19 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1595/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року у справі № 817/1310/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
суддя в 1-й інстанції - Щербаков В.В.,
час ухвалення рішення - 03.08.2018 року, 16:11 год,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 13.08.2018 року,
Позивач - ТОВ "Прикарпатзахідтранс" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2018 року №0001651401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3582 913,00 грн., в тому числі на 2866330,00 грн. за податковим зобов'язанням та на 716583 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що контролюючим органом доведено факт порушення позивачем п.185.1 ст.185 та абз. "б" п.187.1 ст.187 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання згідно з декларацією з ПДВ за листопад 2014 року на суму 2866330 грн., що в подальшому призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року, оскільки вартість відшкодованих нафтопродуктів ТОВ "Ріккона" по своїй суті, є об'єктом оподаткування ПДВ, такі нафтопродукти є поставленими товарами у розумінні ПК України. Апелянт також звертає увагу на те, що обставини встановлені судовим рішенням у справі №817/778/16 від 17 червня 2016 року не є аналогічними обставинами у цій справі, оскільки предметом спору у справі №817/778/16 було зарахування однорідних зустрічних вимог за договорами від 01 жовтня 2014 року №441/18-14 та від 14 жовтня 2014 року №455/14-14 на суму 22536,87 грн., а не факт купівлі та передачі на баланс нафтопродуктів ТОВ "Прикарпатзахідтранс" в якості компенсації вкраденого палива. При цьому, контролюючим органом визнається постачанням у розумінні пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України взаємовідносини з передачі нафтопродуктів від ТОВ "Прикарпатзахідтранс" до ВАТ "Південно-Захід транснафтопродукт". Враховуючи наведене, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте правомірно. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що зі сторони ТОВ "Прикарпатзахідтранс" ні відвантаження, ні будь-якого іншого факту передачі/вручення ВАТ «Південно-Захід Транснафтопродукт» нафтопродуктів не було, тобто відсутній об'єкт оподаткування, тому твердження контролюючого органу про порушення абз.б) п.187.1 ст.187 ПК України є безпідставним. Факт відсутності операцій з відвантаження чи операцій з будь-якої іншої передачі/вручення, підтверджується відсутністю в бухгалтерському обліку проведень, що свідчать про відвантаження чи будь-яку іншу передачу/вручення палива ВАТ «Південно-Захід Транснафтопродукт»; разом з тим, у бухгалтерському обліку відображено по Дебету позабалансового рахунку « 023» операція з заміщення втраченого палива. Крім того, зазначив, що покликання в апеляційній скарзі на те, що принцип звільнення від доказування, передбачений ст.78 КАС України, не має абсолютного характеру в частині встановлення фактичних обставин, є довільним тлумаченням процесуального законодавства зі сторони відповідача, і суперечить принципу юридичної визначеності, що застосовує у своїй практиці Європейський суд з прав людини. Звернув увагу на те, що у постанові від 17 червня 2016 року у справі №817/778/16 досліджено відносини щодо передачі пального і компенсацій між ВАТ «Південно-Захід Транснафтопродукт», ТОВ «Прикарпатазахідтранс» і ТОВ «Ріккона» та зроблено висновок про те, що об'єкт і база оподаткування ПДВ при компенсації втрачених нафтопродуктів відсутні, оскільки ТОВ «Прикарпатзахідтранс» не було власником втрачених нафтопродуктів. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник відповідача (апелянта) - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ТОВ "Прикарпатзахідтранс" (до реорганізації - ДП "ПрикарпатЗахідтранс") зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 23 листопада 2001 року, основний вид діяльності за КВЕД: трубопровідний транспорт.
У період з 22 січня по 09 лютого 2018 року ГУ ДФС у Рівненській області провело позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Прикарпатзахідтранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року в частині донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та акцизного податку, якою встановлено порушення п.185.1 ст.185 та абз. "б" п.187.1 ст.187 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання згідно з декларацією з ПДВ за листопад 2014 року на суму 2866330 грн., що в подальшому призвело до заниження суми ПДВ на 2866330 грн., яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року.
За результатами перевірки складено ОСОБА_3 №501/17-00/13990932 від 16 лютого 2018 року.
01 березня 2018 року на підставі вказаного акта ГУ ДФС у Рівненській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0001651401, яким ТОВ "Прикарпатзахідтранс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3582913,00 грн., в тому числі на 2866330,00грн. за податковим зобов'язанням та на 716583 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Позивач скористався правом досудового врегулювання цього податкового спору та оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Рішенням ДФС України №14692/6/99-99-11-01-01-25 від 26 квітня 2018 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки сума відшкодування втрати частини з нафтопродуктів, на виконання укладеного договору з ТОВ "Ріккона", яке забезпечувало їх охорону, не впливає на визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, позивач не був власником втрачених нафтопродуктів та їх постачання в розумінні ПК України не здійснювалось, тому відсутній об'єкт і база оподаткування податком на додану вартість внаслідок отримання компенсації вартості втрачених нафтопродуктів для подальшого її перерахування власнику.
Такий висновкок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
П.44.1 ст. 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з приписами п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених ст.189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу.
Згідно з п.200.1-200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2003 року ВАТ "Південно-Захід транснафтопродукт" (власник) та Дочірнє підприємство "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (виконавець) уклали угоду, відповідно до якої власник передає, а виконавець в свою чергу приймає нафтопродукт, що є власним нафтопродуктом власника, знаходиться в системі магістральних нафтопродукгопроводів, технологічної обв'язки перекачувальних станцій, наливних пунктів, лінійних виробничо-диспетчерських станцій, технологічних і резервуарних ємностях виконавця для використання в якості технологічного нафтопродукту. Після передачі нафтопродукту ВАТ "Південно-Захід транснафтопродукт" залишається його власником.
За вказаною угодою передано дизельне паливо Л-0,2-62 ВС у кількості 85354,721т; автобензину А76 у кількості 128,040 т, з метою використання в якості технологічного нафтопродукту на території України, які були належним чином оприбутковані на підприємстві, що сторонами не заперечується.
Відповідно до п.3.1 розділу 3 угоди у випадку втрати або нестачі дизельного палива виконавець несе відповідальність перед власником і зобов'язаний щомісячно відшкодовувати нестачу нафтопродуктів у повному обсязі або грошовими коштами за цінами фондової біржі на час відшкодування в дол. США.
01 жовтня 2014 року Дочірнє підприємство "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (замовник) та ТОВ "Ріккона" (виконавець) уклали договір №441/18-14 про надання послуг із забезпечення охорони об'єктів, в тому числі, лінійної частини магістральних нафтопродуктів, визначених у додатку №1 до цього договору та з забезпечення охорони і зберігання нафтопродуктів, що знаходяться на об'єктах.
Згідно з пп. 2.2.13 п.2.2, п.5.4 цього договору виконавець зобов'язується відшкодувати Замовнику вартість нафтопродуктів, збереження яких не було забезпечено з його вини: нездійснення охоронних заходів, змова або крадіжка нафтопродуктів працівниками виконавця. Виконавець несе відповідальність за втрату нафтопродуктів, що знаходяться на об'єктах замовника і зобов'язаний відшкодувати їх вартість у випадку, передбаченому пп.2.2.13 п. 2.2 цього договору.
Відповідно до протоколу засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії ДП "ПрикарпатЗахідтранс" №11 від 03 грудня 2014 року, актів визначення кількості нафтопродуктів та звіту про рух нафтопродуктів за листопад 2014 року встановлено нестачу дизельного палива Євро С вид 1 ДТ-Л-КЗ у кількості 823,658 т.
В акті визначення кількості нафтопродуктів від 03 листопада 2014 року зафіксовано що відповідно до п.5.4 та п.2.2.15 договору про надання послуг охорони ТОВ "Ріккона" зобов'язується компенсувати ДП "Прикарпатзахідтранс" втрати нафтопродукту за жовтень 2014 року у кількості 823,658т до 10 листопада 2014 року. Сторони погодили ціну за 1 т нафтопродуктів у розмірі 17400 грн. Загальна вартість втраченого пального 14331649,20 грн.
26 листопада 2014 року ДП "ПрикарпатЗахідтранс" та ТОВ "Ріккона" уклали додаткову угоду до Договору про надання послуг охорони №441/18-14 від 01 січня 2014 року, відповідно до якого ТОВ "Ріккона" виконує свої зобов'язання по відшкодуванню втрачених нафтопродуктів шляхом передачі Замовнику дизельного палива ЕВРО сорт С вид І (ДТ-3) в кількості 823,658 т на заміну втрачених нафтопродуктів. Строк прийому-передачі дизельного палива: до 27 листопада 2014 року.
На виконання цієї Додаткової угоди ТОВ "Ріккона" повернуло втрачені з його вини нафтопродукти, що підтверджується: актом прийому-передачі №1 від 26 листопада 2014 року, в якому зафіксовано, що ТОВ "Ріккона" передало, а ДП "ПрикарпатЗахідтранс" прийняло дизельне паливо Євро сорт С вид І (Дт-3) кількістю 715,716 т, загальною вартістю 12453458,40 грн., у тому числі ПДВ - 2075576,40 грн.; актом прийому-передачі №1 від 26 листопада 2014 року, в якому зафіксовано, що ТОВ "Ріккона" передало, а ДП "ПрикарпатЗахідтранс" прийняло дизельне паливо Євро сорт С вид І (Дт-3) кількістю 107,942 т, загальною вартістю 1878190,80 грн., у тому числі ПДВ - 313031,80 грн.; видатковою накладною №1 від 26 листопада 2014 року на поставку від ТОВ "Ріккона" до ДП "ПрикарпатЗахідтранс" дизельного палива Євро сорт С вид І (Дт-3) кількістю 823,658 т, загальною вартістю 14331649,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2388608,20 грн.; податковою накладною від 26 листопада 2014 року №1 на загальну суму 14331649,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2388608,20 грн.
Вказані обставини зазначені безпосередньо в акті перевірки та сторонами не заперечувалися.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Ріккона" надане дизельне паливо у кількості 823,658 т придбало в ТОВ "ВОГ Трейдинг", що підтверджується актами приймання-передачі від 25 листопада 2014 року.
ВАТ "Південно-Захід транснафтопродукт" листом від 03 листопада 2014 року №1023 просило ДП "ПрикарпатЗахідтранс" у зв'язку з втратою охоронним підприємством ТОВ "Ріккона" нафтопродуктів ВАТ "Південно-Захід транснафтопродукт" у кількості 823,658 тон, прийняти від імені ДП "ПрикарпатЗахідтранс" у ТОВ "Ріккона" дизельне паливо в кількості 823,658 тон для подальшого його використання відповідно до угоди від 09 грудня 2003 року.
Контролюючий орган в обґрунтування правомірності збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ покликається на те, що вартість відшкодованих нафтопродуктів ТОВ "Ріккона" по своїй суті, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки такі нафтопродукти є поставленими товарами в розумінні ПУ України.
Разом з тим, такі покликання ГУ ДФС У Рівненській області, на думку колегії суддів, правильно відхилені судом першої інстанції як безпідставні, виходячи з наступного.
Пп."а" п.185.1 ст.185 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
З аналізу наведених положень ПК України можна дійти висновку, що законодавець визначив вичерпний перелік господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, але жодна з наведених норм не передбачає визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість при отриманні компенсації вартості втрачених нафтопродуктів для подальшого її перерахування власнику.
При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що поняття "постачання товарів" у розумінні ПК України, є ширшим за поняття "поставки товарів" у цивільному законодавстві, а його обов'язковою ознакою є передача платнику податків права на розпоряджання товарами, саме як власнику.
Як вбачається з матеріалів справи, після передачі нафтопродуктів на підставі угоди від 09 грудня 2003 року його власником залишалося ВАТ "Південно-Захід транснафтопродукт".
Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок втрати частини з цих нафтопродуктів, на виконання укладеного договору з ТОВ "Ріккона", яке забезпечувало їх охорону, відшкодовано їх вартість, шляхом заміщення нафтопродуктів, що відображено у бухгалтерському обліку позивача по Дебету позабалансового рахунку « 023» - операція із заміщення втраченого палива.
Колегія суддів звертає увагу на те, що такі господарські операцій позивачем обліковувались на позабалансовому рахунку та не викликали будь-яких змін у балансі підприємства та в структурі активів, зобов'язань, власному капіталі платника податків.
Сторонами не заперечувалася відсутність балансового обліку нафтопродуктів, отриманих від материнського підприємства в якості технологічного поршня, по яких право власності до позивача не перейшло, та відсутність балансової вартості нестач.
При цьому, ДП "ПрикарпатЗахідтранс" не здійснювало жодних операцій із відвантаження чи будь-якої іншої передачі - вручення нафтопродуктів ВАТ "Південно-Захід транснафтопродукт", доказів, які б стверджували протилежне контролюючий орган не надав, а судом таких не здобуто.
Таким чином, позивач не був власником втрачених нафтопродуктів та їх постачання в розумінні ПК України не здійснювалось, тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у спірних правовідносинах об'єкта і бази оподаткування ПДВ внаслідок отримання компенсації вартості втрачених нафтопродуктів для подальшого її перерахування власнику.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте неправомірно, а тому таке підлягає скасуванню.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність покликань відповідача на те, що у спірних правовідносинах не може йти мова про звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, а саме: постанові Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/778/16.
Предметом доказування у справі №817/778/16 були обставини щодо правомірності висновків контролюючого органу про заниження ДП "ПрикарпатЗахідтранс" податкових зобов'язань із ПДВ, завищення від'ємного значення і бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатами здійснення операцій з поверненням ТОВ "Ріккона" для позивача втрачених з його вини нафтопродуктів, дослідженню підлягали порядок відображення позивачем таких нафтопродуктів у власній звітності та сплата у зв'язку з проведенням такої операції відповідних податків та зборів. Крім того, при прийнятті вказаного рішення судом досліджено питання щодо визначення об'єкту оподаткування ПДВ та встановлено відсутність об'єкта і бази оподаткування податком на додану вартість внаслідок отримання компенсації вартості втрачених нафтопродуктів для подальшого її перерахування власнику.
Вказане судове рішення, яке набрало законної сили, відповідно до ч.4 ст.78 КАС України має преюдиціальне значення у спірних правовідносинах.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що предметом заявленого позову є, зокрема, з'ясування питання чи є вартість відшкодованих нафтопродуктів ТОВ "Ріккона" по своїй суті об'єктом оподаткування ПДВ та чи такі нафтопродукти є поставленими товарами у розумінні ПК України, а тому з цих підстав колегія суддів не приймає такі покликання апелянта до уваги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.
Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у рішенні ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року у справі № 817/1310/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ОСОБА_4 Мікула
Судді В.Я. Качмар
ОСОБА_3
Повне судове рішення складено 22 грудня 2018 року.