Справа № 442/7624/17 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.
Провадження № 22-ц/811/536/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:31
18 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.
секретаря: Бадівської О.О.
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином,
Позивач ОСОБА_2 звернувся 01.11.2017 до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просив стягнути з останніх солідарно в його користь заподіяні йому злочином матеріальні збитки в розмірі 9965,33 грн та 100000 грн завданої моральної шкоди та понесені ним судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.11.2016 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а ОСОБА_3 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, за спричинення йому тілесних ушкоджень. 22.05.2017 Апеляційним судом Львівської області даний вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення. Зазначає, що під час розгляду кримінального провадження, він не скористався своїм правом для подачі цивільного позову в кримінальному провадженні, хоча поніс матеріальні затрати та зазнав моральної шкоди, оскільки перебував на лікуванні один місяць та вісім днів в нейрохірургічному відділенні м. Дрогобича Львівської області, та після чого продовжував лікуватись амбулаторно, перебуваючи неодноразово на лікуванні в медичному реабілітаційному центрі Перлина Прикарпаття, в результаті чого був змушений понести витрати на придбання медикаментів, лікарських засобів та матеріалів медичного призначення в розмірі 9965,33 грн. Водночас, в результаті неправомірних дій відповідачів йому було заподіяно шкоду, спричинену моральними та фізичними стражданнями, оскільки в момент отримання тілесних ушкоджень, він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров»я та життя, у зв»язку з чим змушений звернутись до суду з даним позовом.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що у зв'язку із ушкодженням здоров'я, заподіяного вчиненням відповідачами злочинів, передбачених ч.1 ст. 122 та ч.2 ст. 296 КК України, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищ. Вказує, що висновок суду першої інстанції про пропуск позовної давності є необґрунтованим. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.
ОСОБА_3, та представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просили рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, покликаючись на те, що позивачем не доведено жодними доказами нанесення йому майнової та моральної шкоди, та позивачем було пропущено строк позовної давності при зверненні з позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.
За загальним правилом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз»ясень, викладених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до п. 9, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
З матеріалів справи убачається, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.11.2016 відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а відповідача ОСОБА_3 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України.
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 22.05.2017 вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.11.2016 залишено без змін, а апеляційна скарга потерпілого (позивача) ОСОБА_2 - без задоволення.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов»язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком суду від 28.11.2016, який набрав чинності 22.05.2017, встановлено, що 30.08.2013 позивачу ОСОБА_2 ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді перелому сьомого ребра зліва по середньо-аксилярній лінії з ознаками неповної консолідації процесу, які згідно висновку експерта №826 від 16.12.2013 відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що викликають тривалий розлад здоров»я.
Також, зазначеним вироком установлено, що 30.08.2013 по відношенню до ОСОБА_2 відповідачами були вчинені хуліганські дії. Зокрема, ОСОБА_4 групою осіб з ОСОБА_3 грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно чіплялись до ОСОБА_2, ображали та висловлювались до нього нецензурними словами. На зауваження ОСОБА_2 припинити протиправні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не реагували та, продовжуючи свої хуліганські дії, наздогнали потерпілого, котрий з метою уникнення подальшого конфлікту намагався втекти та підбіг до автомобіля р.н.НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, що був припаркований поблизу автобусної зупинки. При цьому ОСОБА_3 перешкодив ОСОБА_2 сісти у вказаний автомобіль, а ОСОБА_7, виконуючи вказівку останнього, схопив потерпілого ОСОБА_2 за ліву руку та викрутив її назад. Проявляючи особливу зухвалість ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_2 удар кулаком правої руки в обличчя. Після того, як ОСОБА_2 вдалося вирватись, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наздогнали його на проїжджій частині дороги поблизу магазину «Рукавичка» та стали наносити йому удари руками та ногами по різних частинах тіла. Зокрема, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_2 один удар ногою ззаду в ділянку сідниць, в результаті чого потерпілий впав на асфальтне покриття дороги, після чого разом з ОСОБА_4 почали наносити лежачому на землі потерпілому ряд ударів ногами в ділянку грудної клітки, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку легкого ступеня, забійних ран на верхній та нижній губі травматичного періодонтиту першого, другого, третього зубів на верхній щелепі зліва, першого та другого зубів на верхній щелепі справа.
Відповідно до висновку експерта № 826 від 16.12.2013 нанесені потерпілому тілесні ушкодження відносяться до: закрита черепно-мозкова и травма - до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликають короткотривалий розлад здоров»я, травматичний періодонтит першого, другого, третього зубів на верхній щелепі зліва, першого та другого зубів на верхній щелепі справа - до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликають короткотривалий розлад здоров»я; забійні рани на верхній та нижній губі - до категорії легких тілесних ушкоджень.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заподіяної позивачу матеріальної шкоди на суму 9965,33 грн, що полягає у понесених ним витратах на лікування, за недоведеністю позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що жодних доказів понесення таких витрат позивачем не подано. Згідно оглянутих та досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, в таких також відсутні докази щодо понесення позивачем витрат на лікування.
Рішення суду в частині відмови у стягненні майнової шкоди відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
В обґрунтування заподіяння діями відповідачів позивачу моральної шкоди на суму 100000 грн., позивач посилався на те, що у зв'язку із ушкодженням здоров»я, заподіяного відповідачами під час вчинення кримінальних правопорушень, йому було завдано фізичного болю, душевних страждань, моральних переживань, порушено нормальні життєві зв»язки через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищ.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів заподіяння йому такої шкоди у визначеному ним розмірі позивачем не наведено, а сам факт спричинення позивачу тілесних ушкоджень не свідчить про завдання йому моральної шкоди.
Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Факт нанесення відповідачами тілесних ушкоджень ОСОБА_2 стверджується вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.11.2016.
Враховуючи факт нанесення відповідачами тілесних ушкоджень позивачу, колегія суддів приходить до висновку, що протиправними діями відповідачів була завдана моральна шкода позивачеві, оскільки потерпілий вимушений була звертатися за наданням медичної допомоги, перебував на стаціонарному лікуванні тривалий час, та змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням тяжкості завданої позивачу душевної травми, характеру та обсягу фізичних страждань, їх тривалості, виходячи з засад розумності та виваженості, відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 40 000 грн. Позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, які спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
На підставі наведено, рішення суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди слід скасувати, позовні вимоги задовольнити частково, стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 40 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції також прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем без поважних причин пропущено строк для звернення до суду з даним позовом, хоч, на думку суду, позивач об»єктивно мав всі можливості своєчасно, в межах строку позовної давності, звернутися до суду за захистом своїх прав, якщо вважав, що вони порушені, про що було заявлено представником відповідача до ухвалення рішення.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 268 ЦК України передбачено вимоги, на які позовна давність не поширюється.
Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.
Як убачається із змісту позовної заяви, позивач просив відшкодувати завдану відповідачами майнову та моральну шкоду спричинену ушкодженням здоров»я, тому на його вимоги позовна давність не поширюється.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідачів слід стягнути в дохід держави 640,00 грн судового збору в рівних частинах пропорційно розміру задоволених позовних вимог (256,00 грн - у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та 384,00 грн - у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції).
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 40 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожного по 320 грн. судового збору в дохід держави.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 22.12.2018р.
Головуючий
Судді