Дата документу 22.12.2018 Справа № 331/2681/18
Єдиний унікальний №331/2681/18 Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.
Провадження № 22-ц/807/853/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
22 грудня 2018 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Воробйової І.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування,-
У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позову зазначив, що 13.10.2017 року приблизно о 17:15 годині у м. Запоріжжя по вул.. Перемог, буд 95, водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем ЗАЗ 110307 держ. НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанціїу результаті яого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Camry держ. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, який зупинився попереду, чим порушив п.13.1.Правил дорожнього руху України.
Згідно з постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №335/12681/17 провадження 3/335/1858/2017 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні вказаного ДТП.
13.10.2017 року ОСОБА_3 звернувся із повідомленнім про подію до філії ПрАТ «СК «Провідна» у м. Запоріжжя,яка розташована на пр.. Соборний, 98, надав для огляду пошкоджений транспортний засіб та усі необхідні документи що вимагалися.
17.10.2017 року Толок звернувся до філії ПрАТ «СК «Провідна», відповідною заявою №2300185584 про виплату страхового відшкодування в якій для перерахунку страхової виплати сказав банківські реквізити.
В кінці жовтня 2017 року представник ПрАТ «СК «Провідна» повідомив ОСОБА_3, що сума страхового відшкодування буде становити приблизно 50 000, 00 грн.
Просив стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на його користь матеріальну шкоду в рамках страхового відшкодування в розмірі 20173,90 грн та 1000, 00 за послуги спеціаліста авто товарознавця (експерта) та понесені судові витрати.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 16 листопада 2018 року, справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів, які б вказували на те, що визначена та виплачена страхова сума страхового відшкодування є невірною, крім того ОСОБА_3, своїм підписом у заяві про виплату страхового відшкодування підтвердив небажання проводити експертизу та вказав, що згоден з розміром та способом здійснення страхового відшкодування, а також згоден з розрахунком страховика.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, 05.12.2016 року між ПрАТ „СК „Провідна" та ОСОБА_4 був укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК 5349287, за умовами якого Страховик взяв на себе зобов'язання, у випадку настання страхового випадку, відшкодувати завдану Страхувальником шкоду третім особам при експлуатації забезпеченого транспортного засобу „ЗАЗ 110307" державний номер НОМЕР_1.
В період дії вищевказаного договору, 13.10.2017 року о 17-15 годині у м. Запоріжжя по вул. Перемоги, буд. 95, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, який зупинився попереду, чим порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортні засоби пошкоджені, травмованих немає. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
17.10.2017 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ „СК „Провідна " із заявою на виплату страхового відшкодування.
Вищезазначену ДТП визнано страховим випадком та відповідачем ОСОБА_3 було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 54 914,78 гривень 16.01.2018 року.
Відповідно до наданих відповідачем матеріалів, розмір страхового відшкодування визначено з урахуванням актів огляду транспортного засобу від 18.10.2017 року та 06.11.2017 року, які складені у присутності ОСОБА_3,, ремонтної калькуляції від 13.11.2017 року, складеної за допомогою Системи "AUDATEX" спеціалістом страхової компанії.
Розрахунком вартості відновлюваного ремонту від 13.11.2017 року підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля НОМЕР_3 складає 54 914,78 гривень.
Разом з тим, в обґрунтування свого позову позивач ОСОБА_3 надав висновок спеціаліста № 158 від 06.11.2017 року, яким встановлено, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_3 пошкодженого в результаті ДТП, з урахуванням фізичного зносу деталей, а також вартість збитків завданих позивачу, становить 82 119,07 гривень, в тому числі 20% НДС на запасні частини 7030,39 гривень. Огляд спеціалістом транспортного засобу було здійснено у присутності представника відповідача Черняка П.І.
Суд вірно зазначив, що згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, якщо ця особа не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.
Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Згідно ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховим випадком, згідно до ст.6 Закону, є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 35 вказаного Закону: для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися, зокрема, зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують. Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.
Згідно п.36.2 ст.36 вказаного Закону України страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (увипадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту; якщо у звязку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ); страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Отже, за законом виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком, у випадку відсутності документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди.
Судом було вірно визначено, що предметом доказування у зазначеній справі є розмір завданої позивачу збитків в результаті зазначеної ДТП, сторонами не заперечується сам факт ДТП, винність відповідальної особи, правомірність дій позивача щодо повідомлення про страховий висновок.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона сама зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки спір у цій справі виник не з винною особою у завданні шкоди, а із страховиком то обов'язок доказування лежить саме на позивачеві.
Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не надав суду доказів, які б вказували на те, що визначена страховиком відшкодована йому сума є невірною.
Посилання апелянта не те, що заява про виплату страхового відшкодування була ним підписана не в день вчинення ДТП - 13.10.2017 року, а 17.10.2017 року та з графою про те, що він нібито згоден з розміром та способом визначення страхового відшкодування за розрахунком Страховика не заслуговують на увагу, оскільки дана заява містить безпосередньо підпис позивача, що засвідчує його згоду на ті умови які пропонував ПАТ «СК «Провідна».
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2018 року.
Головуючий
Судді: