Справа № 303/4588/18
Іменем України
17 грудня 2018 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Джуги С.Д.
суддів: Собослоя Г.Г.,Куштана Б.П.
за участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 10 вересня 2018 року, постановлену суддею Маргітич О.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Новодавидківська сільська рада Мукачівського району, про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 10 вересня 2018 року провадження у справі закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5904,80 грн.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, провадження у справі закрити та стягнути з позивача судовий збір у розмірі 352,40 грн., 6600 грн. витрат на правову допомогу та 38 грн. за надсилання рекомендованим листом відзиву. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, вважає безпідставним стягнення з нього судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її відхилити та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2018 року ОСОБА_2 пред'явила позов у якому просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_3 та стягнути на її користь судові витрати в розмірі 5904,80 грн.
В процесі розгляду справи, представником позивача - адвокатом ОСОБА_3, подано заяву в якій зазначено, що у зв'язку з добровільним зняттям з реєстрації відповідача з спірного будинку, позивач не підтримує заявлені вимоги, та просить стягнути з відповідача судові витрати.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав і виходив з того, що наявні підстави, передбачені п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі та стягнення з відповідача судових витрат на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України.
Однак з таким висновком суду першої інстанції можна погодитись лише частково з огляд на таке.
Так, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки на момент постановлення оскаржуваної ухвали відповідач ОСОБА_1 вже не був зареєстрованим у спірному будинку, то суд вправі був закрити провадження справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України).
В цій частині ухвала суду є законною, підстав для її скасування немає.
Стосовно стягнення з відповідача судових витрат, то суд послався на ч.3 ст. 142 ЦПК України.
Згідно з ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Тобто, на підставі даної норми, суд вправі стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати лише у разі закриття провадження у справі внаслідок відмови позивача від позову (п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України).
Водночас в даному випадку суд закрив провадження у справі саме у зв'язку з відсутністю предмета спору. Про це свідчить посилання суду в своїй ухвалі виключно на п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України (як на підставу для закриття провадження), так і відсутність у резолютивній частині ухвали відомостей про прийняття відмови позивача від позову. При цьому позивач ОСОБА_2 ухвалу від 10.09.2018 року не оскаржувала з підстав закриття провадження у справі. А тому апеляційний суд виходить з того, що провадження у даній справі закрито виключно у зв'язку з відсутністю предмета спору.
За таких обставин, суд не вправі був стягувати з відповідача на користь позивача судові витрати на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України.
Колегія суддів констатує, що жодною нормою ЦПК України не передбачено порядку відшкодування судових витрат позивача у разі закриття провадження внаслідок відсутності предмету спору, з чого слідує, що позивач в такому випадку не вправі розраховувати на їх відшкодування. Вказане не суперечить принципу верховенства права та п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, оскільки встановлення судом факту відсутності предмету спору свідчить про необґрунтованість чи/або передчасність дій самого позивача. В даному випадку враховуючи, що відповідач знявся з реєстрації в спірному будинку відразу після пред'явлення позову, доказів направлення йому досудової вимоги позивачем не надано (посилання у відзиві на апеляційну скаргу на те, що це здійснено в усному порядку є голослівним та нічим не підтверджено), відповідальність не може покладатися на відповідача.
За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача судових витрат.
Стосовно судових витрат, понесених відповідачем апеляційний суд констатує наступне.
Так, у відповідності до ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Обставини щодо відсутності предмету спору виникли вже після пред'явлення позову та були доведені до відому суду саме у відзиві відповідача (з наданням відповідних доказів). Водночас, у самому відзиві відповідачем не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, як цього вимагає ч.1 ст. 134 ЦПК України, а тому судові витрати відповідача пов'язані з розгляду справи судом першої інстанції відшкодуванню не підлягають у відповідності до ч.2 ст. 134 ЦПК України. Такими витратами (виходячи з Акту виконаних або запланованих робіт) є: надання консультацій з правових питань; ознайомлення з матеріалами справи; підготовка і подання відзиву та направлення копії відзиву сторонам.
Водночас, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, та виходячи з приписів ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім, які пов'язані з апеляційним розглядом. До таких витрат слід віднести судовий збір у розмірі 352,40 грн., а також за підготовку і подання апеляційної скарги в сумі 1800 грн. Витрати вказані в акті за участь адвоката в судовому засіданні в апеляційному суді в розмірі 1000 грн. відшкодуванню не підлягають, позаяк судове засідання відбулося за відсутності представника відповідача.
Тобто, загальний розмір судових витрат, які слід відшкодувати відповідачу за рахунок позивача становить 2152,40 грн. (1800 + 352,40).
Керуючись ст.ст.134, 141, 142, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 10 вересня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат.
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат відмовити.
В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) судові витрати, пов'язані з апеляційним розглядом у розмірі 2152,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді: