Справа № 826/18826/14 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
19 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Пенсійний фонд України, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування постанови № 595,
У липні 2016 року позивачі, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернулись до суду першої інстанції із заявою в порядку ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 у якій просили:
визнати дії відповідача - Кабінету Міністрів України про відмову виконувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 р. по адміністративній справі №826/18826/14 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до КМУ неправомірними.
зобов'язати відповідача - Кабінет міністрів України відповідно до п.11 ст.171 КАС України опублікувати резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 р. про визнання не чинним пункту 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам та організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 р. залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачами подано апеляційну скаргу у якій просять ухвалу суду першої інстанції скасувати та частково задовольнити заяву в частині визнання дій відповідача - Кабінету Міністрів України про відмову виконувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 р. по адміністративній справі №826/18826/14 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до КМУ неправомірними. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у грудні 2014 року позивачі, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили:
- визнати протиправною та скасувати як такою що є геноцидом власного народу постанову КМУ від 07.11.2014 р. №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей»;
- визнати протиправною бездіяльність КМУ при вирішенні питання про забезпечення позивачів соціальними виплатами та пенсіями за термін липень-грудень 2014року,
- зобов'язати КМУ виплатити вказані кошти.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 р., адміністративний позов було задоволено частково. Зокрема, визнано незаконним та не чинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 р., позивачі звернулись із заявою в порядку ст.. 267 КАС України до суду.
Суд першої інстанції залишив без задоволення заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 р. та зазначив, що відповідачем було виконано вищезазначену постанову шляхом опублікування резолютивної частини рішення в Офіційному віснику України 2015 року, № 38.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося невиконаним. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Васерман проти Росії» від 18 листопада 2004 року, «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, «Сулягіч проти Боснії і Герцеговіни» від 03 листопада 2009 року, «Козачок проти України» від 07 грудня 2006 року, «Акашев проти Росії» від 12 червня 2008 року).
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначаються статтею 171 КАС України. Так, відповідно до частини першої, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі оскаржують дії відповідача щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 р.
Вищезазначеною постановою визнано незаконним та не чинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року N 595.
Водночас, частиною 11 ст.171 КАС України визначено, що резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його не чинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в Офіційному віснику України 2015 року № 38 відповідачем було опубліковано резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 р. про визнання не чинним пункту 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам та організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (а.с. 66).
Враховуючи опублікування відповідачем в Офіційному віснику України резолютивної частини щодо визнання не чинним пункту 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам та організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виконання відповідачем постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015.
В апеляційній скарзі на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року позивачі зазначають, що вищезазначена публікація не є повним виконанням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015, оскільки відповідач також зобов'язаний здійснити видатки з Державного бюджету України, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на обслуговування соціально-незахищених громадян та пенсіонерів, які мешкають на неконтрольованій державою території.
Колегія суддів наголошує, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 р., позовні вимоги було задоволено частково.
Так, вищезазначеною постановою визнано незаконним та не чинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595. Відповідним пунктом передбачалось, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Однак, в іншій частині позовних вимог, зокрема стосовно визнання протиправною бездіяльності КМУ при вирішенні питання про забезпечення позивачів соціальними виплатами та пенсіями за термін липень-грудень 2014року та зобов'язання КМУ виплатити вказані кошти, позивачам було відмовлено.
Відтак, згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 у відповідача не виникло зобов'язання щодо виплати видатків за вищевказані періоди з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування позивачам та іншим особам, що проживають на тимчасово неконтрольованих територіях.
Отже, посилання апелянтів на невиконання вищевказаних дій відповідачем як підставу для визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 р є безпідставним.
Відповідно до ч.10 ст.267 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Оскільки постанова Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 була виконана відповідачем в повному обсязі, то колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості заяви позивачів про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 та як наслідок, відсутності підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18826/14 від 11.02.2015 р.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 04.11.2018), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 04.11.2018), суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 22.12.2018
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма