04.12.2018
єун. №397/891/16-к
провадження № 1-кп/389/91/17
04 грудня 2018 року Колегія суддів Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
представника потерпілих - ОСОБА_8
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам'янка кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120160002185 від 19.11.2015 року щодо
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Деріївка Онуфріївського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, раніше судимий:
- 10.04.2017 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки;
-15.05.2017 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі ;
-07.12.2017 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі
по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень,
передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України,
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Деріївка Онуфріївського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень,
передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289, ч.2 ст.185 КК України,
Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скоїли напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, сховище, інше приміщення; незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене з проникненням у сховище, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого.
На початку жовтня 2015 року (точної дати та часу під час провадження досудового розслідування встановити не представилось можливим) ОСОБА_9 перебував у с.Деріївка Онуфріївського району Кіровоградської області. Перебуваючи у вказаному населеному пункті у ОСОБА_9 раптово виник умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, сховище, інше приміщення, а саме на напад на невідомих йому на той час осіб, які проживають у с.Новополяна Знам'янського району Кіровоградської області, оскільки заздалегідь був обізнаний, що у вказаному домоволодінні може знаходитись значна сума грошових коштів. З метою реалізації указаного умислу ОСОБА_9 вступив у злочинний зговір з ОСОБА_10 , під час чого у вказаної особи також виник умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, сховище, інше приміщення.
Реалізуючи указаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 18.11.15 приблизно о 13.30 год. громадським транспортом прибули до с.Новополяна Знам'янського району Кіровоградської області. В подальшому цього ж дня приблизно о 21.30 год. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , надягнувши на обличчя маски, маючи при собі заздалегідь заготовлені відповідно пневматичний пістолет та дерев'яну палицю, шляхом вільного доступу, через незагороджену частину паркану зі сторони городу, проникли на територію домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 .
Перебуваючи на території двору, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 через незачинені вхідні двері проникли до сараю, де у цей час перебувала власниця домоволодіння ОСОБА_6 . З метою створення стану несподіваності, попередження спроб потерпілої покликати на допомогу та її залякування, ОСОБА_9 здійснив постріл із пістолета вгору. Після цього ОСОБА_10 з метою попередження опору ОСОБА_6 наніс їй не менше 10 ударів дерев'яною палицею в область голови, тулубу та кінцівок, після чого штовхнув її у ясла для годування худоби. ОСОБА_6 , підвівшись, намагалася чинити опір, при цьому голосно кричала, проте ОСОБА_10 , будучи фізичносильнішим, знову штовхнув потерпілу в указані ясла, після чого зв'язав її руки, ноги та рот липкою стрічкою. Зв'язавши ОСОБА_6 , ОСОБА_10 заволодів належним їй мобільним телефоном «Nokia 260» вартістю 850 грн., який знаходився у кишені її куртки, в якому знаходилися сім-картка оператора «МТС» вартістю 20 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 40 грн., та сім-картка оператора «Київстар» вартістю 20 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 15 грн. При цьому ОСОБА_10 погрожував ОСОБА_6 позбавити її життя, унаслідок чого вищевказані дії ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . ОСОБА_6 сприймала як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я.
Під час нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та її зв'язування ОСОБА_9 вийшов із сараю у двір, де побачив співмешканця ОСОБА_6 - ОСОБА_13 . З метою попередження спроб ОСОБА_13 покликати на допомогу та його залякування ОСОБА_9 штовхнув останнього, від чого він впав на землю. Після цього ОСОБА_9 наніс ОСОБА_13 не менше двох ударів обома ногами в область тулубу та, притиснувши до його голови пістолет, висловив погрозу позбавити його життя. Після цього ОСОБА_9 притиснув до спини ОСОБА_13 металеві вила та почав вимагати у нього грошові кошти. ОСОБА_13 , усвідомлюючи реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, повідомив ОСОБА_9 місцезнаходження грошових коштів у будинку. Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який в цей час підійшов до нього, зв'язали руки, ноги та рот ОСОБА_14 липкою стрічкою. Указані дії ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ОСОБА_13 сприйняв як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я.
Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_9 через незачинені вхідні двері проникли до житлового будинку, розташованого на території указаного домоволодіння. Перебуваючи в приміщенні будинку ОСОБА_10 та ОСОБА_9 помітили малолітнього сина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , якому наказали знаходитися у своїй кімнаті, після чого оглянули кімнати з метою відшукати грошові кошти та інші предмети, які становлять цінність. Під час огляду ОСОБА_10 та ОСОБА_9 знайшли та заволоділи належними ОСОБА_6 грошовими коштами у сумі 5500 грн., двома золотими ланцюжками вартістю 2406 грн. кожен загальною вартістю 4812 грн., золотою каблучкою вартістю 1604 грн., золотою каблучкою вартістю 2406 грн., золотим хрестиком вартістю 1203 грн., мобільним телефоном «Fly IQ 239 ERA» вартістю 1300 грн., машинкою для стрижки волосся «Rowenta Logic» вартістю 275 грн., машинкою для стрижки волосся «Rowenta Logic» вартістю 550 грн., вісьмома пачками цигарок «Bond» вартістю 10,5 грн. за одну пачку загальною вартістю 84 грн.
Після цього ОСОБА_9 з метою попередження можливості спроб ОСОБА_7 покликати на допомогу, вивільнення ним ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , за допомогою пластикового джгута прив'язав ОСОБА_7 до бильця ліжка.
Унаслідок спричинених ОСОБА_10 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 останній спричинено тілесні ушкодження у вигляді саден, крововиливів в ділянці голови, тулуба, кінцівок, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 214 від 19.11.15, по тяжкості відносяться до категорії легких.
Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , заволодівши за вищевказаних обставин майном ОСОБА_6 , з житлового будинку зникли, спричинивши таким чином потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 18679 грн.
Крім того, на початку жовтня 2015 року (точної дати та часу під час провадження досудового розслідування встановити не представилось можливим) ОСОБА_9 перебував у с.Деріївка Онуфріївського району Кіровоградської області. Перебуваючи у вказаному населеному пункті у ОСОБА_9 раптово виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене з проникненням у сховище, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, а саме на незаконне заволодіння транспортним засобом, що належить невідомим йому на той час особам, які проживають у с.Новополяна Знам'янського району Кіровоградської області, оскільки заздалегідь був обізнаний, що у вказаному домоволодінні може знаходитися транспортний засіб.
З метою реалізації указаного умислу ОСОБА_9 вступив у злочинний зговір з ОСОБА_10 , під час чого у вказаної особи також виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене з проникненням у сховище, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого.
Реалізуючи указаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 18.11.15 приблизно о 13.30 год. громадським транспортом прибули до с.Новополяна Знам'янського району Кіровоградської області. В подальшому цього ж дня приблизно о 21.30 год. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , надягнувши на обличчя маски, маючи при собі заздалегідь заготовлені відповідно пневматичний пістолет та дерев'яну палицю, шляхом вільного доступу, через незагороджену частину паркану зі сторони городу, проникли на територію домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 .
Перебуваючи на території двору ОСОБА_10 та ОСОБА_9 через незачинені вхідні двері проникли до сараю, де у цей час перебувала власниця домоволодіння ОСОБА_6 . З метою створення стану несподіваності, попередження спроб потерпілої покликати на допомогу та її залякування, ОСОБА_9 здійснив постріл із пістолета вгору. Після цього ОСОБА_10 з метою попередження опору ОСОБА_6 наніс їй не менше 10 ударів дерев'яною палицею в область голови, тулубу та кінцівок, після чого штовхнув її у ясла для годування худоби. ОСОБА_6 , підвівшись, намагалася чинити опір, при цьому голосно кричала, проте ОСОБА_10 , будучи фізично сильнішим, знову штовхнув потерпілу в указані ясла, після чого зв'язав її руки, ноги та рот липкою стрічкою. При цьому ОСОБА_10 погрожував ОСОБА_6 позбавити її життя, унаслідок чого вищевказані дії ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . ОСОБА_6 сприймала як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я.
Під час нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та її зв'язування ОСОБА_9 вийшов із сараю у двір, де побачив співмешканця ОСОБА_6 - ОСОБА_13 . З метою попередження спроб ОСОБА_13 покликати на допомогу та його залякування ОСОБА_9 штовхнув останнього, від чого він впав на землю. Після цього ОСОБА_9 наніс ОСОБА_13 не менше двох ударів обома ногами в область тулубу та, притиснувши до його голови пістолет, висловив погрозу позбавити його життя. Після цього ОСОБА_9 притиснув до спини ОСОБА_13 металеві вила та почав вимагати у нього грошові кошти. ОСОБА_13 , усвідомлюючи реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, повідомив ОСОБА_9 місцезнаходження грошових коштів у будинку. Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який в цей час підійшов до нього, зав'язали руки, ноги та рот ОСОБА_14 липкою стрічкою. Указані дії ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ОСОБА_13 сприйняв як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я.
Після цього ОСОБА_9 з метою попередження можливості спроб сина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 покликати на допомогу, вивільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , за допомогою пластикового джгута прив'язав ОСОБА_7 до бильця ліжка.
Унаслідок спричинених ОСОБА_10 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 останній спричинено тілесні ушкодження у вигляді саден, крововиливів в ділянці голови, тулуба, кінцівок, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 214 від 19.11.15, по тяжкості відносяться до категорії легких.
Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_9 через незачинені дверцята проникли до належного ОСОБА_15 автомобіля ВАЗ 2111, д.р.н. НОМЕР_1 , вартістю 98410 грн., що знаходився в дворі домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , ключем завели вищевказаний автомобіль та зникли на ньому з місця вчинення кримінального правопорушення, спричинивши таким чином потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину свою в скоєних кримінальних правопорушеннях визнав та показав, що в 2015 році (точної дати не пам'ятає) він разом з ОСОБА_10 поїхали відпочивати до своїх знайомих, але встали не на тій зупинці що потрібно. Пішли по дорозі і побачили велике подвір'я. Спонтанно вирішили зайти в двір. Він натягнув на обличчя шапку, а ОСОБА_10 - хустку. При цьому він мав при собі стартовий пістолет, а ОСОБА_10 в руках тримав палицю. Коли зайшли на подвір'я, він пішов в приміщення сараю, а ОСОБА_10 залишився на подвір'ї. В сараї побачивши ОСОБА_6 , він наставив на неї пістолет. Оскільки вона почала щось кричати, з метою налякати її, він вистрілив в бік, після чого вийшов з сараю, а ОСОБА_10 - зайшов. Потім чув з сараю жіночі крики. Що там відбувалось йому невідомо. Звуків ударів він не чув. В цей час він побачив, що ОСОБА_13 біжить до нього, тому направив на нього пістолет і наказав лягти. Після того, як ОСОБА_13 виконав наказ, на його вимогу повідомити де гроші та цінні речі, останній відповів що в хаті. Потім він разом з ОСОБА_10 зв'язали ОСОБА_13 скотчем і залишили в сараї, а самі пішли в будинок. Назустріч їм вийшов хлопчик років 7-8, якому він наказав йти в свою кімнату. В хаті вони забрали речі, про місце знаходження яких їм розповів ОСОБА_13 , цигарки, золоті вироби, машинку для стрижки. У хлопчика забрали мобільний телефон чорного кольору. Хлопчика він прив'язав за руку до бильця ліжка, щоб той не міг розв'язати потерпілих. Потім він з ОСОБА_10 вийшли з будинку, сіли в машину і поїхали в бік Кременчука. Машину залишили за місцем проживання ОСОБА_10 , викрадене продали, а гроші він витратив на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину свою в скоєних кримінальних правопорушеннях визнав частково та показав, що ввечері (точної дати та часу не пам'ятає), він разом з ОСОБА_9 поїздом їхали в гості, але випадково вийшли не на тій зупинці, що було потрібно та заблукали. Це був якийсь населений пункт. Вони пішли вулицею, потім побачили домоволодіння. Оскільки йому необхідно було зателефонувати, вони вирішили зайти у двір і там якимось чином дістати телефон. Чому не попросив телефон у ОСОБА_9 , пояснити не може. Вони по стежці безперешкодно, оскільки воріт не було, зайшли на територію подвір'я. На території двору стояв сарай, до приміщення якого зайшов ОСОБА_9 , а він залишився на дворі. Потім почув постріл і відразу ж пішов в сарай. В руках у нього була палка. Коли він зайшов до приміщення сараю, то ОСОБА_9 вийшов на двір. В цей час потерпіла почала кидатись на нього і він змушений був відбиватися палкою, а потім штовхнув її і вона впала на підлогу та вдарилася головою. Скільки раз він влучив палкою по потерпілій, він не знає. Наносив удари, оскільки потерпіла сама накинулась на нього. Потім відкинув палицю, а потерпілу жбурнув у ясла та зв'язав її скочем. З кишені потерпілої забрав мобільний телефон і вийшов на двір, де побачив потерпілого, який лежав на землі. Разом з ОСОБА_9 вони зв'язали потерпілого скочем та відтягли до сараю. Потім він підійшов до автомобіля, який стояв у дворі. Дверцята автомобіля були незачинені, але ключів від автомобіля не було і він пішов в будинок щоб знайти ключі. В будинку він нічого не брав і крім ключів від автомобіля нічого не шукав. Чи брав щось ОСОБА_9 - він не знає. Не знайшовши в будинку ключі від автомобіля, він повернувся до автомобіля і на сидінні знайшов ключі. Коли завів машину, з будинку вийшов ОСОБА_9 , сів до автомобіля і вони поїхали в бік м.Кременчук. По дорозі ОСОБА_9 дав йому 2500 гривень. Де останній взяв гроші, йому невідомо. В ОСОБА_16 покинули автомобіль в дворах, при цьому відео реєстратор та автомагнітола знаходились в автомобілі. Також показав, що в двір потерпілої зайшов тому, що йому потрібний був телефон. ОСОБА_9 про свої плани йому нічого не повідомляв і про те, що в останнього мається пістолет він не знав, дізнався лише коли той здійснив постріл в сараї. У потерпілої він не допитувався де лежать гроші або цінні речі. Автомобіль йому був потрібен лише для того, щоб залишити місце злочину і домовленості по його реалізації між ним та ОСОБА_9 не було. Крім того показав, що обличчя маскою не закривав. Лише на шиї у нього був шарф, який частково прикривав обличчя.
Після допиту обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_9 додав, що золоті вироби знайшов ОСОБА_10 , а потім віддав йому. Золоті вироби він продав. Пістолет дав йому ОСОБА_10 . Де він його взяв, - йому невідомо. Про те, що в останнього є пістолет, він дізнався лише під час скоєння злочину. Коли автомобіль залишали в м.Кременчуці, автомагнітола та відеореєстратор залишалися в автомобілі, а коли забирали - не було вже нічого. В скоєному щиро кається, просить вибачення у потерпілих.
Крім часткового визнання ОСОБА_10 та повного визнання ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні інкримінованих їм органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, їх вина повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що 18.11.2015 року вона із своїм співмешканцем ОСОБА_13 перебувала на подвір'ї за місцем свого проживання. Близько 21 години вона пішла в сарай доїти корів, а ОСОБА_13 пішов по цигарки. В цей час до сараю, де вона знаходилася, зайшли обвинувачені - ОСОБА_10 попереду, а за ним ОСОБА_9 . Вони щось кричали, але вона не зрозуміла, оскільки на обличчях у них були маски. Потім ОСОБА_10 дістав палку, а ОСОБА_17 - пістолет. Пістолет ОСОБА_17 відразу навів на неї, потім перевів в бік і вистрелив. Після цього ОСОБА_10 почав наближатись до неї з палкою і замахнувся. Вона встигла присісти і почалися удари по голові, потилиці. Потім вона почала кричати щоб попередити ОСОБА_13 . Після цього почула, що той обізвався і йде до сараю. ОСОБА_9 вийшов назустріч ОСОБА_13 . В цей час вона замахнулася і зачепила ОСОБА_10 за обличчя, від чого в останнього здвинувся з обличчя платок. Потім вона знову присіла, а ОСОБА_10 продовжив бити її, поки на зламалася палка. Їй було дуже боляче і вона перебувала в жаху. Вважає, що залишилися живою лише тому, що позаду неї були ясла і деякі удари приходилися по ним. Після цього ОСОБА_10 штовхнув її в ясла, обмотав липкою стрічкою та запитав де телефон. Після того як вона повідомила, що телефон в кишені, він забрав його собі, обмотав їй руки скотчем та попередив, що в разі якщо вона буде кричати, він повернеться та вб'є її. Потім ОСОБА_10 вийшов, вона почула як завелася машина. Коли стало тихо, вона зубами розірвала липку стрічку на руках, розв'язалася і пішла шукати свого сина та ОСОБА_13 . Зайшовши в хату побачила, що в хаті все розкидане, кругом брудно. Знайшла сина, який за руку був прив'язаний до ліжка жгутом. Розв'язала його і вони разом пішли шукати ОСОБА_13 . Останній знаходився в сараї, що розташований приблизно за 20 метрів від сараю, в якому знаходилася вона сама і сидів на бетонній лавці; руки у нього були зв'язані скотчем. Потім вона побігла до сусідів та викликала працівників поліції. Також показала, що під час досудового розслідування впізнала обвинувачених по голосу і по статурі. Крім того, коли у ОСОБА_10 під час розбійного нападу сповзла маска, вона встигла його розгледіти. Обвинувачені заволоділи грошима загальною сумою не менше ніж 5,5 тис. гривень, двома машинками для стрижки, телефоном її сина, автомобілем. Автомобіль їй повернуто, але з автомобіля зник відео реєстратор та авто магнітола. Також показала, що з приводу тілесних ушкоджень вона зверталась по допомогу до лікарні; у неї був струс мозку, руки сильно боліли. Під час досудового розслідування їй пред'являли для впізнання чоловіків. У ОСОБА_10 був синець. Батьки ОСОБА_10 просили її пробачити останнього, оскільки він хороший, а у всьому винний ОСОБА_9 . Просить суд суворо покарати обвинувачених.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 , допитаний в присутності психолога, суду показав, що в останній місяць осені 2015 року (точної дати не пам'ятає), близько 10 години вечора він сидів в хаті коли зайшли двоє чоловіків, які були однаково одягнені і в однакових масках. Один з них пішов до його кімнати, а інший - до кімнати його мами. Йому наказали сидіти і періодично запитували чи він там, декілька раз один з них заходив, показував йому пістолет і запитував чи знає він що це таке. Він розумів, що це справжній пістолет, яким можна вбити. Потім у нього запитували де знаходяться гроші і ключі від автомобіля. Він відповів, що не знає. Потім один з чоловіків прив'язав його за руку до драбини двохярусного ліжка і вони пішли з будинку. Йому було страшно, але маму не кликав бо боявся що може трапитись щось жахливе. Потім прийшла мама, розв'язала його і вони пішли шукати ОСОБА_13 . Знайшли його в сараї зв'язаного скотчем. Також показав, що коли чоловіки ходили по хаті, він чув звук монет, що падають на підлогу. Ті чоловіки забрали у нього мобільний телефон. Бачив як вони забирали рюкзак, мамину шляпу.
Також вина обвинувачених підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
По епізоду розбійного нападу ( ч. 3 ст. 187 КК України):
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (т.2 а.с.82), - відповідно до якого ОСОБА_6 повідомила про вчинене щодо неї кримінальне правопорушення;
Протоколом огляду місця події (т.2 а.с.84-85), відповідно до якого об'єктом огляду являється територія домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
Згідно висновку експерта (т.2 а.с.93), - при судово-медичному дослідженні на тілі ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, саден в ділянці голови, тулуба та кінцівок, які відносяться до категорії легких;
Згідно довідки щодо товарознавчого дослідження (т.2 а.с.95), - вартість викраденого складає 15604,50 грн.;
Протоколом огляду місця події (т.2 а.с.99), відповідно до якого об'єктом огляду являється територія домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
Згідно рапорту ст. оперуповноваженого Знам'янського ВП ГУГП в області від 14.12.2015 року (т.2 а.с.102), - під час виконання доручення слідчого СВ Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області по кримінальному провадженню №12015120160002185, було встановлено причетність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до вчинення кримінальних правопорушень по вказаному кримінальному провадженню і зазначених осіб доставлено до Знам'янського відділу поліції для з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення;
Згідно висновку експерта №1075 від 21.01.2016 (т.2 а.с.153-157), - на полімерній пляшці з-під мінеральної води «Моршинська», що була вилучена в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , наявні генетичні ознаки клітин, які збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_9 ;
Протоколом огляду місця події (т.2 а.с.222), відповідно до якого місцем огляду є відкрита ділянка місцевості, розташована на відстані 2 км від вул.Миру в с.Новополяна Знам'янського району Кіровоградської області;
Протоколом пред'явлення особи для впізнання (т.2 а.с.227), в ході якого потерпіла ОСОБА_6 серед представлених їй на впізнання осіб впізнала особу - чоловіка з табличкою №2, який разом з іншим чоловіком здійснив на неї розбійний напад 18.11.2015 року. Дана особа на вимогу представитись, представилась ОСОБА_9 ;
Протоколом пред'явлення особи для впізнання (т.2 а.с.228), в ході якого потерпіла ОСОБА_6 серед представлених їй на впізнання осіб впізнала особу - чоловіка з табличкою №2, який разом з іншим чоловіком здійснив на неї розбійний напад 18.11.2015 року. Дана особа на вимогу представитись, представилась ОСОБА_10 ;
Протоколом пред'явлення особи для впізнання (т.2 а.с.229), в ході якого потерпілий ОСОБА_13 серед представлених йому на впізнання осіб впізнав особу - чоловіка з табличкою №2, який разом з іншим чоловіком здійснив на нього розбійний напад 18.11.2015 року;Дана особа на вимогу представитись, представилась ОСОБА_10 ;
Протоколом проведення слідчого експерименту (т.2 а.с.235), в ході якого підозрюваний ОСОБА_10 в присутності свого захисника та понятих показав та розповів як та при яких обставинах він разом із ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення.
По епізоду незаконного заволодіння автомобілем ( ч. 3 ст. 289 КК України):
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що восени 2015 року (точної дати не пам'ятає) до нього прийшов син - ОСОБА_9 і сказав, що необхідно продати автомобіль. Що це за автомобіль і звідки він у нього, син не повідомляв. Через декілька днів він знайшов покупців, які по телефону домовились з сином про зустріч. Зустрілись в м.Кременчук і тоді він перший раз побачив автомобіль. Модель автомобіля він не знає, це був автомобіль «Жигулі» темно-білого кольору. За яку ціну був проданий автомобіль він не знає, але після продажу син дав йому 1000 грн. Документів на автомобіль він не бачив. Більше ніяких речей син не просив продати.
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (т.2 а.с.82), - відповідно до якого ОСОБА_6 повідомила про вчинене щодо неї кримінальне правопорушення;
Протоколом огляду місця події (т.2 а.с.84-85), відповідно до якого об'єктом огляду являється територія домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
Протоколом огляду місця події (т.2 а.с.114), відповідно до якого місцем огляду є територія Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області;
Згідно висновку експерта №2383 (т.2 а.с.120-121) середня ринкова вартість ВАЗ 2111, 2007 року виготовлення, станом на 18.11.2015, складає 98410 грн.;
Згідно висновку експерта №665 (т.2 а.с.135-145), - сліди пальців рук, які були виявлені та вилучені в ході проведення огляду місця події, а саме автомобіля ВАЗ 2111, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишені ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 ;
Протоколом проведення слідчого експерименту (т.2 а.с.235), в ході якого підозрюваний ОСОБА_10 в присутності свого захисника та понятих показав та розповів як та при яких обставинах він разом із ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення.
Наведені докази не викликають сумніву, є достовірними, належними та допустимими, зібрані в порядку, передбаченому чинним законодавством. Судом встановлено, що покази допитаних в судовому засіданні потерпілих, свідка, обвинуваченого ОСОБА_9 логічні, послідовні і не суперечать іншим доказам, наявним в матеріалах кримінального провадження.
Судом перевірені доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що здійснено незаконне затримання обвинуваченного, а відтак - незаконного оголошено підозру та всі здобуті докази підлягають визнанню недопустимими. Так, згідно даних, надани Знам'янським ВП ГУНП встановлено, що обвинувачені не затримувались в порядку ст. 208 КПК України. Це також вбачається з ухвали суду про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді домашнього арешту від 16.12.2015 року. Крім того, слідчим прокуратури Кіровоградської області 28.11.2017 року прийняте рішення про закриття кримінального правопорушення відносно працівників поліції за відсутністю в їх діях складу правопорушення, в тому числі з приводу незаконного затримання.
Таким чином, аналізуючи та оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч. 3 ст. 289 КК України за ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, сховище, інше приміщення; незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене з проникненням у сховище, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, - доведеною, а їхні дії кваліфіковані правильно.
Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що вони випадково зайшли у двір потерпілих з метою отримати телефон. Поведінка обох обвинувачених, які проникали до будинку, сараю, той факт, одночасно погрожували потерпілим в будинку та сараї, що свідчить про чіткий розподіл ролей між ними. Покази ОСОБА_10 про те, що він не скоював розбою, крім показів ОСОБА_19 також спростовуються тим, що він, маючи змогу припинити свою участь у більш тяжкому злочині, не покинув домоволодіння, не намагався припинити злочинні дії іншого співучасника, не вчинив інших дій, спрямованих на добровільну відмову від доведення більш тяжкого злочину до кінця, не заперечував проти дій ОСОБА_19 . Тобто покази ОСОБА_10 є нелогічними і непослідовними та спростовуються, як показаннями потерпілих, обвинуваченого ОСОБА_19 , висновками експертиз, а також сукупністю інших доказів, які надані стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні, тому суд розцінює їх як спосіб захисту.
Сам ОСОБА_10 при проведенні слідчого експерименту (т.2 а.с.235) в присутності свого захисника показував, як він разом із ОСОБА_9 проникали в будинок, сарай потерпілих, розподіляли між собою ролі.
Згідно п. 6, 9 постанови Пленуму Верховного суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. Небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.
Із законодавчого визначення та судової практики випливає, що психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки). Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована, а у потерпілих дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я.
Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб'єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 КК України не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров'я до виконання. Якщо для вчинення злочину використовуються свідомо небезпечні предмети (граната, бойовий ніж, автомат), і жертва розуміє це, діяння підлягає кваліфікації як розбій, а не грабіж. Це поширюється і на макети зброї, якщо вони виглядають, як справжні.
В даному випадку вечірній час скоєння злочину, застосування пістолету, палиці, масок, скотча, конкретні погрози вбивством в бік потерпілої, свідчить про те, що обвинувачені своїм зовнішнім виглядом та поведінкою намагалися створити та створили у потерпілих сприйняття їх дій, як реальної погрози застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих. В тому числі такі дії співучасників не викликають сумніву у доведеності саме попередньої змови групи осіб. Тому суд не погоджується з доводоми обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_10 на ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 289 КК України та вважає такі доводи способом захисту.
Разом з тим, ОСОБА_10 органом досудового розслідування також обвинувачуєтся в тому, що 20.11.15 приблизно о 22.00 год. ОСОБА_10 перебувючи у м.Кременчук Полтавської області, де у нього раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, а саме на крадіжку належних ОСОБА_6 автомобільного відеореєстратору та автомагнітоли із автомобіля ВАЗ 2111, д.р.н. НОМЕР_1 , який знаходився у м.Кременчук Полтавської області (точного місця в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим), яким він за попередньою змовою із ОСОБА_9 незаконно заволоділи 18.11.15 за вищевказаних обставин. Реалізуючи указаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, ОСОБА_10 , скориставшись наявними у нього ключами, відчинив дверцята та потрапив всередину вищевказаного автомобіля, звідки таємно повторно викрав належні ОСОБА_6 автомобільний відеореєстратор «ASUS RECO Classik CAR CAM» вартістю 3500 грн. та автомагнітолу Sonny DSX - A35UE» вартістю 1500 грн. Після цього ОСОБА_10 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 5000 грн.
Фактично єдиним доводом скоєння саме ОСОБА_10 вказаного злочину сторона обвинувачення наводить те, що ключи від автомобіля були у ОСОБА_10 .. Однак будь-яких даних, які б підтверджували що саме ОСОБА_10 викрав магнітолу, в ході судового розгляду не здобуто. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В даному випадку обвинувачення в цій частині грунтується саме на припущенні того, що крім ОСОБА_10 ніхто б не зміг викрасти вказане майно. Тому суд вважає, що ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 185 КК України необхідно випавдати.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких, що він на час скоєння злочинів не мав судимості, щиро розкаявся, активно сприяв суду у встановленні істини.
До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_9 , особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом"якшують та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_9 не можливе без ізоляції його від суспільства та не знаходячи підстав для застосування до нього положення ст.ст.69, 75 КК України.
Оскільки ОСОБА_9 скоїв злочини до винесення вироку Онуфріївським районним судом від 07.12.2017 року, остаточне покарання йому має бути призначене за правилами ч. 4ст. 70 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких, що він раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_10 судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_10 , особу обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують та відсутність обставин, які пом'якшують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_10 не можливе без ізоляції його від суспільства та не знаходячи підстав для застосування до нього положення ст.ст.69, 75 КК України.
Суд погоджується зі стороною захисту про те, що будь-яких доказів перебування під час скоєння злочину в стані алкогольного сп"яніння не знайдено, а тому виключає з обвинувачення таку обтяжуючу обставину.
Крім того, суд не погоджується з посиланням в обвинувальному акті на те, що скоєння злочину повторно та за попередньою змовою групою осіб, є обставинами, які обтяжують покарання обвинувачених, оскільки згідно ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню в межах доведеного обвинувачення, моральної шкоди - повністю, оскільки потерпілою доведено, що внаслідок нападу на себе та свою родину вона перенесла тяжкі моральні страждання, які змінили її звичний уклад життя. З тих же підстав цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню повністю, матеріальної шкоди - задоволенню не підялгає, оскільки за обвинуваченням матеріальних збитків вказаному потерпілому не завдано.
Оскільки злочини обвинуваченими скоєні до скасування змін, внесених в ч. 5 ст. 72 КК України, в строк покарання їм необхідно зарахувати термін попереднього ув"язнення із розрахунку один день попереднього ув"язнення за два дні позбавлення волі.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 367, 368,373 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_9 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України та призначити покарання:
- за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч.3 ст.289 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 покарання у виді 7 (семи) років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Онуфріївського районного сдуду Кіровоградської області від 07.12.2017 року, більш суворим за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 7 (семи) років 1 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_9 залишити колишню - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 31.10.2017 року, зарахувавши в строк відбування покарання термін перебування його під вартою з 16.12.2015 по 28.01.2016 року та з 31.10.2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув"язнання за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_10 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289, України та призначити покарання:
- за ч.3 ст.187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч.3 ст.289 КК України у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч.2 ст.185 КК України - виправдати.
Згідно ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_10 залишити колишню - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з 24.12.2015 року, зарахувавши в строк відбування покарання термін перебування його під вартою з 24.12.2015 року по день набрання вироку законної сили з розрахунку один день попереднього ув"язнання за два дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином 18679 гривень, моральної шкоди - 125000 грн., а всього стягнути 143679 гривень.
Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином 70000 грн.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави в особі Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, місце знаходження якого є вулиця Вокзальна будинок 58 місто Кропивницький 25006; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ) - 24060300; код отримувача (Код ЄДРПОУ) 38011312, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31114115011180, код класифікації доходів бюджету 24060300, - витрати на проведення судових експертиз в сумі 7322 (сім тисяч триста двадцять дві) гривні 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави в особі Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, місце знаходження якого є вулиця Вокзальна будинок 58 місто Кропивницький 25006; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ) - 24060300; код отримувача (Код ЄДРПОУ) 38011312, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31114115011180, код класифікації доходів бюджету 24060300, - витрати на проведення судових експертиз в сумі 7322 (сім тисяч триста двадцять дві) гривні 04 коп.
Речові докази по кримінальному провадженню, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - зберігати при матеріалах провадження.
Речові докази по кримінальному провадженню, які знаходяться на зберіганні в Знам'янському ВП ГУНП в Кіровоградській області (т.2 а.с.221, 225-226), - знищити.
Речові докази по кримінальному провадженню, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_6 (т.2 а.с.115-117), залишити останній як їй належні.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3