позовне провадження через призму поняття спрощеного позовного провадження, а саме як виключення з нього.
Відповідно до ч.4 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що перелік справ, які повинні бути розглянуті за правилами загального позовного провадження, є виключним, натомість законодавець залишає за судом право самостійно визначати порядок розгляду справ, не зазначених в ч.4 ст. 12 КАС України, що чітко відображено наведеним вище п.10 ч.6 ст.12 КАС України. Тому колегія суддів у випадку спірних правовідносин не вбачає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, встановленої пунктом 7 частини 3 статті 317 КАС України, якою зазначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, якою встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, колегія суддів враховує порушення вказаної норми, оскільки ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 20.09.2018 року отримано відповідачем 27.09.2018 р., якою встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву. Натомість відзив на позовну заяву відповідачем подано 19.10.2018 р., тобто з порушенням встановленого строку на його подання.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що абзацом 2 частини 2 статті 317 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вказує на відсутність обов'язкових підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, встановлених ч.3 ст.317 КАС України, а також не вбачає вчинених судом першої інстанції порушень, що призвели б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 1340/4262/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Л. В. Левшун про визнання протиправними дій, відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді В. В. Святецький
Л. Я. Гудим
Повне судове рішення складено 22.12.2018 р.