Справа № 442/4430/18 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.
Провадження № 22-ц/811/1715/18 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 50
21 грудня 2018 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Крайник Н.П.
суддів Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.
при секретарі Цап П.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання матері,-
10.07.2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягувати з відповідача аліменти на її користь в розмірі 2000 грн. та додаткові витрати в розмірі 1000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є пенсіонером, отримує 1567,41 грн. пенсії, розмір якої є недостатнім для забезпечення належних умов проживання, харчування та оплату комунальних послуг. Крім того, вона хворіє та потребує додаткових витрат на ліки. Відповідач ухиляється від її утримання. Вважає, що відповідно до чинного законодавства вона має право на стягнення аліментів з сина, оскільки такий працює та має стабільний заробіток, який повністю витрачає на свої потреби. Оскільки, добровільно відповідач відмовляється надавати їй матеріальну допомогу, змушена звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 10.07.2018 року, довічно.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 704,80 гривень судового збору.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржила представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, ним не отримано копії матеріалів позовної заяви з додатками, чим порушено його процесуальні права, передбачені ЦПК України. При вирішенні спору, суд першої інстанції не врахував, що на утриманні ОСОБА_2 перебувають двоє неповнолітніх дітей та його дружина, на користь яких він сплачує аліменти за рішенням суду. Зазначає, що розмір пенсії позивача перевищує прожитковий мінімум для осіб,б які втратили працездатність, а тому є достатнім для її утримання.
Просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Через канцелярію суду 18.10.2018 року за вх. № 498/18Вх надійшов відзив ОСОБА_4 на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції враховано, що відповідач є працездатною особою і як син зобов»язаний утримувати матір, яка є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги. Вважає, що районним судом враховано розмір отриманого нею доходу у вигляді пенсії, стан її здоров»я, а також матеріальний та сімейний стан відповідача. Просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3залишити без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2018 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір»ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.03.1993 року.
ОСОБА_4 є непрацездатною особою та отримує пенсію за віком в розмірі 1567,41 грн., що підтверджується довідкою Головного управління ПФУ у Львівській області за №2165/1 від 04.07.2018 року.
Згідно Витягу з історії хвороби № 667, з 11.06.2018 року по 19.06.2018 року ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у Дрогобицькій районній лікарні № 5 з діагнозом: дифузний кардіосклероз, з порушенням функції ритму-миготлива аритмія (нормо форма), гіпертонічна хвороба ІІ ст., астеноневротичний синдром.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 та стягуючи з ОСОБА_2 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн., районний суд виходив з того, що відповідач є працездатною особою і, як син, зобов'язаний утримувати матір, яка є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов'язок, передбачений ч.1 ст.202 СК України, не є абсолютним.
Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи (ст.75 СК України).
Особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, про що зазначено у частині четвертій ст. 75 СК України.
Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання у дочки, сина на утримання батьків можуть бути призначені за наявності сукупності певних умов, а саме: мати, батько не були позбавлені батьківських прав та не ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків; непрацездатність матері, батька; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення батька, матері.
Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум для зазначеної категорії осіб, який визначається з врахуванням віку та працездатності такої особи. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при постановлені рішення слід зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а згідно з п.1.2. Методики визначення прожиткового мінімуму на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки України та Державного комітету статистики України від 17.05.2000 № 109/95/157 - прожитковий мінімум на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення, складається з вартісних величин: набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я; мінімального набору непродовольчих товарів, необхідного для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості; мінімального набору послуг, необхідного для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Матеріалами справи встановлено, що з 31.08.1992 року по 24.05.1997 року ОСОБА_2 навчався у Нагуєвицькій спецшколі-інтернаті І-ІІ ступенів Дрогобицького району Львівської області та перебував на повному державному забезпеченні.
З 2001 року по 2004 рік відповідач навчався у професійно-технічному училищі № 72 у смт. Підбуж, проживав у гуртожитку та отримував стипендію
З 2004 року по 2005 рік ОСОБА_2 проходив строкову військову службу та перебував на повному державному утриманні.
Згідно довідки № 752 від 28 липня 2018 року, виданої виконкомом Нагуєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_4 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком - ОСОБА_6 За вказаним будинком рахуються земельні ділянки, зокрема земельна ділянка розміром 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, власником якої є ОСОБА_4
Як вбачається з матеріалів справи, у такій відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували ту обставину, що отримувана ОСОБА_4 пенсія в розмірі 1567,41 грн. не забезпечує її потреб на харчування, лікування, тощо.
Враховуючи, що прожитковий мінімум станом на липень 2018 року Законом України «Про Державний бюджет України нa 2018 рік», для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі 1435 грн., колегія суддів вважає, що розмір пенсії, яку отримує позивач станом на червень 2018 року в сумі 1567,41 грн., є більшим від встановленого державою прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2018 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання матері відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 21.12.2018 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Шеремета Н. О.
Цяцяк Р. П.