Справа № 404/4279/17
Номер провадження 2/404/542/18
11 грудня 2018 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі :
головуючої судді - Панфілової А.В.
при секретарі - Мосійчук А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького про позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернувся з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04 липня 2011 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення, відповідно до якого, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Вказаним вище рішенням суду з позивача було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання непонолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від віх доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2011 року.
15 березня 2016 року Кіровським районним судом м.Кіровограда ухвалено рішення, яким: визначено місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2011 року по справі 2-1392/11, а виконавчий лист, що був виданий раніше відізвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частин з усіх видів її заробітку /доходів/, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2015 року і продовжуючи до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стверджується, що відповідач, ОСОБА_2 , з 2014 року, проживає окремо від дитини , в іншому місці, жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні та житті сина.
Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні батька.
Відповідач ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, а вірніше сказати не спілкується з дитиною взагалі; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.
Відповідач по справі жодного разу, за весь той час, що син проживає з батьком , а це вже більше трьох років, навіть не намагалась просто побачити сина, поздоровити дитину з днем народження, завітати до дитини в дитячий садок, коли він його закінчував, прийти на перший дзвоник, коли син йшов до першого класу, коли він хворів. Дитина не розуміє, чому його рідна мама, так з ним обходиться, чому не хоче його побачити, почути, не цікавиться його життям, успіхами. Відповідач свідомо не бажає брати участь у вихованні дитини, виявляти турботу щодо неї, оскільки перешкод чи заборони щодо побачень з дитиною відповідачеві ніхто не чинить, а тому просить задовольнити позов повністю.
Відповідач до судового засідання надала відзив на позовну заяву , який в судовому засіданні підтримала.
Зазначила, що в силу різних обставин дитина ОСОБА_3 , тимчасово мешкав за місцем реєстрації батька дитини, ОСОБА_1 .
04.06.2011 р. Білоцерковським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення відповідно до якого шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
15.03.2016 р. Кіровським районним судом м. Кіровограда ухвалено рішення, яки визначено місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , разом батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , н., у розмірі 1/4частини х усіх видів її заробітку/доходів, але н менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи 27 жовтня 2015 р. і продовжуючи до повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, батько дитини, позивач, за вказаною адресою не проживає, а тільки зареєстрований. Він перебуває на службі в військовому ліцеї імені І. Богуна.
Позивач по справі не проживає за адресою реєстрації, постійно проживає в м. Києві; будь-які контакти позивача, його адрес проживання неї відсутні. Намаганням поспілкуватися з дитиною чинить перешкоди дідусь дитини ОСОБА_5 , який принижує при дитині її гідність, були відповідні звернення до Національної поліції. Зазначене униможливлює спілкування з дитиною. На сьогодні час відвідування дитини з позивачем неузгоджений. На даний час позивач не працює. Дитина з позивачем, на даний час не проживає, в м. Кропивницькому позивач не проживає, що підтверджується місцем роботи позивача, яке не співпадає з місцем проживання дитини. Оскільки, позивач проживає окремо, сплачувати аліменти на його рахунок є безпідставним.
Несплата аліментів не є доказом ухилення від участі у вихованні дитини і підставою для позбавлення батьківських прав на підставі ст. 164 СК України, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Міської ради м. Кропивницького, підтримала висновок органу опіки та піклування № 3838/49-05-24 від 14.07. 2017 року та вважає доцільним задовольнити позов.
Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2011 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10).
Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6), який зареєстрований та проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджуються актом обстеження умов проживання від 16.04.2015 року, виданого начальником служби у справах дітей (а.с. 12-13).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2011 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини від всіх доходів, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.02.2011 року і до повноліття дитини .
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 березня 2016 року визначено місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2011 року по справі 2-1392/11, а виконавчий лист, що був виданий раніше відізвано. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку /доходів/, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2015 року і продовжуючи до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, принципово визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Також, ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» - виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані: піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 164 СК УКраїни передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснення п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» дані роз'яснення, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєння нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з положеннями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
При винесенні рішення, суд керується ст.13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши докази в їх сукупності , суд дійшов висновку щодо задоволення позову, оскільки судом встановлено, що мати дитини не приймає участі в житті дитини та її вихованні, не цікавиться його станом здоров'я, не оплачувала за харчування у ДНЗ, не приводить і не забирає сина, не цікавиться його навчанням, не відвідує навчальні заклади, не провідує сина вдома, що підтверджується також висновком органу опіки та піклування .
Жодних доказів на підтвердження вчинення перешкод матері у спілкуванні з дитиною відповідачем за весь час розгляду справи , суду не було надано.
З показів свідків ОСОБА_6 - вихователя дитячого садочку, ОСОБА_7 -класного керівника дитини, ОСОБА_8 - хрещеної матері дитини , судом встановлено, що перешкод матері у спілкуванні з дитиною батько чи інші особи не чинили, мати в житті дитини відсутня, зазначали про конкретні факти , що свідчили про недобросовісність виконання відповідачем батьківських обов'язків: це покинута дитина, ігнорування дитини, та відсутність вітань матері на день народження дитини, що в своїй сукупності свідчить про відсутність материнських почуттів до дитини та втрату тісного зв'язку матері з дитиною та є підставою для позбавлення матері батьківських прав відносно дитини в інтересах дитини , оскільки в суді було доведено позивачем та не спростовано відповідачем той факт , що мати відмовила у наданні дозволу на поїздку за кордон дитини з метою відпочинку , у зв'язку з чим дитина була позбавлена можливість відпочити та розширити свій світогляд , що не може бути розцінене судом як дія вчинена в інтересах дитини.
За встановлених судом обставин, доведених в суді , в сукупності доказів , за відсутності доказів на їх спростування з боку відповідача , суд вважає в інтересах дитини позбавити відповідача -матір дитини батьківських прав відносно сина.
Згідно ст. ст.134,142 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 640 грн. сплаченого судового збору .
Керуючись ст.ст.164, 165, 166, 171 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст.13, 134-142, 265,268ЦПК України,суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН- НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького ( 25000, м. Кропивницький, вул. В.Перспективна 41) про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю .
Позбавити ОСОБА_2 , 1985 року народження, яка мешкає по АДРЕСА_4 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 640 грн. судового збору .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення .
Суддя Кіровського А. В. Панфілова
районного суду
м.Кіровограда