19 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/3694/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 року (головуючого судді Костюкевича С.Ф.) розглянуте у відкритому судовому засіданні в м. Луцьк о 10 год. 14 хв. повний текст складено 17.10.2018 року у справі №803/2011/17 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
ОСОБА_1 28.12.2017 року звернулася в суд з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2017/000137/1 від 21.12.2017.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Волинська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Посилаючись на те, що під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару встановлено, що документи подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за першим (основним) методом обраним декларантом. А також щодо витрат на правову допомогу такі є завищені, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
01.03.2018 року рішенням Волинського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 21.12.2017 року № UA205110/2017/000137/1.
Постановою Верховного Суду від 31.07.2018 року, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено всіх обставин поставки товару.
Позивачем не подано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Дембіцький Т.Я. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 08.12.2017 року для митного оформлення товару - бувшого у використанні, пошкодженого, автомобіля марки - Volkswagen, модель- Jetta, номер кузова НОМЕР_1, 2012 року випуску, декларантом ПП «Прайд сервіс» було подано до Одеської митниці ДФС митну декларацію №UA205090/2017/058402 та комплект документів.
Вказаний товар надійшов на адресу ОСОБА_1 згідно з фактурою №VF51\03\17 від 31.03.2017 року компанії «SASCHA SP. z.o.o.».
При цьому, як вбачається із графи 43 зазначеної МД №UA205090/2017/058402, вказаний товар був задекларований за першим методом, тобто за ціною договору.
Мотивуючи тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: імпортований транспортний засіб ввезено морським транспортом, країною відправки є Сполучені Штати Америки, митниця на кордоні «Одеський морський торговельний порт», декларантом до митного оформлення надано документи, в яких вказані витрати понесені на транспортування оцінюваного ТЗ до моменту перетину митного кордону України, проте документів, які б містили інформацію про вартість перевезення та оплату вказаних послуг декларантом надано не було; згідно Salvage sertificate продавцем є Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company, а покупцем SASCHA SP. z.o.o., при цьому інформації щодо взаємозв'язку між вказаними компаніями надано не було; відповідно до наданої фактури від покупця SASCHA SP. z.o.o. №VF51\03\17 від 31.03.2017 року термін оплати - 120 днів - 29.07.2017 року, товар пред'явлений до митного оформлення згідно митної декларації №UA205090/2017/058402 від 08.12.2017 року, при цьому декларантом до митного оформлення не надано жодних платіжних документів; до митного оформлення разом з МД №UA205090/2017/058402 декларантом подано звіт №637/5 з визначенням ринкової вартості КТЗ, що завозиться на митну територію України з США від 17.08.2017 року, однак експерт ФОП ОСОБА_4 не внесена до Реєстру атестованих судових експертів, 11.12.2017 року посадовою особою митного органу декларанту було підготовлено та направлено електронне повідомлення та запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо рахунок не сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару або інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення; рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг пов'язаних з виконанням умов купівлі імпортованого ТЗ; рахунки про здійснення платежів третім особам (Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company); документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (договір на перевезення товару, морський страховий поліс, коносамент) - висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У відповідь на вказане повідомлення позивачем було надіслано лист від 20.12.2017 року, в якому зазначено: продавцем товару - автомобіля уживаного та пошкодженого, згідно фактури виступає не Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company, а польська фірма SASCHA SP. z.o.o., а тому у декларанта відсутня будь-яка інформація чи документи щодо взаємовідносин Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company з іншими компаніями; що стосується декларації країни відправника то її також немає так як і не має інформації про те, чи вона оформлялася; будь-які рахунки про сплату комісійних відсутні, оскільки покупець такі витрати не поніс; рахунки про сплату коштів Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company також відсутні, оскільки автомобіль купувався у польської фірми, підтвердженням чого є фактура №VF51\03\17 від 31.03.2017 року та сам факт передачі (надходження) їй товару; вимога про надання документа, що містять відомості про перевезення оцінюваного товару, такі документи відсутні, оскільки ціна товару зазначена з його доставкою в порт Одеса.
Також, долучено ряд документів, а саме: висновок №110 експертного авто-товарознавчого дослідження автомобіля - Volkswagen Jetta, SE vin-3VWDP7AJ1CN467052 від 18.12.2017 року; коносамент №1704006/2, лист фірми Atlantic Express Corp. від 12.09.2017 року з перекладом; лист від продавця фірми SASCHA SP. z.o.o. про проведення розрахунку із покупцем в повному обсязі та додатково надано цінову інформацію на продажу ідентичних транспортних засобів за маркою авто із аукціону на ринку США COPART.
За результатами розгляду листа №41 від 20.12.2017 року та додатково поданих декларантом документів було встановлено, що на вимогу митниці декларантом не було подано банківських платіжних документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, а у висновку експерта №110 від 18.12.2017 року не вказана конкретна визначена ним вартість автомобіля, а визначена лише вартість відновлювальних робіт на території України, у зв'язку з чим декларанту було підготовлено та направлено електронне повідомлення, яким проінформовано, що митницею буде прийнято рішення про коригування митної вартості, оскільки подані документи до митного оформлення та додатково надані не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також, зазначено що митну вартість буде визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України.
21.12.2017 року Волинська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA205110/2017/000137/1, згідно з графою 30 якого митним органом було визначено митну вартість товару «автомобіль легковий бувший у використанні пошкоджений марки Volkswagen Jetta, номер кузова НОМЕР_1, 2012 року випуску» за ціною 5 575, 00 доларів США (замість 1 750, 00 доларів США, що була заявлена декларантом). Так, у графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Так, під час здійснення контролю правильності митної вартості встановлено, що імпортований ТЗ гр. України ОСОБА_5 - одержувач товару (особа, що відповідальна за фінансове регулювання ОСОБА_1) ввезено морським транспортом, країною відправки ТЗ є Сполучені Штати Америки, митниця на кордоні «Одеський морський торговельний порт». Декларантом до митного оформлення надано документи, в яких вказані витрати понесенні на транспортування оцінюваного ТЗ до моменту перетину митного кордону України. Довідка видана компанією Atlantic Express Corp, штат Texas. Згідно Salvage sertificate продавцем є Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company, покупцем SASCHA SP. z.o.o. Інформація щодо продавця Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company про взаємозв'язок між даними компаніями декларантом не надано, також і документів, які засвідчують факт оплати транспортування.
Також митним органом зазначено, що згідно Salvage sertificate продавцем ТЗ є третя особа - Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company, покупцем SASCHA SP. z.o.o., а інформації щодо продавця Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company декларантом до митного оформлення не надано, згідно п.3.3 ст.53 МК України було витребувано рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг пов'язаних з виконанням умов купівлі імпортованого ТЗ та рахунки про здійснення платежів третім особам Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company, які декларантом не надано. У висновку експерта №110 від 18.12.2017 року не вказана конкретно визначена ним вартість автомобіля, а визначена тільки вартість відновлювальних робіт на території України та вартість утилізації. Слід зазначити, що дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на даний товар. Також відповідно до наданої фактури від покупця Sascha Spolka zoo №VF51/03/17 від 31.03.2017 року термін оплати - 120 днів - 29/07/2017 року. Декларантом до митного оформлення не надано платіжне доручення банку (чек на оплату імпортованого товару), що містить реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару та для підтвердження заявленої митної вартості згідно п.4 ч.2 статті 53 МК України.
При цьому відповідач у своєму рішенні вказав, що декларантом подані наступні додаткові документи: висновок експертного автотоварознавчого дослідження №110 від 18.12.2017 року; коносамент №1704006/2, лист від фірми Atlantic Express Corp. №138 dd від 12.09.2017 року; лист від продавця Sascha Spolka zoo та цінова інформація. Документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме підтвердження витрат, понесених покупцем на транспортування та здійснення платежів третім особам на користь продавця та відомостей про оплату комісійних, посередницьких послуг. Враховуючи вищенаведене та відмову декларанта подавати інші документи та у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість буде визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації наявної в довіднику NADA, використання якого передбачене Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 року №1335/5/1159 і акту митного огляду №500650/2017/001958 від 05.12.2017 року з врахуванням технічного стану автомобіля становитиме 5 575 дол. США та буде прийняте рішення про коригування митної вартості відповідно до ст.55 MK України.
Цього ж дня, 21.12.2017 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205090/2017/00385, у якій митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості №UA205110/2017/000137/1 від 21.12.2017 року.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення від 21.12.2017 року № UA205110/2017/000137/1, з огляду на таке.
Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою-третьою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
В постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року при направленні справи на новий розгляд, вказано, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено на яких умовах здійснювалася поставка товару і чи передбачали ці умови включення витрат на транспортування до ціни договору та не встановлено чи проводилися консультації митного органу з декларантом щодо необхідності застосування кожного наступного метода у зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів.
Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти таких висновків.
На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказана правова позиція висловлена у пунктах 2 - 4, 16, 18, 22 розділу «Висновки» Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13 березня 2012 року) - додатку до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» №2 від 13 березня 2017 року.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених під час судового розгляду доказів, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаного вище товару, виходячи з такого.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2017/000137/1 від 21.12.2017 року вбачається, що додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта у зв'язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Разом з тим, у цьому рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару. При цьому, суд звертає увагу, що, розбіжності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Крім того, суд також враховує, що декларант виконав вимоги органу доходів і зборів в частині подання документів щодо оплати товару, а витребувані інші документи (документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, копія митної декларації країни відправлення, рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов купівлі імпортованого транспортного засобу, рахунки про здійснення платежів третім особам (Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company) не були подані у зв'язку з їх відсутністю. Тому, колегія суддів вважає, що неподання цих документів декларантом з об'єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідачем були порушені вимоги частин п'ятої, шостої статті 55 МК України, оскільки відповідач не надав доказів проведення письмових консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, безпідставно вказавши в оскаржуваному рішенні про проведення письмових консультацій.
Суд звертає увагу на приписи пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, відповідно до яких прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
На думку суду, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Щодо ненадання декларантом інформації щодо продавця товару Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company, суд зазначає наступне.
З фактури №VF51/03/17 від 31.03.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 було придбано у польської компанії «SASCHA Sp.z.o.o» бувший у користуванні та пошкоджений легковий автомобіль марки Volkswagen JETTA, 2012 року випуску та саме в рахунок даної польської компанії позивачем було перераховано кошти за товар.
Вказаний автомобіль був транспортований із США, експортер - компанія «SASCHA Sp.z.o.o», отримувач - ОСОБА_1, перевізник - Atlantic Express CORP, що підтверджується коносаментом від 14.04.2017 року.
Будь-яких договорів із фірмою Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company позивач не укладав, відтак надати будь-яку інформацію ніж та, що у нього наявна не міг, оскільки така інформація у нього відсутня.
Також відповідачем не конкретизовано та не вказано, яку саме інформацію Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company потрібно було надати і які саме факти, які впливають на митну вартість чи її складові частини митниця хотіла такими документами чи інформацією підтвердити чи спростувати. Більше того, в листуванні декларантом наголошувалось, щоб відповідач чітко вказав, які саме складові частини митної вартості потрібно додатково підтвердити, на що відповіді не було надано.
Суд також зазначає, що відповідачем безпідставно не взято до уваги висновок №110 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 18.12.2017 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту, ввезеного на митну територію України автомобіля Volkswagen Jetta, SE vin-3VWDP7AJ1CN467052 від 18.12.2017 року в розмірі 232 227, 32 грн.
Відповідач без належного обґрунтування взяв до уваги цінову інформацію, наявну в довіднику NADA Official used guide, використавши Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року №1335/5/1159), та не врахувавши при цьому, що наявність пошкоджень автомобіля та необхідність проведення його відновлювального ремонту, що підтверджується актом про проведення митного огляду, матеріалами фотозйомки висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 18.12.2017 року №110, впливають на митну вартість вказаного товару.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, за умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведене свідчить про обов'язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.
Враховуючи викладене суд вважає, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування органом доходів і зборів коригування митної вартості є передчасним.
В постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій вказано, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено на яких умовах здійснювалася поставка товару і чи передбачали ці умови включення витрат на транспортування до ціни договору, дане питання досліджене судом та встановлено наступне.
Щодо витрат на транспортування слід зазначити, що згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складовий митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати, на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також, документи, що містять відомості про вартість страхування.
Колегія суддів вважає, що відповідно до фактури №ТГ51/03/17 від 31.03.2017 року ціна товару включає доставку в порт Одеса Україна, відповідно в вартість товару включено і вартість доставки.
Щодо визначення базисних умов поставки слід вказати, що відповідно до підпункту 1.5 пункту 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 06.09.2001 року №201 до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших Істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).
У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно до правил «Інкотермс», які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).
Проте, відповідно до Положення останнє застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
При цьому, слід вказати, що покупцем товару по фактурі №VF51/03/17 від 31.03.2017 року виступала фізична особа, а не суб'єкт підприємницької діяльності, відповідно умови поставки згідно правил «Інкотермс» не зазначались, а поставка здійснювалась на умовах визначених у фактурі (ціна товару включає доставку в порт Одеса Україна).
Таким чином, враховуючи, що у вартість товару було включено і вартість доставки останнього в порт Одеса Україна, що підтверджується фактурою №VF51/03/17 від 31.03.2017 року, відповідно жодних витрат на транспортування товару позивачем понесено не було.
Щодо витрат на комісійну винагороду, у відповідності до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту):
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналізуючи положення частини 3 статті 53 МК України суд приходить до висновку, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окремо потрібно зазначити, що листом від 20.12.2017 року за вих. №41 декларантом було повідомлено митний орган, що будь-які рахунки про сплату комісійних відсутні, оскільки покупець такі витрати не поніс.
Як встановлено судом, відносини купівлі-продажу відбулись безпосередньо між власником товару (продавцем «SASCHA SP.Z О.О.») та покупцем. Комісіонер при купівлі-продажу товару не залучався, відповідно покупець не міг і не поніс жодних витрат за комісійні послуги.
З метою усунення будь-яких сумнівів щодо понесених витрат на перевезення вантажу та комісійної винагороди ОСОБА_1 звернулася до компанії SASCHA SP.ZO.O., яка виступала продавцем товару, із проханням письмово підтвердити відсутність понесених витрат на транспортування та комісійної винагороди.
Згідно листа від 27.09.2018 року SASCHA SP.ZO.O. повідомило, що ціна товару по фактурі VAT №VF51/03/17 від 31.03.2017 року включала вартість доставки в порт Одеса Україна. Крім цього підтверджено, що ОСОБА_1 жодних комісійних витрат при продажі товару не понесла, так як SASCHA SP.ZO.O. не заключало договорів комісії, а виступало безпосереднім продавцем товару, без залучення третіх осіб (комісіонерів).
В постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій вказано, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено чи проводилися консультації митного органу з декларантом щодо необхідності застосування кожного наступного метода у зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів, дане питання досліджене судом та встановлено наступне.
Щодо проведення консультацій митного органу з декларантом щодо необхідності застосування кожного наступного метода у зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів.
Згідно частини 4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У відповідності до частини 6 статті 55 МК України на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Відповідно до листа від 20.12.2017 року №41 декларант просив проводити консультації у відповідності до Митного кодексу України виключно у письмовому вигляді для обґрунтування вибору методу визначення митної вартості (копія листа долучалась до позовної заяви).
При цьому, незважаючи на заяву декларанта про проведення письмових консультацій, процедура консультацій митним органом належним чином не проводилась, що вбачається із електронних повідомлень між декларантом і митним органом, які долучені до матеріалів позову.
На переконання суду митний орган не обґрунтував чому неможливо було використати попередні методи визначення митної вартості, які передбачені статтями 59-63 МК України.
Таким чином, докази, досліджені судом, не вказують на підтвердження позиції Волинської митниці ДФС щодо застосування резервного методу визначення вартості товару та спростування можливості застосування основного методу. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, та інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено, а скаржником не додано.
Суд не заперечує права митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товару, однак, таке визначення повинно відбуватись із дотриманням чинного законодавства, з використанням повноважень, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, з врахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості від 21.12.2017 року №UA205110/2017/000137/1, тому адміністративний позов підлягає до повного задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що в матеріалах справи є достатні докази, які підтверджують понесені позивачем судові витрати пов'язані з отриманням правничої допомоги адвоката.
За змістом статті 9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.
Скаржник вказує щодо не врахування висновку експерта ФОП ОСОБА_4, такий був поданий як оцінка за фактом визначення вартості транспортного засобу та в матеріалах справи є копія сертифікату №850/16 від 25.10.2016 видане ОСОБА_4 про надання права на оцінку об'єктів у матеріальній формі, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №207-ПК від 16.02.2017 року що для проведення деяких видів експертиз можуть бути залучені окрім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань, яка насамперед має відповідну освіту, досвід роботи та кваліфікацію для здійснення дослідження.
Окрім того, в матеріалах справи наявний висновок експерта Семенюка В.М. №110 від 18.12.2017, який включений в Реєстр атестованих судових експертів.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів дійшла висновку, що позов задоволено правомірно, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи , судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які вказують про помилкове вирішення спору судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 року у справі №803/2011/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 22.12.2018